Постанова 4801 № 147/382/18

Справа № 147/382/18 Провадження № 22-ц/801/43/2020 Категорія: 27 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2020 рокуСправа № 147/382/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого : Копаничук С.Г. Суддів: Оніщука В.В., Денишенко Т.О. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач: ОСОБА_1 ; розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниці апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тростянецького районного суду від 17.10.2019 року, постановленого в приміщенні того ж суду під головуванням судді Дудікова А.В., у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В с т а н о в и в : 04.04.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказало, що 20.10.2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір № б/н на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 4400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору ОСОБА_1 , станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість у розмірі 35771,28 грн., що складається з: 4049,60 грн. - заборгованості за кредитом; 29680,19 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 100 грн. - заборгованості за пенею та комісією; 250 грн. - штрафу (фіксована частина); 1691,49 грн. - штрафу (процентна складова). Просило суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати. Рішенням Тростянецького районного суду від 17.10.2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 4049,60 грн. та 199,46 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», що є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками та неустойкою скасувати й ухвалити нове судове рішення - про задоволення позовних вимог в цій частині. В решті рішення суду залишити без змін. Зазначило, що суд першої інстанції належним чином не дослідив факт укладення між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а й з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів, що підтверджується підписаною відповідачем Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», а відтак неправомірно застосував до даних відносин правові висновки, викладені у постанові Великої палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню слід задовольнити частково виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Рішення суду позивач оскаржує лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами та неустойкою, а тому суд апеляційної скарги переглядає рішення суду лише в оскаржуваній позивачем частині. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов?язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв?язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Доказування не може гуртуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних допустимих і достовірних доказів (ст. ст. 76 - 79 ЦПК України). Суд вірно відмовив відповідачу у застосуванні строку позовної давності, оскільки факт отримання та користування ОСОБА_1 вказаними картками, а також строк дії картки до останнього дня квітня місяця 2018 року, не було спростовано. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти банку добровільно не повернуті, а тому право позивача в цій частині є порушеним та підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за тілом кредиту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків та неустойки, суд виходив з того, що позивач не надав доказів того, які саме Умови та правила банківських послуг були запропоновані відповідачу, зокрема, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись із висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні відсотків та неустойки, оскільки суд невірно оцінив докази та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов невірного висновку в частині відмови у стягненні відсотків та неустойки, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними, виходячи з наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 20.10.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання останнім анкети - заяви про приєднання, де вказано, що заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), а також тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до вказаного договору, ОСОБА_1 отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня місяця 04.2018 року. Крім того, ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», якою передбачена, зокрема, базова % ставка в місяць - 3%. У період з 01.03.2010 року по 18.08.2015 року відбувалася зміна кредитного ліміту кредитної карти, оформленої ОСОБА_1 , а саме: у 01.03.2010 року знижено кредитний ліміт до 0,00 грн., 28.04.2010 року збільшено до 250 грн., 15.10.2010 року - до 2000 грн., 08.04.2011 року - до 2400 грн., 27.05.2011 року - до 2800 грн., 23.06.2011 року - до 3200 грн., 23.07.2011 року - до 3800 грн., 15.09.2011року - до 4400 грн., 29.09.2011 року кредитний ліміт знижено до 2000 грн., 07.02.2013року кредитний ліміт збільшено до 4000 грн., 01.06.2013року - до 4400 грн. та 18.08.2015року - до 4050 грн. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості, станом на 28.02.2018 року заборгованість ОСОБА_1 становить 60769,37 грн. та складається з: 4049,60 грн. - заборгованість за кредитом; 29680,19 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 1691,49 грн. - штраф (процентна складова). Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України якщо відповідач заперечує проти позову, то саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Заяву та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», в якій зазначено розмір процентів та міститься застереження про погодження з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій предметом розгляду були подібні правовідносини, зауважила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети - заяви, оскільки за умови що вони не містять підпису позичальника, немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто при вирішенні спору суд повинен з`ясувати на яких саме умовах був укладений ОСОБА_1 кредитний договір. В анкеті-заяві, підписаній позичальником, дійсно не міститься умов щодо процентів, пені, штрафів, тощо. Однак, суд не звернув увагу і належним чином не оцінив в якості доказу погодження з відповідачем умов договору і відповідальності за його невиконання, надану позивачем довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с. 9), в якій визначено базовий розмір процентної ставки 3 % річних на місяць, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості: (ПЕНЯ=пеня(1)+пеня (2), де пеня (1)=(базова % ставка за договором)/30 - за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, що нараховується раз в місяць, за наявності прострочення за кредитом або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму більше 50 грн.; передбачено розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, визначених договором, більше ніж на 120 днів, а саме (250 грн+5% від суми позову). Дана довідка підписана ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність та згоду з умовами надання кредитних коштів, правилами нарахування відсотків за користування кредитом та відповідальністю. В свою чергу, ОСОБА_1 , у наданих письмових поясненнях та заяві про відхилення доказів банку, жодним чином не спростовував отримання кредитних коштів та обізнаність з вищевказаними умовами, що містяться в довідці про умови кредитування та анкеті-заяві, що свідчить про погодження умов договору по нарахуванню відсотків, а тому вимога позивача про стягнення відсотків підлягає задоволенню, оскільки є доведеною позивачем допустимими і належними доказами та не оспорюються відповідачем. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с. 5-7) вбачається, що заборгованість по відсотках за договором № б/н від 20.10.2008 року становить 29680,19 грн. Окрім того, задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу (процентна складова) в розмірі 1691,49 грн., оскільки в підписаній позичальником ОСОБА_1 Довідці про умови кредитування, сторони домовилися, що штраф складатиме 250 грн. +5 % від суми позову, а відтак така вимога є доведеною. Стосовно позовних вимог про стягнення пені та комісії в розмірі 100 грн. слід зазначити наступне. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). В погодженій сторонами Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» передбачено порядок нарахування пені у відсотках. В той же час, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, Банк здійснив нарахування пені в твердій грошовій сумі 100 грн., а не у процентах від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, як передбачено ч. 3 ст. 549 ЦК України та погодженими сторонами умовами кредитування, тому заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та комісії задоволенню не підлягають. Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення штрафу (фіксована складова)в розмірі 250 грн, оскільки відповідно до змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов`язання, а відтак погоджена сторонами умова про нарахування штрафу (фіксована частина) в твердій грошовій сумі прямо суперечить нормам закону, а, як зазначено в частині 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу. Виходячи із зазначеного, апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 29680,19 грн. та штрафу (процентної складової) в сумі 1691,49 грн. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, апеляційний суд в порядку частини 13 статті 141 ЦПК України змінює розподіл судових витрат. Позивач при зверненні до суду сплатив 1 762 грн. судового збору за подання позову та 2 881, 5 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що разом становить 4643,5 грн. З урахуванням принципу пропорційності та рішення суду першої інстанції в частині, що не переглядається, задоволенню підлягає 99,02 % вимог від заявлених: 35421,28 грн (розмір вимог що підлягають до задоволення), х 100/ 35771,28 (розмір заявлених вимог) = 99,02 %. Тому відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4597,99 грн. понесених ним судових витрат 4643,5х 99,02/100=4597,99. З врахування того, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 199,46 грн. судового збору, то сума, що підлягає стягненню за результатом розгляду апеляційної скарги становить 4398,53 грн.(4597,99 - 199,46 = 4398,53 грн.). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Тростянецького районного суду від 17.10.2019 року в частині стягнення відсотків і неустойки скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків за користування кредитом та неустойки - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 29680,19 грн. та штраф (процентна складова) в сумі 1691,49 грн. В решті в задоволенні вимог в цій частині, - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 4398,53 грн. понесених ним судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_4 , МФО 305299, місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д. Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_5 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Головуючий : С.Г. Копаничук Судді : В.В. Оніщук Т.О. Денишенко