Постанова 4852 № 173/132/20(2-а/173/4/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 173/132/20(2-а/173/4/2020) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 року (суддя у 1 інстанції Бурхан С.М.) в адміністративній справі №173/132/20(2-а/173/4/2020) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капрала поліції Попруженка Андрія Володимировича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Поліцейського взводу 1 роти 3 батальйону 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капрала поліції Попруженка Андрія Володимировича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: - скасувати постанову серії ДПО18 №767895 від 16.01.2020 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00грн.; - закрити справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАп на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях позивача, що свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваної постанови. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у задоволені позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, постановою про адміністративне правопорушення від 16.01.2020 року серії ДПО18 № 767895 позивача було притягнено до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425.00 грн. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 16.01.2020 року 11 год. 40 хв. на (в) Дніпропетровська обл., Криничанський р-н смт. Кринички траса М 04 позивач керував ТЗ на якому не працювала права фара ближнього світла та водій не пред`явив поліс страхування цивільно правової відповідальності наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1.(ґ) ПДД України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція № 1395), визначає процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (п.1 р.І Інструкції № 1395). Згідно з пункту 4 р.І Інструкції № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до пункту 1 та 2 р.III Інструкції № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами 1, 2, 3, 5 і 6 статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. З аналізу вищезазначених норм слідує, що посадова особа Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, розглядати справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, без складення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відносно посилань скаржника на позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17, зі змісту якої вбачається, що відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем ПДР, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, колегія суддів зазначає наступне. Так, дійсно наданий відповідачем відеозапис не може бути належним доказом, оскільки в оскаржуваній постанові не міститься технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Разом з тим, в матеріалах справи міститься роздруківка з бази МТСБУ, відповідно до якої позивач на 16.01.2020 року не мав полісу обоє`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на автомобіль за державним номером АЕ3981ІА. Таким чином, в матеріалах справ наявні належні докази на підтвердження вчинення позивачем вищевказаного адміністративного порушення. Доказів протилежного позивачем не надано. При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні дій чи рішень суб`єкта владних повноважень. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 року в адміністративній справі №173/132/20(2-а/173/4/2020) - залишити без задоволення. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 року в адміністративній справі №173/132/20(2-а/173/4/2020) - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва суддя Н.А. Олефіренко