Постанова 4824 № 758/10537/15-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2020 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 758/10537/15-ц Номер провадження 22-ц/824/6275/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Гребенюка В. В., у справі за позовом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» до ОСОБА_1 про стягнення вартості відновлювального ремонту та матеріальної шкоди, в с т а н о в и в : У вересні 2015 року Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр» звернулось до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього коштів у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 410 244 грн. 95 коп., матеріальної шкоди у сумі 201 533 грн. 20 коп. та судового збору у сумі 9 176 грн. 68 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 жовтня 2012 року згідно наказу № 364-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України» на посаду заступника начальника Управління господарського забезпечення Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України». На підставі наказу Міністерства доходів і зборів України від 18 травня 2013 року № 117 «Про зміну назви та затвердження статуту ДП «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України», Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України» перейменовано на Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України». Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 12 вересня 2014 року № 123 про зміну назви та затвердження статуту ДП «Сервісно-видавничий центр», Державним підприємством «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України» від 06 липня 2015 року змінено назву на Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр» та є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України». Наказом № 7-з «Про закріплення службового автотранспорту» та актом прийому-передачі від 13 листопада 2012 року за відповідачем закріплено службовий автомобіль марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що 26 жовтня 2013 року останньому стало відомо, що відповідач потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2013 року провадження по справі № 367/8214/13-ц закрито на підставі ст.. 18 КУпАП України та звільнено відповідача від адміністративної відповідальності. Наказом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України» від 22 липня 2014 року № 138-п відповідача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. 30 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача з листом № 989 в якому запропонував останньому самостійно відновити автомобіль, але відповідач в телефонній розмові відмовився від вказаної пропозиції. Пізніше, для визначення вартості матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу, позивачем було замовлено автотоварознавчу експертизу, яка була проведена судовим експертом Барболюком В. С. у присутності відповідача. Після проведення вказаної експертизи, відповідача було ознайомлено з її висновком. Таким чином, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди у зазначеній сумі. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року (том І а.с. 243 - 248) позов Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» до ОСОБА_1 про стягнення вартості відновлювального ремонту та матеріальної шкоди, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 16 грудня 2019 року Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр» надіслало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на те, що позивачем не доведено факт керування відповідачем транспортним засобом на момент дорожньо-транспортної пригоди в позаробочий час. Разом з тим, скаржник зазначає, що п. 3.1. розділу ІІІ Режим роботи і відпочинку колективного договору укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр міністерства доходів і зборів України» на 2013/2014 роки, встановлено 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями (субота, неділя), а п. 3.1.1. для працівників Управління господарського забезпечення встановлено початок роботи щоденно з 09 год. 00 хв. закінчення роботи о 18 год. 00 хв., а у п`ятницю встановлено робочий день до 16 год. 45 хв. Так, згідно вищевказаного договору вбачається, що субота та неділя є вихідними днями, а дорожньо-транспортна пригода за участю відповідача трапилась 26 жовтня 2013 року, вказаний день був вихідним днем. Скаржник зазначає, що залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, проте, наказ щодо введення відповідача в роботу 26 жовтня 2013 року на підприємстві не видавався, крім того, відповідачем не надано до суду доказів, з приводу погодження його виходу на роботу у вказаний день. Таким чином, на думку скаржника, дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Oktavia під керуванням ОСОБА_1 відбулась в позаробочий час, а відтак, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні представники скаржника адвокати Михалюк К. О. та Коломієць А. М. підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просили її задовольнити, з підстав викладених у ній. Відповідач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи представників скаржника та заперечення відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт керування відповідачем транспортним засобом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди в позаробочий час. Крім того, вказана дорожньо-транспортна пригода трапилась не з вини відповідача, у зв`язку з крайньою необхідністю. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що наказом № 364-к від 09 жовтня 2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Управління господарського забезпечення за проведенням з Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів України у м. Києві» з 09 жовтня 20112 року з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (а.с. 35). Як вбачається з наказу № 7-з від 13 листопада 2012 року, службовий автомобіль Шкода Октавія, реєстраційний номер НОМЕР_1 закріплено, зокрема, за ОСОБА_1 (а.с. 16). Наказом № 117 від 18 травня 2013 року змінено назву Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України» на Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України» (а.с. 38). Наказом № 123 від 12 вересня 2014 року змінено назву Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України» на Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр» (а.с. 39) Згідно статуту Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр», затвердженого наказом ДФС від 12 вересня 2014 року № 123 Головної Державної фіскальної служби України, Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр» є правонаступником усіх прав і зобов`язань Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України» (а.с. 06-11). Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2013 року провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП, закрито (а.с. 14-15). Як вбачається з калькуляції/висновку № 6 від 19 березня 2015 року, вартість ремонту автомобіля марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 410 244 грн. 95 коп. (а.с. 24-27). Як вбачається з висновку № 6 експертної автотоварознавчої експертизи визначення матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді 26 жовтня 2013 року становить 410 244 грн. 95 коп., а вартість матеріального збитку становить 201 533 грн. 20 коп. (а.с. 20-23). Листом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» № 989 від 30 вересня 2014 року запропоновано ОСОБА_1 відновити пошкоджений автомобіль марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за власний рахунок (а.с. 36-37). Згідно подорожнього листа службового легкового автомобіля, 26 жовтня 2013 року у ОСОБА_1 був робочим днем, режим роботи - одномінний, автомобіль: марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій: ОСОБА_1 (т. І а.с. 144). Згідно ч. 2.1. Положення про порядок застосування подорожніх листів службового автотранспортного засобу у державному підприємстві «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України», затвердженого директором ДП «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України», подорожній лист службових автотранспортних засобів оформляється тільки на один робочий день, а відтак, видача такого листа відбулась у зв`язку з службовою необхідністю на виконання відповідачем трудових обов`язків (а.с. 147-149). Згідно ст. 138 КЗпП України, для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. Відповідно до роз`яснень п.п.2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судовому розгляду підлягають, крім іншого, заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. За шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. Відповідно до ст.. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене. Як вбачається з п. 1 ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Відповідно до приписів ст.. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві. Згідно ст.. 1351 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з приписів ст. 1353 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди. На підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів. Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір. Під час апеляційного перегляду колегією суддів встановлено, що дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 сталася за час перебування останнього у трудових відносинах з позивачем та в його робочий час, що підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля серії 02-АВ від 26 жовтня 2013 року (т. І. а.с. 144). Як вбачається з постанови Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2013 року (т. І а.с. 14-15) ОСОБА_1 свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП не визнав та пояснив, що для уникнення зіткнення з іншим автомобілем, останній різко повернув вправо в зв`язку з чим здійснив наїзд на огорожу та правим крилом зачепив дерево, в результаті чого, автомобіль Skoda Oktavia зазнав ушкоджень. Вищевказані пояснення підтверджуються, зокрема, показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Враховуючи вищевказане, а також положення ст.. 18 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі. Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 , у зв`язку з якими відбулася дорожньо-транспортна пригода були вчинені в стані крайньої необхідності. За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що вищевказана постанова суду носить преюдиційний характер щодо правових наслідків дій відповідача. Враховуючи положення ст.. 130 КЗпП України, згідно якої на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності, а також постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 листопада 2013 року, згідно якої, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку з тим, що дії останнього були вчинені в стані крайньої необхідності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Посилання скаржника на те, що дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Skoda Oktavia державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 відбулася в позаробочий час останнього, спростовується подорожнім листом легкового автомобіля серії 02-АВ від 26 жовтня 2013 року (т. І а.с. 144), згідно якого виїзд службового автомобіля з гаражу під керуванням відповідача відбувся 26 жовтня 2013 року о 07год. 30 хв. (т. І а.с. 144). Крім того, згідно ч. 2.1. Положення про порядок застосування подорожніх листів службового автотранспортного засобу у державному підприємстві «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України», затвердженого директором ДП «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України», подорожній лист службових автотранспортних засобів оформляється тільки на один робочий день, а відтак, видача такого листа відбулась у зв`язку з службовою необхідністю на виконання відповідачем трудових обов`язків (а.с. 147-149). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр» - залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 23 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова