Постанова 4818 № 641/344/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 30 червня 2020 року м. Харків справа № 641/344/20 провадження № 22-ц/818/3130/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , відповідач - ОСОБА_3 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року в складі судді Колодяжної І.М., у с т а н о в и в : 21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення витрат на поховання. Позов мотивовано тим, що з 01 вересня 1996 року вона разом з померлим ОСОБА_4 проживала в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя, тобто проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, позивач здійснила його поховання та особисто понесла всі витрати, пов`язані з цим. 22 лютого 2019 року Богодухівською державною нотаріальною конторою Харківської області зареєстровано спадкову справу № 63806268 відносно спадкового майна ОСОБА_4 . Вказує, що ОСОБА_3 є рідною сестрою померлого, ОСОБА_2 є рідною донькою померлого, та ними до нотаріальної контори подані заяви про прийняття спадщини. Позивач не є спадкоємцем майна померлого за законом, оскільки не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, і тому не подавала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачі є особами, які прийняли спадщину після смерті померлого, але вони не відшкодували їй витрати на поховання ОСОБА_4 , у зв`язку з чим просила суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 7 782,37 грн з кожної та судові витрати. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 24 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що витрати на поховання ОСОБА_4 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 понесла ОСОБА_1 , яка проживала з померлим однією сім`єю. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями померлого ОСОБА_4 , то відповідачі зобов`язані відшкодувати витрати на поховання останнього з підстав, передбачених статтею 1232 ЦК України. 09 квітня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї витрат на поховання та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути судові витрати з ОСОБА_1 на її користь. Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки є спадкоємцем другої черги. Вказує, що постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року було встановлено факт проживання однією сім`єю позивача та померлого, тому позивач має права та обов`язки перед померлим як жінка і повинна понести матеріальні витрати на поховання чоловіка. Зазначала, що вона пропонувала позивачу свою допомогу у похованні брата, але ОСОБА_1 відмовилась. Крім того, позивач отримала державну матеріальну допомогу на поховання та матеріальну допомогу з останнього місця роботи померлого ОСОБА_4 03 червня 2020 року ОСОБА_5 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивовано тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. 25 червня 2020 року ОСОБА_3 подала відповідь на відзив ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1 , в якому просила задовольнити її апеляційну скаргу. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини першої статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в частині вирішення спору про стягнення витрат на поховання з ОСОБА_3 . Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а. с. 7). Поховання ОСОБА_4 здійснено за рахунок його дружини ОСОБА_1 . Із договору - замовленням № 42/С.3 на організацію та проведення поховання, укладеного між ОСОБА_1 та Комунальним підприємством «Ритуал» Харківської міської ради (далі КП «Ритуал» ХМР), вбачається, що предметом є організація та проведення поховання померлого ОСОБА_4 , облаштування місця поховання, а саме - спалювання в крематорії труни з тілом та закопування в могилі урни з прахом померлого ( а. с. 10). Згідно з розрахунком - замовленням КП «Ритуал» № 001629 від 31 січня 2019 року позивачем сплачено випрати на поховання ОСОБА_4 у розмірі 1 864,74 грн (а. с. 11). Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання померлого ОСОБА_4 , укладеним між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , позивачем було сплачено 9 100,00 грн, шо підтверджується копією товарного чеку № 28 від 31 січня 2019 року (а. с. 12-13). Відповідно до договору заказу, укладеного між позивачем та ЧП ОСОБА_7 12 березня 2019 року, позивачем за виготовлення пам`ятнику померлому ОСОБА_4 та ОСОБА_8 сплачено 8 700,00 грн (а .с. 14). Після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 78/2019 в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а. с. 9). Постановою Харківського апеляційного суду від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року - змінено. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Богодухівська державна нотаріальна контора, ТОВ «АІСЕ Україна», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна - задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу у період з 1 січня 2004 року по 28 січня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину придбаного в період спільного проживання з ОСОБА_4 автомобіля марки CHERY моделі А 16 AMULET, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 46-49). Відповідно до видаткового касового ордеру від 16 травня 2019 року ОСББ «Злагода» надало ОСОБА_1 фінансову допомогу на поховання ОСОБА_4 у розмірі 4 100,00 грн (а. с. 18). В липні 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 16-17). Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (статті 1217, 1223 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 , яка в установленому законом строк звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідно до частини 1 статті 1232 ЦК України спадкоємці зобов`язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш як за три роки до його смерті. Статтею 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого. Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші). Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу. Зокрема, відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Загальна сума понесених позивачем витрат на поховання покійного склала 15 564,74 грн, розмір яких сторонами не оспорюється. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємцем першої черги після смерті батька є ОСОБА_2 , вона прийняла спадщину, тому зазначені витрати на поховання ОСОБА_4 підлягають відшкодуванню з неї згідно з вимогами закону. Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла спадщину в установленому законом порядку, висновок суду першої інстанції про стягнення витрат на поховання померлого в розмірі 7 782, 37 грн з ОСОБА_3 є помилковим. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на поховання з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. 03 червня 2020 року ОСОБА_5 - представник ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн за надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з приводу апеляційної скарги, вивчення судової практики з подальшим складанням відзиву на апеляційну скаргу. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 витрат на поховання ОСОБА_4 скасуванню, то підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати, понесені ОСОБА_3 за подачу апеляційної скарги документально підтверджені в розмірі 630,60 грн (а. с. 101). Судові витрати, понесені ОСОБА_1 за подачу позовної заяви документально підтверджені в розмірі 840,80 грн (а. с. 1). Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволення, а рішення суду в частині вирішення спору про стягнення витрат на поховання з ОСОБА_3 - скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови, судовий збір в розмірі 630,60 грн за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , а судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 840,80 грн. Керуючись статтями 374 ч.1 п.2, 376 ч. 1 п. 1, п. 4, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу - ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 березня 2020 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 витрат на поховання та судових витрат, ухвалити в цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення витрат на поховання - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 630,60 грн (шістсот тридцять грн 60 коп.) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.). В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 30 червня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В. Бурлака О.М. Хорошевський