Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/2938/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" червня 2020 р. Справа№ 911/2938/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. при секретарі Денисюк І.Г. за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2020. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16 (суддя Бабкіна В.М.) за позовом Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еко-Буд Сервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з п. 5.7 іпотечного договору від 18.06.2009, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2020 відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" № 083-3-16/20 від 03.01.2020 (вх. № 2157/20 від 30.01.2020) про роз`яснення судового рішення у справі № 911/2938/16 від 24.11.2016 у повному обсязі. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16, задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" №083-3-16/20 від 03.01.2020 (вх. № 2157/20 від 30.01.2020) про роз`яснення судового рішення у справі № 911/2938/16 від 24.11.2016 у повному обсязі. Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що рішення не виконано в частині судового збору. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відновлено Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та кредит" строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16. Призначено справу до розгляду на 15.04.2020. На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин. Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року. 02.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу без змін. 02.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про розгляд справи №911/2938/16 за відсутності представника позивача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 повідомлено учасників справи № 911/2938/16, що розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16 не відбудеться, про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково. Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2938/16 в судовому засіданні, яке відбудеться 17.06.2020. 16.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про розгляд справи №911/2938/16 за відсутності представника позивача. Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 17.06.2020 не з`явилися. Відповідач та третя особа про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судова колегія звертає увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Порушення розумних строків тривалості судового провадження може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. Аналогічні висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 922/1070/18. Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача, відповідача та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності позивача, відповідача та третьої особи та їх повноважених представників за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні 17.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову. Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі № 911/2938/16 позов Національного банку України задоволено повністю, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит за кредитними договорами № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008 (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 4 250 755 882,11 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.06.2009, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Еко-Буд Сервіс, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швайкою О.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 410, а саме - на нерухоме майно: земельна ділянка площею 6,4404 га, кадастровий номер 3220881300:04:003:0225, яка розташована: Київська область, Бориспільський район, с. Вишеньки. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку. Опис меж: А до А землі загального користування. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 200256, виданого Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі 03.06.2008, на підставі Протоколу загальних зборів від 18.03.2008 р. № 3, акту передачі майна до статутного фонду від 20.03.2008. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020832300057, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження, за початковою ціною, визначеною договором іпотеки, а саме 16977000,00 грн. Також з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Еко-Буд Сервіс на користь Національного банку України було стягнуто 206700,00 грн. судового збору. На примусове виконання вказаного рішення господарським судом Київської області 26.12.2016 було видано відповідні накази. 10.01.2020 до Господарського суду Київської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ Банк Фінанси та кредит, надійшла заява від 03.01.2020 № 083-3-16/20, за змістом якої заявник просить суд роз`яснити рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі № 911/2938/16, а саме - у разі завершення звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.06.2009, укладеним між Національним банком України та ТОВ «Компанія «Еко-Буд Сервіс» та, відповідно, виконання в цій частині рішення суду від 24.11.2016 у справі № 911/2938/16, чи буде погашена заборгованість ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитними договорами № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008 (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 4250755882,11 грн.? В обґрунтування зазначеної заяви ПАТ Банк Фінанси та кредит зазначало, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було проаналізовано матеріали даної справи № 911/2938/16, а також інших аналогічних судових справ, де позивачем виступає Національний банк України, у зв`язку з чим заявник вважає за необхідне зазначити, що в позовних вимогах у межах даної справи № 911/2938/16 Національний банк України вимагав звернути стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитними договорами № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008 (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості 4250755882,11 грн. Рішенням Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у даній справі № 911/2938/16 позовні вимоги Національного банку України задоволено, а саме - звернуто стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" перед НБУ за кредитними договорами № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009 № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008 (з усіма змінами та доповненнями до них) в загальній сумі заборгованості 4250755882,11 грн. У той же час, у судах розглядаються або вже розглянуті інші аналогічні за змістом судові справи за позовом Національного банку України про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, № 910/6942/18, № 910/7016/18, № 911/565/18, № 913/985/17, № 913/986/17, № 913/987/17, № 913/229/18, № 913/228/18, № 905/3021/17. Враховуючи зміст позовних вимог Національного банку України, а також рішення господарського суду Київської області від 24.11.2016 у даній справі № 911/2938/16, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" дійшло висновку, що в разі завершення звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.06.2009, укладеним між Національним банком України та ТОВ «Компанія «Еко-Буд Сервіс» та, відповідно, виконання в цій частині рішення суду від 24.11.2016 у справі № 911/2938/16, буде погашена і сума заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитними договорами № 48 від 21.10.2008, № 03/4 від 16.02.2009, № 03/18 від 18.05.2009, № 03/28 від 10.07.2009, № 03/33 від 12.11.2009, № 03/35 від 02.09.2010, № 03/36 від 11.03.2014, № 63/1 від 04.11.2008, № 63/3 від 18.11.2008 (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України в загальному розмірі заборгованості 4250755882,11 грн. Відмовляючи у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит № 083-3-16/20 від 03.01.2020 про роз`яснення судового рішення у справі № 911/2938/16 від 24.11.2016, суд першої інстанції керувався тим, що рішення Господарського суду Київської області 24.11.2016 у справі № 911/2938/16 є повним та чітким, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, викладено у послідовності, встановленій приписами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, в редакції станом на момент прийняття рішення. Його резолютивна частина має вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті заявлених вимог, які повністю цим вимогам відповідають, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що питання, поставлене в заяві ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про роз`яснення рішення суду, не може бути вирішене в порядку ст. 245 ГПК України. Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення містяться також в Законі України "Про судоустрій і статус суддів". Зокрема, ст. 13 Закону встановлює, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Господарського процесуального кодексу України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Отже, необхідність роз`яснення рішення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Роз`яснюючи рішення, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення. З урахуванням зазначеного, здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Слід також зазначити, що за своєю правовою природою роз`яснення судового рішення є засобом виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні його неясності, результатом якого є викладення рішення у більш ясній та зрозумілій редакції без зміни встановлених судом під час розгляду справи обставин та висновків, правових норм, які підлягали застосуванню, а також меж розглянутих позовних вимог. Поряд з цим, правове обґрунтування прийняття рішення судом, що зазначається у мотивувальній частині рішення, та правові наслідки, пов`язані з виконанням судового рішення, не можуть бути предметом роз`яснення відповідно до вимог ст. 245 ГПК України. Роз`яснення ж порядку застосування норм законодавства в розумінні наведених статей закону, виходячи з приписів цих норм, теж не допускається. Зважаючи на вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що із заяви ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" про роз`яснення рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі № 911/2938/16 не вбачається, в чому саме полягає незрозумілість рішення суду. У поданій заяві третьої особи порушується питання про визначення способу і порядку виконання низки судових рішень, а також наслідків виконання рішень судів, що суперечить положенням процесуального законодавства про роз`яснення рішення суду у конкретній справі. Заява про роз`яснення судового рішення відповідно до статті 245 ГПК України не підлягає задоволенню, якщо заявник фактично порушує питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення (висновки щодо застосування норм права викладені у Постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/12754/14, від 24.04.2018 у справі №910/19810/17). Проаналізувавши зміст заяви про роз`яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання, що поставлені в заяві питання стосуються роз`яснення наслідків прийняття рішення суду першої інстанції, які не можуть бути предметом роз`яснення відповідно до приписів статті 245 ГПК України. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від28.01.2019 у справі №914/208/17. Судова колегія звертає увагу, що рішення Господарського суду Київської області 24.11.2016 у даній справі є повним та чітким, має вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини, викладено у послідовності, встановленій приписами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, в редакції станом на момент прийняття рішення. Його резолютивна частина має вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають з встановлених фактичних обставин, висновки по суті заявлених вимог, які повністю цим вимогам відповідають. Щодо твердження скаржника, що рішення у даній справі не виконано в частині судового збору, судова колегія зазначає наступне. В матеріалах справи наявна постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.11.2017 про закінчення виконавчого провадження №53742424 про виконання наказу Господарського суду Київської області №911/2938/16. Виконавче провадження закінчено на підставі пункту 15 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки. Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. З вищевикладеного вбачається, що рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі №911/2938/16 про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто у тій частині у якій скаржник просить суд здійснити роз`яснення рішення - виконане, у зв`язку із чим судова колегія дійшла висновку, що в силу приписів статті 245 ГПК України рішення Господарського суду Київської області від 24.11.2016 у справі №911/2938/16 роз`ясненню не підлягає. З урахуванням вищезазначеного в сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права в даному випадку місця не мало, тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та кредит № 083-3-16/20 від 03.01.2020 про роз`яснення судового рішення у справі № 911/2938/16 від 24.11.2016 є такою, що не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі №911/2938/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі №911/2938/16 - залишити без змін. Матеріали справи №911/2938/16 повернути до господарського суду першої інстанції. Повний текст постанови складено 24.06.2020. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв