Постанова 4807 № 332/271/20

Дата документу 24.06.2020 Справа № 332/271/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/271/20 Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Н.В. Провадження № 22-ц/807/1480/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Кочеткової І.В. Подліянової Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заяви зазначила, що з 27.06.2015р. перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , але шлюбні відносини між ними почали порушуватись. Так, 03.02.2020 в ході чергового конфлікту ОСОБА_1 застосував до неї фізичне насильство, яке виявилось у нанесенні їй побоїв, придушенні, а також викручуванні рук з метою вихопити мобільний телефон. У зв`язку із цим вона звернулась до Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із відповідною заявою, яку зареєстровано того ж дня за № 1477 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст.125 КК України, в рамках якого її направлено до Запорізького обласного бюро СМЕ для проходження відповідної експертизи. Крім того, Заводським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області видано заборонний припис відносно ОСОБА_1 . Однак, враховуючи короткотривалий строк дії зазначеного припису, вжиті органами поліції заходи не можуть убезпечити від продовження насильства з боку ОСОБА_1 як по відношенню до неї, так і до малолітньої дитини. Посилаючись на вказані обставини, в заяві просить застосувати обмежувальний припис шляхом покладення обов`язку на ОСОБА_1 залишити місце проживання постраждалої особи за адресою: АДРЕСА_1 , застосування заборони ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою, обмежити спілкування ОСОБА_1 з постраждалою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонити ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею та заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року заяву про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , якому визначено наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 : -обмежено спілкування ОСОБА_1 з постраждалою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -заборонено ОСОБА_1 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою ОСОБА_2 ; -заборонено ОСОБА_1 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; -заборонено ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Обмежувальний припис видано строком на 6 (шість) місяців. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат заявниці ОСОБА_2 - Астіон О.І. вказує, що у справі судом зібрано достатньо доказів вчинення насильницьких дій ОСОБА_1 відносно дружини, а тому суд правомірно застосував до нього обмежувальні заходи. У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення, що насильницьких дій відносно дружини не вчиняв, та такі його дії не підтверджуються зібраними у справі доказами. Заявниця ОСОБА_2 повідомлялась за адресою місцезнаходження спільної квартири сторін, але у цій квартирі вона тимчасово не мешкає, іншої адреси не надала у зв`язку з обставинами цієї справи. ЇЇ адвокат Астіон О.І., отримавши судову повістку в судове засідання 20 травня 2020р., в це судове засідання не з`явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою ( а.с. 82-83, 100). В судове засідання 24.06.2020р. був повідомлений телефонограмою, яку прийняв особисто 04.06.2020р., оскільки судові повістки повернулись без вручення за закінченням строку зберігання, але не з`явився, заяв та клопотань від нього до апеляційного суду не надходило. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 27.06.2015р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.06.2015 року (а.с.20). Від шлюбу подружжя має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.21). Заявниця вказує, що шлюбні відносини між подружжям почали порушуватись. Суд першої інстанції встановив, що 02.02.2020 в ході чергового конфлікту ОСОБА_1 застосував до ОСОБА_2 фізичне насильство, яке виявилось у нанесенні їй побоїв, придушенні, а також викручуванні рук з метою вихопити мобільний телефон. Конфліктні ситуації між подружжям відбувались на очах у їх чотирирічної дитини. У зв`язку із цим ОСОБА_2 звернулась до Заводського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із відповідною заявою про вчинене кримінальне правопорушення, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080030000197 від 03.02.2020р., у якому розпочато досудове розслідування за кваліфікацією дій за ч. 1 ст.125 КК України, в рамках якого ОСОБА_2 була направлена до Запорізького обласного бюро СМЕ для проходження відповідної експертизи. У відповідності до термінового заборонного припису Заводським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 06.02.2020р. вжито заходи відносно ОСОБА_1 строком на 3 доби з 06.02.2020р. по 09.02.2020р. із покладенням на останнього зобов`язань, а саме: залишити місце проживання постраждалої особи, заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с. 29). Однак, враховуючи короткотривалий строк дії зазначеного припису, вжиті органами поліції заходи не можуть убезпечити ОСОБА_2 від продовження насильства з боку ОСОБА_1 . Задовольняючи частково заяву про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив із доведеності факту, що ОСОБА_1 вчиняє домашнє насильство щодо заявниці, що свідчить про існування реальних ризиків та вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалих осіб. Судове рішення оскаржується заінтересованою особою ОСОБА_1 в частині застосованих до нього обмежувальних заходів. Вказує, що рішення суду ґрунтується лише на свідченнях заявниці ОСОБА_2 , які є неправдивими. Зазначає, що конфлікт 02.02.2020р. ініціювала сама заявниця, а дитина ОСОБА_3 не була присутня при цьому, знаходячись у іншій кімнаті. Стверджує, що ніяких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 він не вчинював, а свідчення її батьків надані лише зі слів останньої. Кримінальне провадження лише розслідується, а іншими матеріалами справи доводи заявниці не підтверджуються. Серед іншого, вважає, що судом безпідставно його обмежено у спілкуванні з дитиною, що порушує його батьківські права та обов`язки. Відповідно до правил ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Частиною 2 ст.3 ЗУ «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя. Відповідно до пунктів 3, 6, 8 частини першої статті 1 Закону № 2229-УІІІ, домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. У відповідності до ч. 2 статті 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відповідно до чч. 3, 4 статті 26 закону, рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків; обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях». Зважаючи на вищенаведені приписи спеціального Закону та правову позицію Верховного Суду, колегія визнає неспроможними доводи скарги ОСОБА_1 про те, що кримінальне провадження не може свідчити про вчинення ним протиправних дій відносно дружини ОСОБА_2 , оскільки лише відбувається досудове розслідування. Між тим, обмежувальні заходи саме покликані забезпечити безпеку потерпілої особи від подальших можливих дій кривдника до вирішення питання про кваліфікацію його дій у кримінальному провадженні та прийняття у його межах відповідного рішення. Згідно з договором купівлі-продажу від 01.02.2017р. подружжям було придбано у власність однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у частках: ОСОБА_2 - 2/3 частки, ОСОБА_1 - 1/3 частка ( а.с. 15-20). З паспортних даних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що вони зареєстровані у цій квартирі, а з матеріалів справи встановлено, що в цій квартирі вони мешкають разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів справи вбачається, що за вказаним місцем проживання і сталася конфліктна ситуація 02.02.2020р. При цьому, ОСОБА_1 не заперечує сам факт конфліктної ситуації, але перекладає відповідальність за її виникнення на заявницю ОСОБА_2 . Встановлений органом поліції за зверненням ОСОБА_2 тимчасовий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 ним не оскаржено. З пояснень в апеляційному суді слідує, що він погодився з цим заборонним приписом, оскільки обмежувальні заходи щодо його перебування у місці мешкання та контактування з постраждалою прийняти короткостроково - на 3 дні. ОСОБА_1 зазначає, що його фізичні дії стосовно дружини ОСОБА_2 нічим не підтверджуються, а свідки, які є батьками заявниці, пояснювали про обставини конфлікту зі слів доньки. Проте, з зафіксованих протоколом від 03.02.2020р., долученим до кримінального провадження, пояснень ОСОБА_5 - батька ОСОБА_2 слідує, що він був очевидцем цього конфлікту. Вказував, що 02.02.2020 приблизно о 20.00 год. він прийшов в гості до донька ОСОБА_2 , та саме в цей час застав розвиток спровокованого ОСОБА_1 конфлікту, в ході якого останній ударив його дочку двічі в область грудної клітини та по рукам ( а.с. 31). Вказані свідчення ОСОБА_5 давав слідчому, будучи попередженим про кримінальну відповідальність. Такі ж самі пояснення надала і сама ОСОБА_2 як потерпіла у кримінальному провадженні, зазначаючи, зокрема, і про прихід батька під час їх конфлікту 02.02.2020 ( протокол - а.с. 35-36). Також не бере до уваги колегія і стверджень ОСОБА_1 , що дочка не була свідком їх конфлікту, знаходячись у іншій кімнаті, оскільки квартира подружжя є однокімнатною. Але про ці обставини підтверджувала в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 . Отже, судом визначено наявність підстав для видачі обмежувального припису на підставі ретельно досліджених доказів та відповідно до вимог спеціального закону, а застосовані обмежувальні заходи відповідають характеру вчинених дій кривдника відносно потерпілої дружини. Доводи скарги про те, що такі заходи перешкоджають йому у спілкуванні з дитиною, є неспроможними, оскільки такі заходи тимчасово застосовані, зокрема, і з метою уникнення ризиків психологічного травмування дитини від пасивної участі у конфліктах батьків як свідка. Крім того, як пояснив сам ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, дочку під час існування обмежувальних заходів дружина давали його батькам, та він мав можливість бачитись із нею. Заперечення апелянта в тій частині, що на теперішній час немає експертного висновку про тілесні ушкодження, спричинені ним ОСОБА_2 , не спростовують правильних висновків суду, оскільки для застосування обмежувальних заходів не потрібно обов`язкової наявності тілесних ушкоджень, а достатньо навіть погроз про вчинення насильства відносно потерпілої сторони конфлікту. Та при насильстві у вигляді активних дій не завжди залишаються тілесні ушкодження, від яких лише залежить кваліфікація дій кривдника у кримінальному або адміністративному провадженнях, але сам факт домашнього насильства є наявним у будь-якому випадку. ОСОБА_1 вказує також, що заяву ОСОБА_2 розглянуто за його відсутності, але його не було повідомлено про судове засідання. Відповідно до вимог статті 350-2 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. З матеріалів справи вбачається, що судом спрямовувались на адресу реєстрації ОСОБА_1 заява, долучені до неї документи, ухвала про відкриття провадження, судова повістка про виклик у судове засідання на 11.02.2020р., у якому прийнято рішення, але весь пакет документів повернувся до суду без вручення адресату за закінченням терміну зберігання ( а.с. 56) . Зважаючи на передбачені процесуальним законом стислі строку розгляду відповідних заяв, а саме протягом 3 діб з дня надходження заяви, суд, виконавши обов`язок щодо повідомлення заінтересованої особи про судове засідання, розглянув заяву своєчасно. Зважаючи на все вищенаведене, колегія визнає апеляційну скаргу необґрунтованою, тому у відповідності до положень статті 375 ЦПК України вона підлягає залишенню без задоволення. а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Повний текст постанови складений 30 червня 2020 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Кочеткова І.В. Подліянова Г.С.