Постанова Київський апеляційний суд № 759/10071/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа № 759/10071/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Журибеда О.М. 23 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в справі за позовом Кооператива по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: У липні 2018 року Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за основним боргом у розмірі 16 500 грн.; інфляційні втрати 941,82 грн., подвійну облікову ставку НБУ - 2 709,47 гр., штраф 320 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2019 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» суму боргу в розмірі 20 471,29 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2 800 грн. та судовий збір в розмірі 1 762 грн., а всього стягнуто 22 233,29 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що відсутній акт приймання-передачі майна в оренду на підтвердження факту передачі майна в оренду і початку строку оренди. Зазначає, що позивачем не доведено та судом не встановлено, який взаємозв`язок має Акт виконаних робіт із договором оренди нежитлового приміщення. Звертає увагу на те, що розписка не може бути доказом визнання відповідачем заборгованості та яким чином відповідач є платником єдиного податку. Вказує на відсутність документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу. Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» відзив на апеляційну скаргу не подав. № апеляційного провадження: 22-ц/824/5841/2020 У судовому засіданні представник Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» - Семенець Г.Л. заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили. У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови укладеного Договору не виконує, а тому підлягає стягненню заборгованість. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.06.2017 року між Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено письмовий договір про оренду нерухомого майна №1-01.06.2017 від 07 червня 2017 року. Відповідно до договору орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно приміщення мийки, загальною площею 75 кв.м., що розміщено за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14-15). Орендодавець є платником єдиного податку, Орендар є фізичною особою підприємцем платником єдиного податку у відповідності до Витягу з реєстру єдиного податку №1506203400315 від 17.12.2015, номер запису в ЄДРЮФОП 2072 000 0000 036698 (п. 1.3.) Відповідно до п.3.1 Договору, орендна плата за місяць складає - 8000,00 грн. без ПДВ за всю орендовану площу. Відповідно до ст. 2 п. 3.3. договору оренди Орендна плата та інші платежі перераховуються Орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Відповідно до п. 7.2. Орендодавець передає майно одночасно з підписанням договору. Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата за місяць складає - 8 000,00 грн. без ПДВ. Орендодавець та Орендар є платниками єдиного податку та ведуть спрощений бухгалтерський облік. Відповідно до розписки від 01.12.2017 ОСОБА_1 борг за оренду мийки визнав. 02.10.2018 на адресу суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2 800 грн. Витрати підтверджуються звітом/актом наданих послуг № 2 до договору б/н, відповідно до якого Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» з Адвокатським Бюро « Ганни Семенець» склали звіт про надання адвокатських послуг. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання. Відповідач ОСОБА_1 в свою чергу не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, в зв`язку з чим має борг по орендній платі в розмірі: -16 500,00 грн. - основна сума боргу; - 941,82 грн. - інфляційні витрати; - 2 709,47 грн. - подвійна облікова ставка НБУ; - 320,00 грн. - штраф; - 2 800,00 грн. - витрати на правову допомогу. В зв`язка уз наведеними обставинами позивач звернувся до суду. За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що орендар, який добровільно погодився на умови договору оренди, повинен належно їх виконувати. Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. За частиною другою цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 2 п. 3.3. договору оренди Орендна плата та інші платежі перераховуються Орендарем за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. У разі несвоєчасного виконання зобов`язання зі сплати орендної плати, сплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені за кожен день прострочення на суму боргу. А також, сплачується штраф у розмірі 2% від суми заборгованості та нараховується індексація відповідно до умов п. 3.4 Договору. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Проаналізувавши норми статей 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання. ОСОБА_1 в свою чергу не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, в зв`язку з чим має борг по орендній платі в розмірі: - 16 500,00 грн. - основна сума боргу; -941,82 грн. - інфляційні витрати; -2 709,47 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставка НБУ; -320,00 грн. - штраф; -2 800,00 грн. - витрати на правову допомогу. ОСОБА_1 визнав свій борг за оренду мийки в розмірі 16 500 грн. відповідно до розписки (а. с. 18). Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Пролісок» здійснено розрахунок заборгованості, який перевірений судом першої й апеляційної інстанції та є належним. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу. Колегія суддів вважає вищевказані документи, розписку та розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом у даній справі. Доводи апеляційної скарги про відсутність акту приймання-передачі майна в оренду на підтвердження факту передачі майна в оренду і початку строку оренди не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідач підписав вищевказаний договорі та погодився з усіма його вимогами, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, та сам визнав вищезгадану заборгованість написавши відповідну розписку. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не є платником єдиного податку спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до п. 1.3. Договору оренди, Орендар є фізичною особою підприємцем платником єдиного податку у відповідності до Витягу з реєстру єдиного податку №1506203400315 від 17.12.2015, номер запису в ЄДРЮФОП 2072 000 0000 036698. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повни текст постанови складено 24.06.2020. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова