Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.003877

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003877 пров. № А/857/4763/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В., представника позивача Тимчія О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року про відмову в роз`ясненні судового рішення у справі № 1.380.2019.003877 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії (ухвала суду першої інстанції постановлена в порядку письмового провадження суддею Сакалош В.М. у м. Львів Львівської області, дату складення повного тексту ухвали судом не зазначено), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі також - ГУ ПФ у Львівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо неприйняття на облік та непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області взяти на облік ОСОБА_1 та вирішити питання про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. 19.03.2020 ГУ ПФУ у Львівській області звернулося до суду із заявою про роз`яснення даного рішення. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №1.380.2019.003877 з тих підстав, що текст рішення суду труднощів для розуміння не викликає, суть його ясна та не двозначна, тому розширеного тлумачення, шляхом його роз`яснення та винесення процесуального документу з цього приводу не потребує. Окрім того, доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджають виконанню судового рішення, чи ускладнюють його виконання або роблять неможливим разом із заявою заявником не надано. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та постановити нове рішення, яким справу за заявою про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі № 1.380.2019.003877 за позовом ОСОБА_1 направити до суду першої інстанції на новий розгляд. В доводах апеляційної скарги наводячи окремі обставини справи вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 234 затверджено Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя (надалі також Порядок № 234), який визначає механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду Російської Федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у Російській Федерації. Згідно Порядку № 234 особи подають територіальному органу заяву встановленого зразка, після чого територіальний орган надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів Пенсійного фонду Російської Федерації. Після надходження паперової справи разом з документом про припинення виплати пенсії, така виплата поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Крім того, наголошує, що як довірена особа позивача в усній формі категорично забороняє звертатися до Пенсійного фонду Російської Федерації із запитом про витребування пенсійної справи з Автономної Республіки Крим м. Саки для взяття на облік ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду України, тому залишається незрозумілим, в який саме спосіб повинен діяти відповідач для виконання рішення суду. Позивач надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що висновки суду першої інстанції є вірними, ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, а тому просить апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року залишити без змін. Відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника через дію карантинних заходів на території України. Апеляційний суд відхилив дане клопотання, враховуючи, що сторона відповідача, який розташований в одному населеному пункті з апеляційним судом, не була позбавлена можливості направити у судове засідання свого представника з дотриманням необхідних протиепідемічних заходів або ж скористатися правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Крім того, відповідно до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для роз`яснення судового рішення. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання. Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема,

мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз`ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз`яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Таким чином, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз`яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що визначений статтею 254 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання. Згідно пункту 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» за правовою природою роз`яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз`яснення є його складовою, тому заява про роз`яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз`яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз`яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішенні. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у рішенні відсутні, то ухвала суду про їх роз`яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням статті 254 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такого рішення. У наявній в матеріалах справи заяві про роз`яснення судового рішення заявник вказує про те, що довірена особа позивача в усній формі категорично забороняє звертатися до Пенсійного фонду Російської Федерації із запитом про витребування пенсійної справи з Автономної Республіки Крим м. Саки для взяття на облік ОСОБА_1 органами Пенсійного фонду України, тому залишається незрозумілим, в який саме спосіб повинен діяти відповідач для виконання рішення суду. Водночас, із змісту заяви про роз`яснення судового рішення слідує, що заявник просить роз`яснити порядок та спосіб (механізм) виконання рішення суду, а не саме рішення, обґрунтовуючи це тими ж доводами, якими обґрунтовувались відзив на позовну заяву та апеляційна скарга в даній адміністративній справі. Однак, встановлення порядку виконання рішення суду положеннями статті 254 КАС України не передбачено як підставу для роз`яснення судового рішення. Крім того, заявник не зазначає жодних обставин та обґрунтованих доводів щодо незрозумілості саме змісту рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області щодо неприйняття на облік та непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , зобов`язання взяти на облік та вирішити питання про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , а саме: які висновки чи мотиви судового рішення є незрозумілими, з яких суд виходив при прийнятті рішення та застосування положень законодавства, яким суд керувався. Зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 слідує, що таке в цілому, як і його резолютивна частина зокрема, є чітким та зрозумілим, містить виклад встановлених судом обставин та мотивів, з яких суд виходив при його прийнятті, а також посилання на положення закону, якими він керувався. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначається, зокрема, обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. В даній апеляційній скарзі відповідач не навів підстав, які можуть свідчить про необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та не пояснив у чому саме полягає незрозумілість рішення суду. Натомість ГУ ПФУ у Львівській області навело аргументи, які стосуються його позиції стосовно предмета спору та були вивчені та оцінені судом при прийнятті рішення по справі. Разом з тим, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити рішення, яким справу за заявою про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 у справі №1.380.2019.003877 за позовом ОСОБА_1 направити до Львівського окружного адміністративного суду на новий розгляд. Однак, відповідно до статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений такими повноваженнями. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, вірно застосував положення частини першої статті 254 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи апеляційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись статтями 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року про відмову в роз`ясненні судового рішення у справі № 1.380.2019.003877 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 26.06.2020