Постанова 4823 № 750/9058/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 червня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/9058/17 Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/692/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦЙНИЙ СУД У складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В. із секретарем судового засідання - Шапко В.М. Заявник - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович Боржник - ОСОБА_1 Стягувач - ОСОБА_2 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів дата складання повного тексту судового рішення - 29 серпня 2019 року В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року приватний державний виконавець Приходько Ю.М. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Посилається, що боржником рішення суду у добровільному порядку повністю не виконано та боржник ухиляється від виконання рішення суду і не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належних йому доходів. Стверджує, що ОСОБА_1 неодноразового перетинав державний кордон України згідно інформації Державної міграційної служби України. Посилаючись на положення ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України, ст. 441 ЦПК України, заявник вважає за необхідне вжити необхідних заходів примусового виконання боржником рішення суду. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду по справі № 750/9058/17 2/750/143/18 від 24.05.2018 про стягнення на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 101370 грн. 67 коп. та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 111370 грн. 67 коп. та 2574грн. судових витрат понесених на оплату судової експертизи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. про встановлення йому тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не встановлені обставини справи, які мають значення для вирішення справи та відсутня аргументація необхідності застосування такого обмеження. Як зазначає апелянт, на виконання виконавчого листа № 750/9058/17 із його заробітної плати за його місцями роботи у ФОП ОСОБА_3 та у ТОВ «Інтерциклон» проводяться відрахування в рахунок виконання рішення суду. Наголошує, що у період, коли тимчасово не працював, він добровільно та зважаючи на матеріальну можливість, перерахував гроші на рахунок приватного виконавця та ОСОБА_2 , а саме 18 липня 2018 року - 1000 грн., 30 липня 2018 року - 1000 грн., 27 грудня 2018 року - 750 грн., 25 січня 2019 року - 835 грн. Наголошує, що не ухилявся і не має наміру ухилятися від виконання рішення суду та за можливості сплачує гроші. Посилається, що приватним виконавцем факту ухилення від виконання рішення суду не доведено. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпян 2019 року - залишити без змін Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Задовольняючи подання приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції, посилаючись на ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, виходив з того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання судового рішення. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. знаходиться зведене виконавче провадження 56819171 з виконання виконавчого листа № 750/9058/17 2/750/143/18, виданого 12.07.2018 року Деснянськии районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 101370 грн. 67 коп. та 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 111370 грн. 67 коп. та 2574 грн. судових витрат понесених на оплату судової експертизи (а.с. 209-210 Т.1). Звертаючись до суду з поданням про обмеження у праві виїзду боржника, приватний виконавець посилався на те, що боржником рішення суду в добровільному порядку повністю не виконано, боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належних йому доходів. Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоровя чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. В свою чергу, статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну" від 21 січня 1994 року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений управі виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Відповідно до п. 19 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобовязань за рішенням. Тож законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання. У звязку з цим підлягає з`ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобовязання, або невиконання зумовлено обєктивними причинами. Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (дія непереборної сили, події тощо). Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія вважає, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що приватним виконавцем в ході виконавчих дій встановлено відсутність майна належного на праві власності боржнику. З матеріалів справи убачається, що 19.07.2018 року постановами приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 та все належне рухоме і нерухоме майно (а.с. 212-213 Т. 1). Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ФОП ОСОБА_3 з серпня 2018 року, що підтверджується довідкою від 10.08.2018 року (а.с. 215 Т. 1). 17.08.2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 217 Т. 1). Згідно до інформації Пенсійного фонду України від 12.08.2019 № 1055489740 боржник ОСОБА_1 працює в ТОВ «ІНТЕРЦИКЛОН» (а.с. 218 Т. 1). Також апеляційним судом встановлено, що боржником ОСОБА_1 в рахунок виконання рішення суду в добровільному порядку здійснювались перекази на рахунок приватного виконавця Приходька Ю.М. та стягувача ОСОБА_2 , що підтверджується копіями квитанцій від 27.12.2018 року, 18.07.2018 року, 30.07.2018 року (а.с. 246-247 Т.1). Згідно довідки ТОВ «Інтерциклон» від 13 лютого 2020 року, ОСОБА_1 працює на підприємстві на посаді слюсара - електрика з ремонту устаткування і за період із серпня 2019 року по січень 2020 року із його заробітної плати здійснювались відрахування в рахунок погашення боргу (а.с. 245 Т.1). Зазначені обставини в апеляційному суді ніким не спростовані і не заперечувались. Також апеляційним судом встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 16.08.2019 року, 03 січня 2020 року складені акти про ухилення ОСОБА_1 від виконання виконавчого документу (а.с. 25, 27 Т. 2). Разом з тим, у матеріалах справи відсутній і не наданий апеляційному суду дійсний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 натепер з урахуванням частини вже сплаченого боргу. Окрім того, апеляційний суд враховує, що боржник не заперечує проти існування заборгованості та має намір добровільно її погасити в добровільному порядку. ОСОБА_1 не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що після застосування до нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, він вчиняв активні дії спрямовані на виконання рішення суду та погашення боргу перед стягувачем. З огляду на те, що обмеження у праві виїзду за межі України щодо ОСОБА_1 застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, і таке зобов`язання заявником у повному обсязі дотепер не виконане, то суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України. Посиланя ОСОБА_1 на сплату ним частину заборгованості на виконання рішення суду не заслуговують на увагу, оскільки із матеріалів справи убачається, що основна частина вказаної суми була сплачена нимм ще до постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про обмеження його у праві виїзду за межі України. За таких обставин, ухилення ОСОБА_1 від виконання цивільно-правових зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, про що було видано виконавчий документ, який знаходиться на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., підпадає під ознаки зловживання боржником своїми правами. За такі навмисні дії (бездіяльність) законом передбачена відповідальність у виді обмеження на певний час у праві виїзду за межі України. Доводи апеляційної скарги про не з`ясування судом обставин ухиляння боржника від виконання зобов`язань та відсутність у поданні посилань на докази, які стверджували би наявність таких фактів, на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду та матеріалами справи. Так, за час перебування виконавчого листа про стягнення з боржника на користь стягувача не було вжито жодних заходів до припинення існуючих зобов`язань. Більше того, йому відомо про існування зобов`язань, а його утримання від вчинення дій на користь стягувачів якраз слід розцінювати як ухилення від їх виконання. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Зважаючи на сукупність обставин та наявних у справі доказів, апеляційний суд визнає, що судом першої інстанції повно і всебічно з`ясовані обставини справи та надано об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, а апеляційна скарга не містить передбачених процесуальним законом підстав для скасування правильного по суті судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: