Постанова 4801 № 145/1182/19

Справа № 145/1182/19 Провадження № 22-ц/801/1108/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кіосак Н. О. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 рокуСправа № 145/1182/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів: Рибчинського В.П., Голоти Л.О. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач: ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Тиврівського районного суду від 20.02.2020 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Кіосак Н.О., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В с т а н о в и в : 19.07.2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що 17.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписаний ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/ terms/pages/70/ складає договір про надання банківських послуг. У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.06.2019 року складала 30317,69 грн., з яких: 729,56 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24167,94 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3500 грн.; заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1419,89 грн. - штраф (процентна складова). Просило суд стягнути з ОСОБА_2 вказану заборгованість та понесені судові витрати. Заочним рішенням Тиврівського районного суду від 20.02.2020 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 729,56 грн.; в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, пенею та штрафами відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду в частині вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пенею та штрафами скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким вимоги в цій частині задовольнити, а в решті оскаржуване рішення залишити без змін. Зазначило, що суд першої інстанції не звернув уваги на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», що підписана відповідачем та містить у собі базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір та порядок нарахування штрафів та пені. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду в оскаржуваній частині відповідає. Суд першої інстанції встановив, що 17.10.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе обов`язків, у відповідача, станом на 30.06.2019 року, утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 30317,69 грн., з яких: 729,56 грн. заборгованість за тілом кредиту; 24167,94 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3500 грн.; заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1419,89 грн. - штраф (процентна складова). Відмовляючи в стягненні заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, суд виходив з того, що надані позивачем докази не свідчать про узгодження з відповідачем конкретних умов кредитування, а в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та їх розмір. Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, які перевірив наданими доказами, оціненими в порядку ст. 89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитування, порядок та розмір нарахування пені, штрафів були узгодженні між позивачем та відповідачем у підписаній останнім Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, є необґрунтованими, виходячи з наступного. На підтвердження вимог про стягнення заборгованості за відсотками, позивач надав суду Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду (а.с. 8), у якій визначено базовий розмір процентної ставки 2,5 % річних на місяць,порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості: (ПЕНЯ=пеня(1)+пеня (2), де пеня (1)=(базова % ставка за договором)/30 за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, що нараховується раз в місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше; передбачено розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, визначених договором, більше ніж на 30 днів, а саме (500 грн+5% від суми позову), тощо. Довідка про умови кредитування є письмовим доказом запропонованих відповідачу умов кредитування, розміру та правил нарахування відсотків за користування кредитними коштами і відповідальність за їх порушення, що суд першої інстанції залишив поза увагою. При цьому, вказана довідка не містить у собі підпису відповідача, а тому не може свідчити про його обізнаність та узгодження запропонованих позивачем умов кредитування щодо відсотків за користування кредитом, порядок нарахування пені та штрафів. Тобто, Довідка про умови кредитування, надана позивачем, не свідчить про досягнення сторонами домовленості щодо розміру та правомірності нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів. Крім того, підстави для задоволення апеляційної скарги та позовних вимог в частині стягнення відсотків, пені та штрафів також відсутні у зв`язку з наступним. Зі змісту ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, передбаченими ст.ст.77-80 ЦПК України. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України). Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України). У ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Зважаючи на обов`язки щодо надання доказів позивачем, передбачені ст. ст .81,83 ЦПК України, саме останній мав надати належні, допустимі ,достовірні і достатні докази наявності та розміру заборгованості за відсотками. Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку ,що вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня і виписка про рух коштів є таким первинним документом ,що підтверджує як отримання відповідачем кредитних коштів банку так і їх рух . Позивач не надав суду достатніх, допустимих та достовірних доказів, зокрема, первинних документів, що підтверджували б вірність даних наданого розрахунку та розмір заборгованості за відсотками. Разом з позовом, АТ КБ «ПиватБанк» надало до суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника, а на підтвердження наявної заборгованості за відсотками, пенею та штрафами, надав копію Анкети-заяви, Довідки про умови кредитування та розрахунок заборгованості, що містить дані не обґрунтовані жодними первинними документами (випискою з банківського особового(карткового)рахунку ОСОБА_1 ). Відтак, надані позивачем докази, що не містять первинних документів, не є достатніми, так як не містять відомостей ,які б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків, пені та штрафів, їх розмір та строки виникнення заборгованості, а тому доводи апеляційної скарги про належне підтвердження наявності і розміру заборгованості є необґрунтованими, оскільки на час ухвалення судом рішення позивач не надав суду первинних банківських документів. І лише отримавши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю, позивач надав нові докази до апеляційного суду, долучивши їх до апеляційної скарги. Згідно ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відтак, додані позивачем до апеляційної скарги нові докази, а саме: банківська виписка про рух коштів по особовому рахунку, на підставі ч.3 ст.367 ЦПК України колегією суддів до уваги не можуть бути прийняті, оскільки вони не були предметом розгляду судом першої інстанції, а доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з незалежних від нього причин позивач не надав. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що здійснив суд першої інстанції, однак висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає ,що у відповідності до ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає залишенню за останнім. На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Тиврівського районного суду від 20.02.2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий С.Г. Копаничук Судді: В.П. Рибчинський Л.О. Голота