Постанова Закарпатський апеляційний суд № 309/1760/16-ц

Справа № 309/1760/16-ц П О С Т А Н О В А Іменем України 03 червня 2020 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Мацунич М.В., Готра Т.Ю.. з участю секретаря: Терпай С.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 09 серпня 2019 року у справі № 309/1760/16-ц (Головуючий: Лук`янова О.В.), - В С Т А Н О В И Л А : У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, мотивуючи тим, що сторони уклали шлюб 23 лютого 2013 року, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом №

33. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі останнього року сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин, у них протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім`ї доброзичливої сприятливої морально-психологічної атмосфери. З ініціативи відповідача між сторонами постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стає їх син, що тяжким чином впливає на його психічний стан та кожен раз спричиняє позивачу та дитині душевні страждання. Перебуваючи у нетверезому стані відповідач допускає словесні образи навіть у присутності дитини. На даний момент ведення між ними спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено, у подальшому сенсу підтримувати сімейні відносини немає, оскільки у них на ґрунті сімейно-побутових проблем та протилежних поглядів на сімейне життя, розвинулась неприязнь один до одного, втрачено почуття любові та поваги. Як мати їх неповнолітнього сина усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для неї належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання дитини разом із позивачем, його матір`ю. Із посиланням на вимоги статей 18, 184 СК України ОСОБА_1 просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 600 грн., щомісячно, до досягнення ним повноліття. У судовому засіданні 25.10.2016 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог та просила окрім позовної вимоги про розірвання шлюбу стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 1 000 грн., до досягнення сином повноліття, визначити місце проживання сина ОСОБА_3 із нею за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, мотивуючи тим, що їх син ОСОБА_3 з народження проживає в АДРЕСА_2 і цей будинок є звичним для нього місцем перебування, в якому він почуває себе затишно і комфортно, і де створено усі належні умови для його життя, ігор та занять. Вважає, що зміна місця проживання дитини, вилучення її зі звичного оточення і передача його сім`ї ОСОБА_1 не відповідає інтересам дитини. Згідно з актом обстеження, яке проводилося органом опіки та піклування за місцем проживання дитини, ним створені належні побутові і санітарно-гігієнічні умови для проживання дитини та її виховання. Він та його син проживають у сільському житловому будинку, який належить його бабусі ОСОБА_4 , де крім нього проживає лише бабуся і його мати. Для дитини є простір для занять як у будинку, так і зовні - у дворі будинку, квітнику, городі тощо. Із грудня 2016 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за скороченням штату і до теперішнього часу постійного місця роботи та стабільного заробітку немає. Заробляє на життя за рахунок тимчасових робіт, виїжджає на тривалий термін на заробітки з місця постійного проживання, отже дитина буде часто залишатися без батьківського піклування, коли мати буде перебувати на заробітках, на значній відстані від неї. ОСОБА_2 має постійне місце роботи, отримує стабільний заробіток, оскільки робота має перспективу, з часом підвищується його кваліфікаційний рівень, що впливає на зростання його доходів. За місцем основної роботи має можливість додатково працювати і отримувати додатковий дохід до своєї основної зарплати. Працює він по змінам, а тому має можливість приділяти дитині більше денного часу і планувати заздалегідь спільні з дитиною заходи з його розвитку й виховання. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_2 просив визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його місцем проживання, залишивши дитину на його утриманні та вихованні. Ухвалою Хустського районного суду від 18 грудня 2018 року спільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Хустської міської ради, Орган опіки і піклування Хустської райдержадміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини об`єднані в одне провадження. Рішенням Хустського районного суду від 09 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано зареєстрований 23 лютого 2013 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 33, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У задоволенні позовних вимог у частині визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з матір`ю - ОСОБА_1 та стягнення аліментів відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 551 грн. 20 коп. Визначено місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_2 за місцем його проживання: АДРЕСА_2 . Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги, так як судом не прийнято до уваги надані нею докази, що вона має постійне місце проживання з хорошими умовами для проживання і виховання дитини, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, що підтверджує відсутність виняткових обставин, які би позбавляли можливості визначення місця проживання дитини разом з нею. Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу між сторонами не оспорено і відповідно до ст. 273 ЦПК України набрало законної сили в цій частині. Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 , які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися та надали суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності і дана обставина у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності і з урахуванням що свої пояснення ОСОБА_1 надавала у попередньому судовому засіданні у суді апеляційної інстанції. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі зареєстрованому 23 лютого 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №33, що стверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 . Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_2 . Сторони однією сім`єю не проживають із травня 2016 року, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені і малолітній ОСОБА_3 постійно проживає разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 на час подання позову працювала бібліотекарем читального залу в Карпатському інституті підприємництва університету «Україна» з 2011 року характеризувалася позитивно. За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с. 65 м. 1). За результатами обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 встановлено, що житло розміщене в одноповерховому будинку, складається з трьох кімнат, наявні кухня, ванна, підсобне господарство, город, житло обладнане водопроводом, газопроводом, електрикою. Для проживання дитини виділено окрему кімнату, обладнану необхідними меблями. Умови проживання хороші, у будинку чисто. Згідно висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.12.2016 року № 2339/02-12, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради, відповідно до рішення Комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 51-53). ОСОБА_2 має вищу освіту працює адміністратором у санаторії «Вісак» с. Шаян з листопада 2015 року. