Постанова Київський апеляційний суд № 752/17111/13-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2020 року місто Київ справа № 752/17111/13-ц провадження №22-ц/824/4663/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в см. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кругленком Миколою Сергійовичем, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, постановлену в складі судді Чередніченко Н.П., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «ОТП Банк», приватне підприємство «Ф-Студія»,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргоюна дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М. Свою скаргу обґрунтовував тим, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 27 липня 2016 року у цивільній справі № 22-7519 солідарно з ОСОБА_2 стягнуто з нього на користь ПАТ «ОТП Банк», правонаступником якого АТ «ОТП Банк», заборгованість за кредитним договором від 21 березня 2008 року у розмірі 441661,1 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, станом на 17 червня 2013 року, становила 3554176 рн.60 коп. та 4887 грн. пені. На виконання рішення суду 7 березня 2017 року Голосіївським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 752/17111/13-ц, який було подано на примусове виконання приватному виконавцю Київського виконавчого округу Яцишину А.М. Згідно відомостей з автоматизованої системи виконавчого провадження приватним виконавцем КВО Яцишиним А.М. 20 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59385819, за яким стягувачем є АТ «ОТП Банк», боржником ОСОБА_1 .. 24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримав поштове відправлення, що містило супровідний лист приватного виконавця Яцишина А.М. від 15 жовтня 2019 року та постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 15 жовтня 2019 року, якою звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 шляхом проведення відповідних відрахувань у розмірі до виплати загальної суми боргу 12079766 грн. Приватний виконавець КВО Яцишин А.М. в порушення вимог ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1 та 2 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» прийняв до виконання виконавчий лист та відкрив виконавче провадження № 59385819 не за місцем виконання виконавчого документа, оскільки боржник ОСОБА_1 з 2012 року зареєстрований та проживає у Васильківському районі Київської області, тобто поза межами Київського виконавчого округу, в якому знаходиться офіс приватного виконавця Яцишина А.М. Більше того, приватний виконавець КВО Яцишин А.М. був обізнаний правильною адресою місця реєстрації та проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , оскільки саме на цю адресу приватний виконавцеь надіслав боржнику рекомендований лист з постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника. В місті Києві, тобто в межах Київського виконавчого округу, у боржника відсутнє будь-яке майно, на яке можна було б звернути стягнення. Неправильна адреса боржника - АДРЕСА_2 , яка ймовірно зазначена у виконавчому документі, не доводить правомірності відкриття приватним виконавцем КВО Яцишиним А.М. виконавчого провадження № 59385819, оскільки а вказаною адресою боржник ОСОБА_1 не проживає, не зареєстрований і не зберігає за вказаною адресою будь-яке майно. Крім того, ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» визначає місцем виконання рішення реальну адресу місця проживання або перебування боржника, а не адресу скаржника, зазначену у виконавчому документі. Таким чином, приватний виконавець КВО Яцишин А.М. повинен був у відповідності до п.10 ч.4 ст. Закону України «Про виконавче провадження» повернути стягувану АТ «ОТП Банк» виконавчий документ № 752/17111/13-ц від 7 березня 2017 року без прийняття його до виконання, а стягувач, за таких обставин, не був позбавлений можливості ініціювати перед судом питання щодо приведення виконавчого документа у відповідність з вимогами закону, як це передбачено в ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», і звернутися із заявою про примусове виконання о належного органу державної виконавчої служби або приватного виконавця відповідного виконавчого округу. Оскільки приватний виконавець КВО Яцишин А.М. прийняв до виконання виконавчий документ від 7 березня 2017 року та відкрив виконавче провадження з порушенням вимог ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч. 1 та 2 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», то за таких обставин, він позбавлений правової можливості вчиняти будь-які заходи примусового виконання рішення за вказаним виконавчим документом, в тому числі виносити постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Визначених законом підстав для передачі виконавчого провадження від приватного виконавця Яцишина А.М. до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби не існує. Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 12 грудня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «ОТП Банк», Приватне підприємство «Ф- Студія» відмовлено. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Кругленко М,С. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що постановлена судом першої інстанції ухвала не відповідає вимогам ст..263 ЦПК України. Зокрема, посилається на те, що судом першої інстанції було надано неправильне тлумачення норми ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», що у відповідності до ч. ст.376 ЦПК України свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, що має наслідком скасування судового рішення. Висновок суду першої інстанції про пред`явлення виконавчого документа за місцем його виконання є помилковим, оскільки ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання виконавчого документа з реальним (фактичним) місцем проживання (перебування) боржника, або місцем знаходження його майна, а не з адресою, яка зазначена у виконавчому документі, за якою боржник ОСОБА_1 не проживає, не зареєстрований і не зберігає будь-яке своє майно. Посилання суду першої інстанції на відсутність у приватного виконавця можливості до відкриття виконавчого провадження встановити дійсне (фактичне) місце проживання боржника є безпідставними, оскільки на законодавчому рівні для приватного виконавця не встановлено жодних заборон щодо проведення перевірки відомостей про місце проживання (перебування) боржника або місце знаходження його майна до відкриття виконавчого провадження. При цьому, апелянт зазначає, що перевірка відомостей про місце проживання боржника або місце знаходження його майна не відноситься до заходів примусового виконання рішень перелік яких, наведено у ст..10 Закону України «Про виконавче провадження», які можуть бути проведені лише після відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов`язок приватного виконавця приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання (перебування) боржника або місцем знаходження його майна. Правило, закріплене у зазначеній нормі, є імперативним і підлягає безумовному виконанню. Також апелянт посилається на , що висновки суду першої інстанції про те, що сама по собі обставина про прийняття приватним виконавцем виконавчого документа до виконання, не свідчить про порушення прав боржника, оскільки виконання судового рішення є його прямим обов`язком, є необґрунтованими. Дійшовши такого висновку, суд першої інстанції фактично поставив під сумнів встановлений державою публічний порядок прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчих документів, чим порушив одну із основних засад (принципів) цивільного судочинства - принцип верховенства права, передбачений п.1 ч.3 ст.2, ст.10 ЦПК України Крім того, апелянт вважає помилковими висновок суду першої інстанції про порушення боржником ОСОБА_1 обов`язку повідомляти приватного виконавця про зміну місця свого проживання, оскільки у боржника ОСОБА_1 не виникло обов`язку, передбаченого ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», так як він з 17 жовтня 2012 року фактично проживає та зареєстрований в с.Іванковичі і з 2012 року даної адреси не змінював. Висновки суду першої інстанції про відсутність у приватного виконавця підстав для повернення стягувану виконавчого документа без прийняття його до виконання станом на момент відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва без змін. У відзиві зокрема, посилається на те, що приватний виконавець до відкриття виконавчого провадження не має повноважень на вчинення будь-яких дій по встановленню місця проживання боржника або місцезнаходження майна боржника. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Кругленко М.С. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити. Після оголошеної в судовому засіданні 27 травня 2020 року перерви, в судове засідання, призначене на 17 червня 2020 року не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений, що підтверджується розпискою (а.с.198), подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності заявника ОСОБА_1 та його представника - адвоката Кругленка М.С. Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А.М., заінтересовані особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник АТ «ОТП Банк», представник ПП «Ф-Студія» в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим суд вважав за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України. Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 27 липня 2016 року у справі № 752/17111/13-ц за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ПП «Ф-Студія» про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML- 001/034/2008 від 21 березня 2008 року у розмірі 444661,16 доларів США, яка за офіційним курсом НБУ на день розрахунку, станом на 17 червня 2013 року становила суму в розмірі 3554176,60 грн. та 4887 грн. пені. На виконання зазначеного рішення суду 7 березня 2017 року Голосіївським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист № 752/17111/13-ц. 5 червня 2019 року представником АТ «ОТП Банк» було подано приватному виконавцю виконавчого округу м.Києва Яцишину А.М. заяву про відкриття виконавчого провадження, до якої було долучено, зокрема, оригінал зазначеного виконавчого листа. У виконавчому листі було зазначено, що боржником є ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 . 20 червня 2019 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Яцишина А.М. відкрито виконавче провадження виконання виконавчого листа № 752/17111/13-ц від 7 березня 2017 року. 20 червня 2019 року боржнику та стягувану, за адресами, які були зазначені у виконавчому листі, - було направлено копію зазначено постанови для виконання та для відома. 25 червня 2019 року приватним виконавцем були направлені вимоги та запити, зокрема, і в частині встановлення належності на праві власності боржнику ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_3 , а також його реєстрації в зазначеній квартирі. Із наданих приватному виконавцю відповідей вбачається, що боржник ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 не зареєстрований та ця квартира йому не належить на праві власності. Із відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київській області від 2 липня 2019 року, приватним виконавцем було встановлено, що боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, приватним виконавцем Яцишиним А.М. 15 жовтня 2019 року було винесено в рамках виконавчого провадження № 59385819 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , яку 15 жовтня 2019 року було направлено сторонам виконавчого провадження, зокрема, боржнику по двом відомим приватному виконавцю адресам. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що місце проживання боржника значилось в м.Києві, вказаний виконавчий лист за місцем виконання відноситься до виконавчого округу міста Києва, в якому зареєстрований та працює приватний виконавець Яцишин А.М. Під час прийняття приватним виконавцем виконавчого документа для примусового виконання та відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець дотримувався вимог Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається скаржник, та встановлені в судовому засіданні обставини дають суду підстави дійти висновку про те, що виконавчий документ пред`явлено за місцем виконання, підстави для його повернення стягувачу на час його пред`явлення були відсутні, а тому дії приватного виконавця, як в частині відкриття виконавчого провадження, так і в частині винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника є правомірними, вчиненими згідно із нормами діючого закону та в межах його повноважень. Крім того, суд звернув увагу на те, що боржник ОСОБА_1 , при зверненні до суду зі скаргою в порядку ст.447 ЦПК України на дії та рішення приватного виконавця та в ході розгляду вказаної скарги не довів наявності порушення своїх прав рішенням, дією та бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення у цій справі. Та обставина, що приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ не свідчить про порушення прав скаржника, оскільки виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника в силу вимог чинного законодавства . Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судови рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною першою, другою ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених ст.3 цього Закону. Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 2 червня 2016 року «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», відповідно до ст.1 якого примусове виконання удових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Відповідно до п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність. Частинами першою, другою статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, міста Києва чи Севастополя; приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Оскільки виконавчий лист, що виданий 7 березня 2017року Голосіївським районним судом м.Києва, містив інформацію щодо місця проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на стадії прийняття приватним виконавцем рішення про відкриття виконавчого провадження останній діяв в межах свої повноважень, у спосіб, визначений законом, при цьому жодним чином не порушуючи прав сторін виконавчого провадження. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оскільки зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_1 є с.Іванковичі, Васильківського району Київської області, що не відноситься до виконавчого округу міста Києва, тому виконавчий документ прийнятий приватним виконавцем не за місцем виконання, і за таких обставин постанова про відкриття виконавчого провадження має бути скасована, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися на всі території України. Згідно із ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 виступав поручителем виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним 21 березня 2008 року. У договорі поруки, укладеним 21 березня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , зазначена адреса останнього: АДРЕСА_2 . Звертаючись у вересні 2013 року до суду з позовом, позивач у позовній заяві зазначив місце проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 . З метою визначення підсудності судом отримана інформація про місце проживання ОСОБА_3 : Київська область, Васильківській район, с.Іванковичі. У виконавчому листі, що був виданий 7 березня 2017 року Голосіївським районним судом м.Києва, зазначена адреса місця проживання боржника ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . Банк, звертаючись до приватного виконавця з заявою про примусове виконання рішення, у заяві зазначив місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . Отже, отримавши від стягувача документи, в яких міститься інформація щодо місця проживання боржника, приватний виконавець на законних підставах відкрив виконавче провадження. Оскільки ні виконавчий документ, ні заява стягувача не містила іншу інформацію щодо місця проживання боржника, виконавчий документ на момент його прийняття приватним виконавцем не підлягав поверненню на підставі п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначення судом у виконавчому листі адреси боржника, яка не відповідає інформації, що отримана судом при визначенні підсудності, не дає підстав вважати, що рішення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження є незаконним. Посилання апелянта на те, що приватний виконавець мав перевірити чи підлягає виконавчий лист виконанню у виконавчому окрузі міста Києва, є безпідставними, оскільки ні Закон України «Про виконавче провадження», ні Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, не містить положень щодо обов`язку виконавця до відкриття виконавчого провадження перевірити підвідомчість виконавчого документа. Крім того, системний аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави стверджувати, що до відкриття виконавчого провадження приватний виконавець не має повноважень на вчинення будь-яких дій по встановленню місця проживання боржника або місцезнаходження його майна. Реалізація передбаченого п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» права виконавця одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб будь-яку інформацію, в тому числі інформацію щодо місця проживання боржника, можлива лише під час здійснення виконавчого провадження, тобто після прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження. Посилання апелянта на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 8 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 580/3311/19 є необґрунтованими, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин. У справі № 804/6996/17 спірним було питання правомірності дій державного виконавця з примусового стягнення грошових коштів в процесі примусового виконання у виконавчому провадженні, а у справі № 580/3311/19, на відміну у справі, що переглядається, у приватного виконавця була наявна достовірна інформація про місце проживання та перебування позивача (боржника) в іншому виконавчому окрузі. Отже, встановивши, що виконавчий документ пред`явлено за місцем виконання, підстави для його повернення стягувану на час його пред`явлення були відсутні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дії приватного виконавця під час прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», при цьому права ОСОБА_1 , який зобов`язаний виконати рішення, порушені не були. Суд першої інстанції надав повну юридичну оцінку встановленим обставинам справи і правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору. За таких обстави, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постановлену судом першої інстанції ухвалу - без змін. З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Кругленком Миколою Сергійовичем, - залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус