Постанова 4824 № 761/48497/19

Справа № 761/48497/19 Головуючий у 1 інстанції Пономаренко Н.В. Провадження № 33/824/1673/2020 Доповідач у 2 інстанції Семенцов Ю.В. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 10 вересня 2020 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Семенцов Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Федоренка Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років без оплатного вилучення транспортного засобу, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 359915 від 10.12.2019 року «10.12.2019 року о 16 год. 25 хв. в м. Києві водій керував транспортним засобом по пров. Михайлівський з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей звужені та не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП». Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Федоренко Є.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справіу зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не в повній мірі було з`ясовано всі обставини справи. Так, зазначає, що 10.12.2019 року транспортним засобом «ДеуЛанос» він не керував, а сидів на задньому сидінні за місцем водія і чекав ОСОБА_2 , який був водієм вказаного транспортного засобу та ОСОБА_3 . Коли він чекав вказаних осіб, до авто підійшли працівники поліції і одягли на нього наручники, оглянули автомобіль, після чого помістили його на евакуатор і повезли до відділу поліції. Окрім того, апелянт зазначає, що протокол складено зі значними порушеннями, так як в ньому не зазначено та не вказано ким та коли був виданий документ, на підставі якого встановлено особу, не вбачається хто саме вчинив правопорушення, так як зазначено «водій» та не вбачається яких саме дій вчинено поліцейським для виявлення ознак наркотичного сп`яніння, не зазначено на який носій записано відео і не зазначено його назву, а в протоколі не зазначено що до нього додаються відео та інші документи, не вказано адрес місць проживання свідків та відомостей про роз`яснення їм їх прав. Разом з тим, на наданому працівниками поліції відео взагалі не вбачається що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а також що він відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Федоренка Є.В., які підтримали апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Проте, всупереч вимог вказаних правових норм, місцевий суд не з`ясував всі обставини справи, без допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, без виклику працівників поліції, які складали матеріали даного провадження щодо ОСОБА_1 , не надавши належної оцінки поясненням самого ОСОБА_1 та свідкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , прийняв рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення. В обґрунтування підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , довідку з інформаційно-облікової бази «АРМОР», пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Але апеляційний суд не може погодитися з висновком місцевого суду, який не відповідає фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. За приписами п. 2.5 ПДР України лише водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Апеляційним судом з метою перевірки доводів, зазначених в апеляційній скарзі адвоката, викликалися працівники поліції Кравченко В.В. та Таршевський О.П., які судом першої інстанції не допитувалися, а також за клопотанням апелянта - свідок ОСОБА_6 . Разом з тим, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були повідомлені належним чином про місце та час апеляційного перегляду справи, в судове засідання не з`явилися, пояснення не надали, а норми КУпАП не передбачають примусового приводу свідків. Працівники поліції в судове засідання також не з`явилися та пояснень не надали. Зазначені обставини позбавили суд апеляційної інстанції можливості допитати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, а також працівників поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та оцінити їх показання у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, тому апеляційний суд вважає, що письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , допит яких неможливо було провести в судовому засіданні з наведених вище підстав та надати їм оцінку, а також протокол про адміністративне правопорушення, який був складений на підставі письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не можуть слугувати беззаперечними доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Допитаний в судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 - особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, підтримав доводи апеляційної скарги, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що 10.12.2019 року він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їхали на роботу до ОСОБА_2 . За кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_2 , а він - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сиділи на пасажирському сидінні. Приїхавши до вул. М. Житомирська ОСОБА_2 припаркував автомобіль в арці та разом із ОСОБА_3 пішли по справам, при цьому залишивши його ( ОСОБА_1 ) у вказаному автомобілі. Їх не було приблизно години-дві. Через деякий час прибули працівники поліції, які приїхали на виклик перехожих, оскільки їм заважав вказаний транспортний засіб. Працівники поліції, побачивши його ( ОСОБА_1 ) в автомобілі повезли його до відділу Шевченківського районного відділу поліції м. Києва та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. При цьому він не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Наголошував, що водієм він не був і транспортним засобом не керував. Свідок ОСОБА_6 , допитана за клопотанням ОСОБА_1 , в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснила, що вона є власником автомобіля DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_1 . 10.12.2019 року до неї прийшов ОСОБА_2 , з яким вона перебувала в дружніх відносинах, та попросив надати в користування вказаний автомобіль, щоб з`їздити до Києва. Вона погодилась та дала ключі від автомобіля ОСОБА_2 . Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданих в судовому засіданні першої інстанції, узгоджуються із поясненнями свідка ОСОБА_6 наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції. Підстав для сумнівів пояснення вказаних свідків, не викликають. Разом з тим, із наявного в матеріалах справи диску з нагрудної камери працівника поліції, не вбачається факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Будь які докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_1 .,в матеріалах справи відсутні і під час апеляційного перегляду справи встановлені не були, натомість пояснення самого ОСОБА_1 та свідків, допитаних в судовому засіданні, вказують на те, що ОСОБА_1 водієм транспортного засобу не був. Зазначені обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив і розцінив виключно як позицію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, що призвело до помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На думку апеляційного суду, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не може становити складу адміністративного правопорушення за умови, коли вимога про проходження медичного огляду була безпідставною, а дії працівників поліції не відповідали вимогам закону. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже з матеріалів даної справи не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_1 і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.. З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року щодо ОСОБА_1 - скасуванню, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, провадження у справі закрити. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Ю.В.Семенцов