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. За результатами обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_2 у АДРЕСА_3 встановлено, що за місцем проживання дитини створені належні побутові і санітарно-гігієнічні умови для проживання дитини та її виховання: житловий будинок має чотири житлові кімнати, вітальня, спальня, дитяча кімната, кімната для гостей; будинок у достатній мірі умебльований та обладнаний побутовою технікою, у наявності вода та газопостачання. Для дитини відведена окрема кімната зі спальним місцем, іграшками, дитячим одягом. В будинку тепло та охайно (а.с. 87-88 т. 1). Судом першої інстанції встановлено та стверджується матеріалами справи, що за місцем проживання кожного з батьків для малолітньої дитини створені належні умови проживання; житлово-побутові умови як матері, так і батька малолітнього ОСОБА_3 відповідають необхідним санітарно-гігієнічним нормам. Моральні та особисті якості обох батьків відповідають потребам дитини; обидва з батьків є соціально адаптованими особами, мають позитивні характеристики, не мають шкідливих звичок або хворобливих залежностей, які заважали б належному вихованню та розвитку дитини. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження. Мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.. 141 СК України). Відповідно до положень ст. ст. 150, 151 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Згідно зі ст. 153 СК України, мати, батько та дружина мають права на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Згідно зі ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Частина 1 статті 161 СК України передбачає, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конституції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати такі умови, як у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них , вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. При постановленні рішення суд першої інстанції зазначив, що наполягаючи на визначенні місця проживання дитини з батьком, ОСОБА_2 періодично оновлював та надавав суду відповідні докази того, що за умови проживання, з урахуванням його доходів, його особистих якостей, обставин його життя, особливостей його відносин з дитиною, саме він має перевагу перед матір`ю дитини при визначенні місця її проживання, а ОСОБА_1 навпаки, жодних доказів своїх переваг перед батьком дитини при визначенні місця проживання дитини суду не надала. Разом з тим, судова колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції із наступних підстав. На час подання позовної заяви ОСОБА_1 працювала у Карпатському інституті підприємництва на посаді завідуючої бібліотеки і після скорочення посади у січні 2017 року в період з вересня 2017 року до лютого 2018 року працювала в магазині продавцем у м. Хуст. У період відсутності роботи перебувала на обліку в Хустському центрі зайнятості населення для підшукання роботи, а на даний час працює продавцем непродовольчих товарів відділу «Будівельні матеріали» Т.Ц «Епіцентр К» м. Хуст, ТОВ «Епіцентр К» з 19 листопада 2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 працевлаштована, має постійне місце проживання з хорошими умовами для проживання та виховання дитини, має місце вчинення перешкод родичами ОСОБА_2 у спілкуванні ОСОБА_1 із дитиною, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває і відсутні виняткові обставини, які є підставою позбавлення можливості визначення місця проживання дитини із матір`ю. Згідно висновку психолога (а.с. 154 т. 2) від 02.03.2018 року по запиту Хустського районного суду від 08.02.2018 року повторно була організована зустріч з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у комісії склалося враження про те, що у дитини зовсім не сформовані сенсорні еталони характерні для його віку. Крім того, не створюються умови для успішної соціалізації дитини, можливо тому, що не відвідує дитячий колектив, а можливо, через відсутність повноцінного сімейного виховання не засвоюється базова інформація про зовнішній світ, не формуються поведінкові еталони. Батькові була надана рекомендація створити дитині умови для можливості розвитку як психологічних процесів у цілому, так і повноцінних міжособистісних комунікацій, подальші обов`язкові зустрічі з мамою, відвідування дитячого колективу, наприклад у дитячому садочку, центрі розвитку та т. і.. Враховуючи наведені обставини та докази, надані суду сторонами по справі, у їх сукупності, із урахуванням інтересів дитини, судова колегія вважає, що виняткових обставин, які є підставою позбавлення можливості визначення місця проживання дитини із матір`ю відсутні, а тому рішення суду у частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 із батьком слід скасувати і визначити його місце проживання із матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання у АДРЕСА_1 . Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини до досягнення нею повноліття. Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Із урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, із розміру заявлених вимог у частині стягнення аліментів, то такі вимоги підлягають задоволенню та з ОСОБА_1 слід стягнути аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 у розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 03 червня 2020 року. За таких обставин, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини підлягає скасуванню у відповідності до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в оскаржу вальній частині слід задовольнити, а у позові ОСОБА_2 слід відмовити із вищезазначених підстав. Керуючись ст.. ст.. 374, 376, 381-384 ЦПК України, статтями 150, 151, 153, 155, 160, 180, 181, 182, 184 СК України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хустського районного суду від 09 серпня 2019 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком - ОСОБА_2 за місцем його проживання: АДРЕСА_3 та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_1 за місцем її проживання у АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дитини повноліття, починаючи з 03 червня 2020 року. У позові ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 826 грн. 80 коп. Рішення у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу у розмірі 551 грн. 20 коп. залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено - 11 червня 2020 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Суддя Закарпатського апеляційного суду Г.Г. Собослой