Постанова 4852 № 1140/2537/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2020 року м.Дніпросправа № 1140/2537/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 1140/2537/18 (головуючий суддя Пасічник Ю.П., судді: Притула К.М., Петренко О.С.) за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі №1140/2537/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №811122 від 15.03.2018 року про відмову здійснити йому перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції Закону України від 12.07.2001 року, на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області №18-38 вих-18 від 24.01.2018 року; - зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області провести йому перерахунок пенсії (згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у редакції Закону України від 12.07.2001 року) на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області №18-38 вих-18 від 24.01.2018 року і доплатити за класний чин та з урахуванням інших виплат, сум надбавок, доплат, премій, допомог, індексацій, визначених у наявній його пенсійній справі, зі збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку - 90%, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років з 01.03.2018 року, тобто з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у цій справі в задоволенні позовних вимог повністю відмовлено. 13 січня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача про перегляд рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у цій справі за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 150-158). В обґрунтування заяви позивач зазначав, що Другим Сенатом Конституційного Суду України ухвалене рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На переконання позивача, встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні його справи, є безумовною підставною для перегляду рішення у справі за виключними обставинами, скасування рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог з ухваленням нового судового рішення - про задоволення позову повністю. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року за виключними обставинами в адміністративній справі № 1140/2537/18 задоволено частково: - рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1140/2537/18 скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Кіровоградської області від 24.01.2018р. №18-381вих.-18, та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог заяви та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, та з 10.11.2010р. перебуває на обліку у ГУПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати за посадою (а.с.28). 24.01.2018р. прокуратурою Кіровоградської області позивачу видана довідка №18-38/вих-18 про розмір заробітної плати заступника прокурора області станом на вересень 2017 (а.с.17). На підставі вказаної довідки позивач 05.03.2018р. звернувся до ГУПФУ в Кіровоградській області із заявою про проведення перерахунку пенсії. Рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області від 15.03.2018р. №811122 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії (а.с.15). Дане рішення відповідач мотивував посиланням на відсутність чинного порядку проведення перерахунку пенсії працівникам прокуратури. Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду. Відмовляючи рішенням від 19 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що як на момент звернення позивача зі заявою про перерахунок пенсії, так і на дату розгляду справи судом Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. При цьому суд послався на приписи частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Задовольняючи частково вимоги заяви та скасовуючи рішення від 19.10.2018р., суд першої інстанції виходив з того, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у первинній редакції, якими передбачено у якості підстави для проведення перерахунку пенсії підвищення заробітної плати працівників прокуратури, у спірних відносинах мають застосовуватись лише з 13 грудня 2019 року, підстави для проведення перерахунку пенсій позивача з 01 березня 2018 року відсутні. Такого висновку суд дійшов з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, закріплений у статті 58 Конституції України. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення: - частина двадцята статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційним Судом України в рішенні 13 грудня 2019 року вказано про втрату чинності положеннями закону саме з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 13 грудня 2019 року. Таким чином, саме з 13 грудня 2019 року положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній його редакції. Як свідчать матеріали справи, спір, предмет розгляду у цій справі виник у березні 2018 року, після відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити позивачу перерахунок пенсії (а.с. 15). Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з висновками Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України (Рішення від 13.05.1997 № 1-зп) також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Таким чином, суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин. Враховуючи те, що на час виникнення спірних відносин положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII застосовувалися з урахуванням внесених змін, відсутні підстави для застосування положень цієї норми в редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року до правовідносин, що виникли в березні 2018 року. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність положення частини двадцятої статті 86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, застосованого судом при вирішенні цієї справи, могла бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало б виконанню та не було б виконане на час ухвалення Конституційним Судом України Рішення. Проте, в цій справі рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року, яке просив переглянути позивач у зв`язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні його позову, відповідно, це судове рішення не підлягало виконанню. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами відсутні. Оскільки суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, є підстави для скасування рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, 317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 1140/2537/18 - скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року у справі № 1140/2537/18 за виключними обставинами - відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду в строк, передбачений ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак