Постанова 4856 № 120/788/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/788/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 24 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Мацького Є.М. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними та скасування рішень, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Старжевського В.В. від 14.11.2017 у виконавчому провадженні № 52449149 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн; визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Т.В. від 10.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в розмірі 136290,60 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правомірності постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 відповідач посилається на положення ст.27 Закону № 1404-VIII. Крім того, апелянт стверджує, що станом на час прийняття постанови від 30.01.2020 року про повернення виконавчого документа існувала невиконана постанова від 14.11.2017 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 137 506,56 грн, тому у виконавця не було підстав для застосування вимог ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII. Відзив позивачки на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Судом першої інстанції встановлено, що 04.12.2015 Дніпровським районним судом м.Києва видано виконавчий лист у справі № 755/10502/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 1 375 065,37 грн. 03.10.2016 представник стягувача звернувся до відповідача з заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого документа. Постановою державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Старжевського В.В. від 03.10.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 52449149 з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215 про стягнення з позивачки на користь АТ "Укрсиббанк" боргу в сумі 1 375 065,37 грн. Постановою державного виконавця № 52449149 від 03.10.2016 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. 11.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника, на підставі якої з пенсії позивачки розпочато відрахування у розмірі 20% на погашення боргу у виконавчому провадженні № 52449149. Починаючи з травня 2017 року, з пенсії позивачки щомісячно відраховувались кошти на спеціальний рахунок Ямпільського РДВС, які розподілялись на погашення основної суми боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. 14.11.2017 державним виконавцем Старжевським В.В. прийнято постанову №52449149 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн. На підставі заяви стягувача від 24.12.2019 постановою головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Т.В. від 30.01.2020 повернуто виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва № 755/10502/15-ц від 04.12.20215 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016. 10.02.2020 головним державним виконавцем Мушик Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення з позивачки на користь держави виконавчого збору в розмірі 136290,60 грн. Вважаючи постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 та від 10.02.2020 протиправними, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець Ямпільського РДВС Старжевський В.В. безпідставно та всупереч встановленому законом порядку виніс постанову ВП № 52449149 від 14.11.2017 про стягнення з позивачки виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн. В свою чергу позовні вимоги про скасування постанови від 10.02.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61209498 з виконання постанови № 52449149 від 14.11.2017 є похідними, тому також підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Станом на момент винесення відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва №755/10502/15-ц був чинним Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV). Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, згідно з положеннями Закону № 606-XIV виконавчий збір стягується після закінчення строку на добровільне виконання рішення. Відповідно до постанови державного виконавця Старжевського В.В. про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 ВП № 52449149 Балабан К.В. надано строк для добровільного виконання судового рішення до 10.10.2016 (а.с.46). Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Отже, до 10.10.2016 державний виконавець не розпочинав примусове виконання судового рішення. 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які набрали законної сили 05.01.2017. Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Таким чином, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016 ВП № 52449149 була чинною, строк для добровільного виконання судового рішення у зв`язку з набранням чинності Законом № 1404-VIII не змінився. Водночас, з урахуванням п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII після закінчення строку для добровільного виконання судового рішення всі виконавчі дії державного виконавця з примусового виконання рішення здійснюються в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII. З урахуванням наведеного після закінчення строку для добровільного виконання судового рішення, встановленого постановою від 03.10.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП № 52449149, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору на підставі ст.28 Закону № 606-XIV, оскільки станом на 10.10.2016 цей Закон втратив чинність. Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 №52449149) виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Ст.27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 №52449149) визначено ставки виконавчого збору та випадки, коли виконавчий збір не стягується, підлягає або не підлягає поверненню. Ч.3 ст.40 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 №52449149) передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Отже, Закон № 1404-VІІІ передбачає можливість стягнення виконавчого збору в наступних випадках: - в постанові про відкриття виконавчого провадження; - після повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження. При цьому посилання відповідача на положення ст.27 Закону №1404-VІІІ є необґрунтованими, оскільки вказана стаття в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови від 14.11.2017, не містила застережень про можливість винесення постанови про стягнення виконавчого збору під час виконавчого провадження. Водночас, оскільки виконавче провадження ВП № 52449149 відкрито в порядку, передбаченому Законом № 606-XIV, з урахуванням положень ст.ст.26, 40 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 №52449149) виконавчий збір у виконавчому провадженні ВП № 52449149 міг бути стягнений виключно на підставі ч.3 ст.40 Закону №1404-VІІІ, тобто після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу. З матеріалів справи встановлено, що в тексті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору №52449149 від 14.11.2017 зазначено, що державний виконавець керувався статтями 3, 27, 40 Закону № 1404-VІІІ. Водночас, виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва №755/10502/15-ц від 04.12.20215 повернуто стягувачу постановою головного державного від 30.01.2020. Отже, в порушення вимог ч.3 ст.40 Закону № 1404-VІІІ постанова №52449149 від 14.11.2017 винесена після відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом № 606-XIV, та до повернення виконавчого документа стягувачу. З урахуванням наведеного постанова головного державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Старжевського В.В. про стягнення виконавчого збору №52449149 від 14.11.2017 винесена з порушенням порядку, встановленого Законом № 1404-VІІІ. Відповідно до ч.2 ст.27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017 №52449149) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Згідно з довідкою Ямпільського РВДВС від 15.01.2020 № 669/17.23-25 (а.с.6) станом на 15.01.2020 на виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м.Києва №755/10502/15-ц з боржника ОСОБА_1 стягнуто 7194,97 грн боргу та 815,94 грн виконавчого збору за рахунок відрахувань з пенсії. Отже, 10 відсотків суми, що фактично стягнута з ОСОБА_1 складає 719,50 грн. В той же час відповідно до оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору №52449149 від 14.11.2017 в порушення вимог ч.2 ст.27 Закону № 1404-VІІІ з позивачки стягнуто виконавчий збір в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме: 137 506,56 грн. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність постанови головного державного виконавця Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Старжевського В.В. від 14.11.2017 у виконавчому провадженні №52449149 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 137506,56 грн. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності постанови головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Т.В. про відкриття виконавчого провадження № 61209498 від 10.02.2020, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи встановлено, що постанова головного державного виконавця Ямпільського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Мушик Т.В. про відкриття виконавчого провадження № 61209498 від 10.02.2020 (а.с.7) винесена на підставі та на виконання постанови №52449149 від 14.11.2017. Водночас, внаслідок порушення порядку винесення постанови про стягнення виконавчого збору №52449149 від 14.11.2017, всі рішення і дії державного виконавця щодо стягнення вказаного виконавчого збору, в тому числі постанова № 61209498 від 10.02.2020, є протиправними. При цьому посилання апелянта на те, що станом на час прийняття постанови про повернення виконавчого документа від 30.01.2020 року існувала невиконана постанова про стягнення виконавчого збору від 14.11.2017, не спростовують факт порушення державним виконавцем передбаченого законом порядку стягнення виконавчого збору та є необґрунтованими. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанов державного виконавця №52449149 від 14.11.2017та № 61209498 від 10.02.2020 Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Ямпільського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України. Відповідно до ч.4 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. Постанова суду складена в повному обсязі 24 червня 2020 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Мацький Є.М. Смілянець Е. С.