Постанова 4824 № 381/164/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/8856/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №381/164/20 26 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року, постановлену під головуванням судді Осаулової Н.А., про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - в с т а н о в и в: 17 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 29 квітня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року про повернення позовної заяви скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року про повернення позовної заяви є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Посилається на відсутність у суду першої інстанції підстав для залишення позовної заяви без руху та для повернення позовної заяви позивачу, так як позовна заява відповідала вимогам ст.175 ЦПК України. Вказав, що він не має місця реєстрації і не може надати суду довідку про його зареєстроване місце проживання, а тому ним було зазначено в позовній заяві місце його фактичного проживання. Крім того, вимога суду першої інстанції про надання суду ще інших документів на підтвердження його місця проживання для нього, як неповнолітнього, унеможливлює його право на справедливий та на ефективний судовий захист його прав та інтересів. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. У відповідності до вимог статті 353, 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові), що є об`єктом апеляційного оскарження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не зазначено в позові та не надано доказів на підтвердження того, з ким на даний час та де саме він проживає. Окрім того, доданий до матеріалів позову акт від 17 квітня 2015 року є застарілим, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 22 січня 2020 року, тобто, майже через п`ять років з дня складання даного акту. Вказані обставини позбавляють суд можливості відкрити провадження у справі. Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Визнаючи позовну заяву неподаною та, повертаючи її позивачу, суд першої інстанції посилався на те, що копію ухвали суду від 05 лютого 2020 року про залишення позову без руху було отримано представником позивача за довіреністю - 23 березня 2020 року. У встановлений законом строк позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 05 лютого 2020 року. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах та вимогах процесуального права, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Статтею 175 ЦПК України встановлено форму та зміст позовної заяви. Згідно ч.1 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У частинах першій, третій статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції посилався на те, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175,177 ЦПК України, так як позивачем не зазначено в позовній заяві та не надано доказів того, з ким на даний час та де саме він проживає, а доданий до матеріалів позову акт від 17 квітня 2015 року є застарілим, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 22 січня 2020 року, тобто, майже через п`ять років з дня складання даного акту. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подачі позову був неповнолітнім ( 17 років) та за змістом ст.165 СК України наділений правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Позивачем в позовній заяві зазначено місце його проживання: АДРЕСА_1 . Вказано, що за даною адресою він проживав разом з батьком ОСОБА_3 до дня його смерті. ОСОБА_2 є його матір`ю, але ніколи ним не опікувалась, його вихованням та матеріальним утриманням не займалась, навіть не зареєструвала факт його народження в органах актів реєстрації актів громадянського стану і до 16 років він не мав свідоцтва про народження та не міг отримати паспорт. Лише після ухвалення рішення Дніпровського районного суд м.Києва від 05 лютого 2019 року він зміг отримати свідоцтво про народження, а на підставі вказаного свідоцтва отримати паспорт . Вказував, що після смерті батька його утриманням та вихованням займається хрещена мати ОСОБА_4 , зазначив її місце проживання . З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позовна заява ОСОБА_1 відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви, оскільки в ній зазначено, найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, повне найменування та місцезнаходження учасників справи, зміст свої позовних вимог, докази, якими вони підтверджуються, викладено обставини справи так як вважав за потрібне позивач, наведено перелік документів, що додаються, що відповідає ст. 175 ЦПК України, тому підстав для залишення позовної заяви без руху у суду першої інстанції не було. Також судом першої інстанції не враховано вимоги статті 189 ЦПК України, якою визначено завдання підготовчого провадження, якими, зокрема, є: остаточне визначення предмета спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Також згідно ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та подальшого її визнання неподаною та повернення її позивачу. Крім того, визнаючи позовну заяву неподаною та, повертаючи її позивачу, суд першої інстанції посилався на те, що копію ухвали суду від 05 лютого 2020 року про залишення позову без руху було отримано представником позивача за довіреністю - 23 березня 2020 року про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0850001514052. Проте, у встановлений законом строк позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 05 лютого 2020 року. Такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на встановлених обставинах справи та досліджених доказах, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2020 року про залишення позовної заяви без руху була надіслана судом першої інстанції позивачу за адресою, зазначеною в позовній заяві: м. Київ, вул. Калачевська, 18 і вказане поштове відправлення повернулося на адресу суду без вручення адресату, із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». 18.03.2020 року судом першої інстанції було повторно надіслано позивачу копію ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2020 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення вказаного поштового відправлення, 23.03.2020 року поштове відправлення було вкладено в абонентську скриньку. За правилами ч.ч.5,6 ст. 272 ЦПК України, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Таким чином днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку;день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. В матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу чи його представнику копії ухвали суду від 05.02.2020 року про залишення позову без руху . Висновок суду першої інстанції про те, що копія вказаної ухвали була отримана 23 березня 2020 року представником за довіреністю, проте, у визначений в ухвалі суду строк позивач недоліків позовної заяви не усунув, не ґрунтується на доказах, що знаходяться в матеріалах справи, а тому є помилковим. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки районний суд безпідставно повернув позовну заяву, чим фактично позбавив позивача права на доступ до правосуддя, а судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви є безпідставною та перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року про повернення позовної заяви скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Фастівської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: