Постанова КЦС ВС № 755/19453/17

Постанова Іменем України 20 січня 2021 року м. Київ справа № 755/19453/17 провадження № 61-21954св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року у складі судді Пікуль А. А., ВСТАНОВИВ: Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором позики та трьох відсотків річних. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01 січня 2014 року між позивачем та відповідачами укладено договір позики на суму 43 200,00 доларів США на строк до 31 грудня 2014 року, що підтверджується письмовою розпискою. На теперішній час відповідачі не виконали своїх зобов`язань за договором позики. Таким чином, просив солідарно стягнути з відповідачів борг за договором позики у розмірі 53 785,73 доларів США, що станом на 13 грудня 2017 року еквівалентно 1 461 358,28 грн та витрати зі сплати судового збору. Короткий зміст судових рішень Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 27 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 квітня 2014 року у розмірі 57 785,73 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 грудня 2017 року еквівалентно 1 461 358,28 грн, що складається із заборгованості за договором позики у розмірі 43 200,00 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами, нарахованими за 2014 рік у розмірі 3 740,00 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами, нарахованими за 2015 рік у розмірі 4 320,00 доларів США, та 3 % річних за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2017 року у розмірі 2 525,73 доларів США; в решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, у травні 2019 року ОСОБА_2 оскаржив в апеляційному порядку рішення Дніпровського районного суду м. Києва 27 березня 2019 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року залишено без руху; роз`яснено ОСОБА_2 , що відповідно до вимог частин першої, другої статті 185 ЦПК України недоліки апеляційної скарги необхідно усунути (сплатити судовий збір та надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору) протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали; попереджено ОСОБА_2 , що у разі невиправлення у визначений судом термін недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде вважатись неподаною і буде повернута. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року повернуто як неподану. Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 протягом трьох місяців не цікавиться перебігом розгляду його апеляційної скарги та не отримує кореспонденцію від апеляційного суду, тому суд вважає таку поведінку відповідача умисними діями, направленими на затягування розгляду справи. Враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є помилковими, оскільки заявник не отримував ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху. Про існування ухвали від 20 травня 2019 року заявник дізнався 25 листопада 2019 року під час ознайомлення з матеріалами справи. Тому 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху і сплатив судовий збір. Зазначає, що строк на усунення недоліків починається з моменту отримання такої ухвали, а не з моменту її направлення чи оприлюднення у реєстрі. Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у якому позивач просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, оскільки судом та оператором поштового зв`язку вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про залишення його апеляційної скарги без руху. У відзиві міститься клопотання про продовження строку на подання відзиву. Клопотання мотивоване тим, що ухвалу Верховного Суду від 07 лютого 2020 року позивач не отримував, а про факт відкриття касаційного провадження дізнався із сайту «Судова влада України» 06 березня 2020 року. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Аналіз клопотання свідчить, що строк на подання відзиву пропущений з поважних причин, оскільки рекомендований лист з повідомленням, яким направлено на адресу ОСОБА_1 ухвалу Верховного Суду про відкриття провадження у справі від 07 лютого 2020 року та копію касаційної скарги, повернувся на адресу суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». У зв`язку із цим, суд вважає за можливе задовольнити це клопотання та продовжити ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 . Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Указана справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Установлено, що Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 27 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 квітня 2014 року у розмірі 57 785,73 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 13 грудня 2017 року еквівалентно 1 461 358,28 грн, що складається із заборгованості за договором позики у розмірі 43 200,00 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами, нарахованими за 2014 рік у розмірі 3 740,00 доларів США, відсотків за користування грошовими коштами, нарахованими за 2015 рік у розмірі 4 320,00 доларів США, та 3 % річних за період з 01 січня 2016 року по 01 грудня 2017 року у розмірі 2 525,73 доларів США; в решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року залишено без руху; роз`яснено ОСОБА_2 , що відповідно до вимог частин першої, другої статті 185 ЦПК України недоліки апеляційної скарги необхідно усунути (сплатити судовий збір та надати оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору) протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали; попереджено ОСОБА_2 , що у разі невиправлення у визначений судом строк недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде вважатись неподаною і буде повернута. У матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого убачається, що лист направлений судом 22 травня 2019 року ОСОБА_2 повернувся на адресу суду без вручення заявнику із відміткою «за терміном зберігання» (т. 2, а. с. 50-51). Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року повернуто як неподану.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та § 65 рішення ЄСПЛ у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року). ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України. Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України. Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. В оцінці дотримання судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону щодо вручення ОСОБА_2 копії ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху Верховний Суд врахував таке. Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. У частині шостій статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як встановлено апеляційним судом, направлена за адресою ОСОБА_2 копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, повернута до суду апеляційної інстанції із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Визначаючи, чи виконав апеляційний суд обов`язок із вручення копії ухвали від 20 травня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), відповідно до якого повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливе лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, зазначених в ухвалі. У наведеному судовому рішенні зроблено висновок, що повернення поштової кореспонденції у зв`язку із закінченням терміну зберігання не свідчить про належне отримання стороною копії ухвали суду про залишення без руху. Враховуючи наведене, передчасними є висновки апеляційного суду про те, що сторона затягує судовий розгляд та повинна сама цікавитися розглядом справи, оскільки копія ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не була вручена ОСОБА_2 , а тому строк для усунення недоліків апеляційної скарги не почав перебіг для відповідача, що свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням її недоліків. Апеляційний суд вказаного вище не врахував, чим порушив викладені в рішеннях ЄСПЛ загальні засади судочинства стосовно права особи на доступ до суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до вимог частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук