Постанова 4801 № 128/2577/19

Справа № 128/2577/19 Провадження № 22-ц/801/622/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2020 рокуСправа № 128/2577/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Оніщука В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року, ухвалене суддею Ганкіною І.А., в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у розмірі 14 823,60 грн за кредитним договором №б/н від 16.08.2011 та судові витрати у розмірі 1 921 грн. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.08.2019 має заборгованість у розмірі 14 823,60 грн, яка складається з: 7 331 грн - заборгованість за кредитом; 5 510,52 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 800 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також 500 грн - штраф (фіксована частина) та 682,08 грн - штраф (процентна складова). Порушення ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом. Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору б/н від 16.08.2011 в сумі 7 331 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. Не погодившись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків та задовольнити вимоги банку в цій частині. В іншій частині просить рішення залишити без змін. Скарга мотивована тим, що у зв`язку із підписанням позичальником довідки про умови кредитування безпідставним є посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17; помилковим є висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту; суд не взяв до уваги підписану відповідачем довідку про умови кредитування щодо погодження умов про відсотки, пені та штрафів. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому в цій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах, а також пені та комісії, штрафів відсутні, оскільки їх розмір та порядок сплати не обумовлений сторонами. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Встановлено, що 16 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.10). Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитної карти «Кредитка Універсальна», 55 днів пільгового періоду», підписаної ОСОБА_1 16 серпня 2011 року, сторони погодили, що базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році) становить 2,5%. У вказаній довідці також встановлено порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості (ПЕНЯ=пеня (1) + пеня (2), де пеня (1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн та більше; розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500 грн+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій) (а.с.9). Згідно з наданим банком розрахунку заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.08.2011 станом на 31.08.2019 становить 14 823,60 грн: 7 331 грн - заборгованість за кредитом; 5 510,52 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 800 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також 500 грн - штраф (фіксована частина) та 682,08 грн - штраф (процентна складова). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У ч. 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів, пені та штрафів суд першої інстанції, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, виходив з того, що у заяві позичальника від 16.08.2011 сторонами не погоджено умови щодо їх сплати. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк вказував на те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши анкету-заяву та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», в якій зазначено розмір процентів, пені, штрафу, та міститься застереження про погодження з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, в якій предметом розгляду були подібні правовідносини, вказала, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети - заяви, оскільки за умови що вони не містять підпису позичальника, немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Тобто при вирішенні спору суд повинен з`ясувати які саме умови включені в заяву позичальника. Дійсно, в підписаній позичальником анкеті-заяві не міститься умов щодо процентів, пені та штрафів. Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів, посилався також на довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду. Вказаною довідкою, з якою під власноручний підпис ознайомлений позичальник ОСОБА_1 , визначена базова процентна ставка в місяць - 2,5%, що свідчить про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також порядок нарахування пені та штрафів. Вказана довідка, як і анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, підписана ОСОБА_1 16.08.2011. Факт підписання такої довідки ОСОБА_1 не заперечувався. З огляду на підписання позичальником ОСОБА_1 одночасно з анкетою-заявою довідки про умови кредитування, слід дійти висновку, що сторони погодили умови договору по нарахуванню процентів, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що слід стягнути частину процентів, виходячи з наступного. Позивач просив стягнути з відповідача 5 510,52 грн процентів за користування кредитом, нарахованих у відповідності до умов підписаної ОСОБА_1 довідки. Довідка позичальника дійсно містить умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, розмір яких становить 30 % на рік. Як вбачається з наданого банком розрахунку, з 01.09.2014 банк в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки до 34, 80 % (з 01.04.2015 до 43, 20%) річних. Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Колегія суддів наголошує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч.ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України. Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Оскільки позивачем не дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-1374цс17, а також в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 389/3409/16-ц. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти виходячи з процентної ставки 30% річних. Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитом за період з 16.08.2011 по 31.08.2019. Однак, з розрахунку заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.08.2011 слідує, що станом на 07.11.2012 заборгованість за кредитом відсутня у зв`язку із погашенням позичальником такої заборгованості. Згідно ч. 1 ст. 536 ЦК України, проценти сплачуються за користування чужими грошовими коштами. У даному випадку колегія суддів вважає, що проценти підлягають нарахуванню з 26.01.2019 (оскільки саме з цієї дати наявна заборгованість за кредитом) по 31.08.2019. Таким чином, з розрахунку 30% річних на залишок заборгованості, розмір процентів з 26.01.2019 по 31.08.2019 становить 1 331,80 грн (7 331 х 30% /360 х 218 днів прострочки). Також подібна ситуація існує щодо пені та штрафу, оскільки у зв`язку із підписанням ОСОБА_1 довідки про умови кредитування, сторони також погодили умови договору по їх нарахуванню. Банк просив стягнути з відповідача на його користь пеню і комісію у розмірі 800 грн, а також штрафи: 500 грн (фіксована складова) та 682,08 грн (процентна складова). Колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги про стягнення штрафів підлягають задоволенню, а у стягненні пені слід відмовити, враховуючи наступне. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зі змісту довідки про умови кредитування видно, що підставою нарахування пені та штрафу є порушення строків виконання грошового зобов`язання, тому підстави для одночасного стягнення пені та штрафів, відсутні. Вимога позову про стягнення штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до змісту ч. 2 ст. 549 ЦК України штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов`язання, а відтак погоджена сторонами умова про нарахування штрафу (фіксована частина) в твердій грошовій сумі прямо суперечить нормам закону. Відповідно до погоджених сторонами умов кредитування, зазначених в підписаній позичальником довідці про умови кредитування, сторони домовилися, що штраф складатиме 5 % від суми заборгованості по кредиту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісії. З урахуванням того, що заборгованість по кредиту складає 8 662,80 грн (7 331 грн - тіло кредиту та 1 331,80 грн - відсотки), відтак 5% від цієї суми становить 413,14 грн (8 662,80грн х 5%), що і є розміром штрафу, який підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року в частині відмови у стягненні процентів, пені та комісії, штрафів скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог та частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст.141, п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 122,61, сплачений позивачем за подачу позовної заяви, та 671,06 грн, сплачений позивачем за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 грудня 2019 року в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам, пені та комісії, штрафів скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги позову про стягнення заборгованості по процентам, пені та комісії, штрафів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитним договором №б/н від 16.08.2011 за період з 26.01.2019 по 31.08.2019 в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 80 копійок, 413 (чотириста тринадцять) гривень 14 копійок - штраф (процентна складова). У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії, а також штафу (фіксована частина) - відмовити. В іншій частині рішення залишити без змін. Рішення суду в частині стягнення судових витрат змінити та стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 122 (одна тисяча сто двадцять дві) гривні 61 копійку. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 671 (шістсот сімдесят одну) гривню 06 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий В.В. Оніщук