Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/12064/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/12064/25 пров. № А/857/29839/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 380/12064/25 (головуючий суддя Кедик М.В., м. Львів) за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач), у якому просило суд скасувати постанову від 29.05.2025 ВП № 78220222 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження №78220260 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 08.12.2020, за вх. № 10855/14 надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби від 23.11.2020 про відкриття виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа № 380/4205/20. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі № 380/4205/20 виконано 19.11.2020. Розмір пенсійної виплати, перерахованої з 01.01.2018 по 30.11.2020, яка становить 27495,06 виплачено основними відомостями в жовтні 2024 року. Вказує, що державний виконавець не взяв до уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення. Державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Вважає, що при винесені оскаржених постанов про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, державний виконавець в порушення ст. 1 Закону-1404 не врахував всіх обставин, та не вжив всіх заходів щодо з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття такого рішення, як винесення постанов про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оскільки не було взято до уваги, що судове рішення виконане. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, яка фактично мотивована доводами адміністративного позову. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 11.08.2020 380/4205/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії задовольнив повністю; визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку, а саме з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2018 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постановив постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2020 ВП № 63681205, з виконання виконавчого листа виданого 02.11.2020 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/4205/20. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про стягнення виконавчого збору від 23.11.2020 ВП №63681205, якою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 20000,00 грн. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.11.2020 ВП № 63681205, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 274,85 грн. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 14.05.2025 за № 1300-5310-5/65086 повідомило про виконання рішення суду в справі № 380/4205/20 у повному обсязі. Доплату пенсії за період з 01.01.2018 по 30.11.2020 в сумі 27495,06 виплачено ОСОБА_1 відомостями жовтня 2024 року. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 28.05.2025 № 63681205 про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Вказано, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження підлягають виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2025 ВП № 78220222, з виконання постанови від 23.11.2020 № 63581205 виданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2025 ВП № 78220260, з виконання постанови від 23.11.2020 № 63581205 виданої відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо стягнення витрат виконавчого провадження 274,85 грн. Позивач вважає вказані постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, колегія суддів виходить з такого. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив що того відповідач, приймаючи оскаржені постанови від 29.05.2025 ВП № 78220222 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000 грн та про відкриття виконавчого провадження № 78220260 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та у межах своїх повноважень, тому підстави для скасування спірних постанов відсутні. Такі висновки суду першої інстанції у повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України № 606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (ВП № 38922824 від 18.07.2013р.) і діяв до 04.10.2016р.). Відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Поряд з цим, 05.10.2016р. набув чинності Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1). Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1). Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2). Отже, з моменту виникнення заборгованості позивача та прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження до прийняття постанови про стягнення виконавчого збору змінювалось законодавство, відповідно до якого здійснювався обрахунок виконавчого збору. За подібної ситуації Верховний Суд у постанові від 11.08.2021р. у справі № 300/3260/20 звернув увагу, з-поміж іншого, на те, що відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV розмір виконавчого збору (у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV для самостійного його виконання) становив 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню (якщо йдеться про вимоги майнового характеру). Відповідно до зазначеної постанови, у цьому випадку (тобто, коли виконавче провадження відкрито за правилами Закону № 606-XIV) розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, потрібно визначати за правилами ст.28 Закону № 606-XIV (чинного на той час). Буквальний аналіз положень ст.27 Закону № 1404-VIII у зіставленні з ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у вимірі обставин цієї справи дає підстави для висновку, що закінчення виконавчого провадження/повернення виконавчого документа стягувачу (зокрема, без реального його виконання) не заперечує наявності підстав для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягала стягненню за цим (поверненим) виконавчим документом. Тобто, в цій справі законом, який діяв на час відкриття виконавчого провадження, є Закон № 606-XIV, а з уваги на зміст його ст.28 (в редакції, чинній на 12.02.2014р.) розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі № 640/7697/21. Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 360/3324/19. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Відповідно до частин 1-4 ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Суд встановив, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 23.11.2020 у виконавчому провадженні № 63681205 виніс постанову про стягнення виконавчого збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у розмірі 20 000,00 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 274,85 грн. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.05.2025 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого 02.11.2020 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/4205/20, закінчене відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункт 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Аналогічні положення передбачені пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі -Інструкція 512/5). Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції 512/5 якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. У спірних правовідносинах державний виконавець у зв`язку з закінченням виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII відповідно до наведених положень відкрив виконавчі провадження № 78220222 з виконання постанови № 63681205 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України виконавчого збору у розмірі 20 000,00 грн та № 78220260 з виконання постанови № 63681205 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн. Законом № 1404-VIII визначив правові підстави, за наявності яких виконавчий збір не стягується. Проте, позивач не довів наявності правових підстав, які зобов`язують відповідача не стягувати з позивача виконавчий збір. У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов`язальний характер, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення. З огляду на вказані приписи законодавства, є відсутніми правові підстави для скасування постанови від 29.05.2025 ВП № 78220222 про стягнення виконавчого збору у розмірі 20000 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження №78220260 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 274,85 грн. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат в цьому апеляційному провадженні є відсутніми. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025р. в адміністративній справі № 380/12064/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар