Постанова 4873 № 910/14437/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" червня 2020 р. Справа№ 910/14437/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Пономаренка Є.Ю. суддів: Руденко М.А. Дідиченко М.А. при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В., за участю представників: від позивача - Пронюк В.Я., адвокат, довіреність № 14-190 від 17.05.2019; від відповідача - Алексеєнко Т.О., довіреність №95 від 28.12.2019, розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/14437/19 (суддя Ващенко Т.М., повний текст складено - 13.03.2020) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" про стягнення 633 646,39 грн. ВСТАНОВИВ наступне. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" про стягнення 633 646,39 грн., з яких: 200 585,46 грн 3% річних, 433 060,93 грн інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/14437/19 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 200 585,46 грн. 3% річних та 433 060,93 грн. інфляційних втрат. При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/14437/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції того, що відповідачем грошові кошти за отриманий від позивача природний газ та за несвоєчасну сплату яких позивачем було нараховано заявлені до стягнення у даній справі 200 585,46 грн. 3% річних та 433 060,93 грн. інфляційних втрат, оплачені в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, тобто державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою. Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV. Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав. Між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" (далі - Споживач) 18.09.2017 було укладено Договір постачання природного газу № 5145/1718-ТЕ-39 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах Договору. Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 18500,000 тис.куб.м. Додатковою угодою № 2 від 03.04.18. до Договору сторони додали п. 2.1: "Постачальник передає Споживачу в період з 01.04.18. по 31.05.18. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 300 тис.куб.м." Додатковою угодою № 3 від 07.06.18. до Договору сторони додали п. 2.1: "Постачальник передає Споживачу в період з 01.06.18. по 31.07.18. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 600 тис.куб.м." Додатковою угодою № 4 від 07.07.18. до Договору сторони додали п. 2.1: "Постачальник передає Споживачу в період з 01.08.18. по 31.08.18. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100 тис.куб.м.". Додатковою угодою № 5 від 31.08.18. до Договору сторони додали п. 2.1: "Постачальник передає Споживачу в період з 01.09.18. по 30.09.18. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 100 тис.куб.м.". Природний газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору). Згідно з п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу у відповідному місяці постачання оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів вузлів/вузла обліку природного газу. За приписами пункту 3.8 Договору Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, Постачальнику, зокрема, підписані Споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м природного газу на дату укладення Договору становить 5930,40 грн. з ПДВ. Сторонами в п. 6.1 Договору погоджено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому додатковою угодою № 1 від 15.01.18. до Договору сторони погодили викласти абз. 3 п. 6.1 розділу 6 Договору в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою КМУ від 04.03.02. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за Договором". Строк дії Договору сторонами погоджено розділом 12 Договору, яким встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печатками, і діє в частині реалізації газу з 01.10.17. по 31.03.18. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Додатковою угодою № 2 від 03.04.18. до Договору строк дії договору сторони погодили з дати підписання та скріплення печаткою постачальника, та діє в частині реалізації газу з 01.10.17. по 31.05.18. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Додатковою угодою № 3 від 07.06.18. до Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печаткою Постачальника, і діє в частині реалізації газу з 01.10.17. по 31.07.18. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Додатковою угодою № 4 від 07.07.18. до Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печаткою Постачальника, і діє в частині реалізації газу з 01.10.17. по 31.08.18. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Додатковою угодою № 5 від 31.08.18. до Договору встановлено, що Договір набуває чинності з дати підписання та скріплення печаткою Постачальника, і діє в частині реалізації газу з 01.10.17. по 31.09.18. (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. За доводами позивача, оскільки зобов`язання з оплати природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків, позивачем нараховано товариству з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" 200 585,46 грн. 3% річних та 433 060,93 грн. інфляційних втрат, з вимогою про стягнення яких позивач звернувся з даним позовом до суду. Як вже було зазначено, судом першої інстанції вказані вимоги задоволено повністю. Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини 1 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Згідно з положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні. Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; допомоги сім`ям з дітьми, малозабезпеченим сім`ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 4 Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Аналіз змісту цього Порядку вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Таким чином, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Тому, на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 906/278/18, від 28.11.2019 у справі № 905/1101/18, від 18.03.2020 у справі № 908/2304/18. З огляду на викладене, проводячи розрахунки за надані послуги у визначений Порядком спосіб, сторонами було змінено порядок і строки виконання відповідачем грошових зобов`язань, які зазначені в Договорі. Таким чином, є хибними доводи позивача про обґрунтованість нарахування ним сум інфляційних втрат та 3% річних на грошові кошти, сплачені у визначений у Порядку спосіб, та, відповідно, висновки суду першої інстанції про стягнення відповідних сум з відповідача. Крім того, відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частиною 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У порушення вищезазначених приписів процесуального закону, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі щодо оплати відповідачем отриманого природного газу. Так, місцевим господарським судом не було досліджено наявні в матеріалах справи банківські виписки, платіжні доручення, зокрема, щодо "призначень платежів", тобто, судом не встановлено яким чином сплачувались відповідні кошти. Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до частин 1, 3-5 статті 191 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки (надалі - Порядок № 217). Пунктом 1 Порядку № 217 передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Згідно з пунктом 3 Порядку № 217 теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями). Відповідно до пункту 7 Порядку № 217 теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. В пункті 8 Порядку № 217 зазначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві. Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією. Як зазначено у пункті 12 Порядку № 217 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: - на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); - на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); - на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); - на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті. На підставі пункту 13 Порядку № 217 уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій. Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку. Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України свобода підприємницької діяльності обмежується відповідними законами, крім того господарювання в Україні може мати обмеження з боку держави (державних органів) для регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави. Згідно зі статтею 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. У зв`язку з прийняттям Порядку № 217 державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що, по суті, усуває теплопостачальну організацію від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки постачальника природного газу (постачальник із спеціальними обов`язками) за визначеними нормативами. (Аналогічна правова позиція викладена у поставах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 908/2648/18, від 18.03.2020 у справі № 908/2304/18). Відтак, внаслідок неналежного встановлення судом першої інстанції обставин стосовно того, яким чином сплачувались кошти в рахунок погашення заборгованості за Договором, чи відповідач самостійно сплачував такі кошти, суд не дослідив чи погашення заборгованості за Договором відбувалось у порядку, визначеному Порядком № 217 та чи мав можливість відповідач самостійно впливати на своєчасність розрахунків чи ні. З метою усунення вказаних недоліків суду першої інстанції апеляційним судом було встановлено наступне. Так, відповідач має у АТ "Державний ощадний банк України" поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію від всіх категорій споживачів, в тому числі від категорії "населення". Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг регулюється порядок перерозподілу коштів отриманих відповідачем без його згоди на це, тобто кошти, які відповідач отримує від споживачів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, підлягають перерозподілу без участі та згоди товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова". При цьому, апеляційним судом встановлено, що відповідачем грошові кошти за отриманий від позивача природний газ та за несвоєчасну сплату яких позивачем було нараховано заявлені до стягнення у даній справі 200 585,46 грн. 3% річних та 433 060,93 грн. інфляційних втрат, оплачені в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, що підтверджується банківськими виписками, платіжними дорученнями та безпосередньо розрахунком позивача. Так, зокрема, у зазначених банківських виписках та платіжних дорученнях у призначенні платежу міститься посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. Крім цього, у розрахунку позивача також значиться про сплату відповідачем коштів у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №

256. При цьому, слід зазначити, що всі грошові кошти за несвоєчасну сплату яких позивачем було нараховано заявлені до стягнення у даній справі 200 585,46 грн 3% річних та 433 060,93 грн. інфляційних втрат були оплачені відповідачем згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, що, зокрема, підтверджує і розрахунок позивача. Стосовно суми боргу у розмірі 9 144 131,21 грн. щодо якої у розрахунку позивача не міститься даних про її сплату у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, то представником Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в засіданні суду апеляційної інстанції надано пояснення про сплату вказаних коштів відповідно до вказаної постанови. Таким чином, оскільки відповідач здійснив оплату за природний газ коштами державних субвенцій на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, то порядок розрахунків, узгоджений між сторонами у договорі було змінено, а тому відповідно підстави для нарахування річних та інфляційних відсутні. Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що додатковою угодою № 1 від 15.01.18. до Договору сторони погодили викласти п. 8.3 Договору в наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 Договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджених постановою КМУ від 04.03.02. № 256, не звільняє Споживача від обов`язку сплатити на користь Постачальника платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані на суму заборгованості за Договором", слід зазначити наступне. Так, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 зі справи № 924/296/18. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/14437/19 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 у справі №910/14437/19 про задоволення позову скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №910/14437/19, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" про стягнення 633 646,39 грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, будинок 31/11, офіс 87; ідентифікаційний код 24100060) 14 257 грн. 04 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено: 30.06.2020 року. Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко Судді М.А. Руденко М.А. Дідиченко