Постанова 4824 № 759/16791/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________ ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И справа №759/16791/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Шум Л.М. 15 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача - Саліхова В.В. суддів: Вербової І.М., Шахової О.В., розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до АТ «СГ «ТАС» та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 28 281, 31 грн., подвійну ставку НБУ від суми страхового відшкодування в розмірі 7 808, 40 грн., 3 % річних від суми боргу в розмірі 722,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 100,89 грн., витрати за проведення товарознавчого дослідження в розмірі 3000,00 грн., моральну шкоду в сумі 3 500,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 28 281,31 грн., пеню в розмірі 7 808,40 грн., 3 % річних в розмірі 722,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 100,89 грн., а всього стягнути 36 912,86 грн. Стягнуто з АТ «СГ «ТАС» в дохід держави судовий збір по справі у розмірі 768,40 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача компенсацію за моральну шкоду у розмірі 3 500 грн., за проведення незалежного товарознавчого дослідження в розмірі 3 000 грн., визнати дії відповідача, в особі посадової особи ОСОБА_3 по примушуванню споживача придбавати продукцію неналежної якості,- незаконними і такими що визначені частиною другою ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», визнати дії відповідача такими, що відповідають критеріям ведення нечесної конкуренції, пригнути відповідача до відповідальності у відповідності до Кодексу України про адміністративні правопорушення. № апеляційного провадження: 22-ц/824/8786/2020 Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою причинно-наслідковий зв`язок між наполяганням скаржника про проведення експертизи та зухвалою відмовою відповідача надати обґрунтування розміру страхового відшкодування. Зазначає, що позивачу завдана моральна шкода, яка полягає приниженням гідності відповідальною особою відповідача, пересування на аварійному автомобілі та непритаманній роботі по підготовці позовної заяви та подачі її до суду. Звертає увагу на нехтування відповідачем законодавства, ухилення його від виконання та несе ознаки адміністративного правопорушення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена позивачем сума за проведений відновлювальний ремонт не перевищує ліміт відповідальності страховика та з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі, визначеного позивачем у позовних вимогах. З відповідача підлягають також стягненню подвійна ставка НБУ від суми страхового відшкодування в розмірі 7 808, 40 грн., 3 % річних від суми боргу в розмірі 722,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 100,89 грн. Відповідачем не порушено строки, передбачені п. 34.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відсутні підстави для стягнення витрат з відповідача за проведення товарознавчого дослідження. Позивачем не наведено доказів та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача, тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги. З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.09.2018 з вини ОСОБА_2 , що керувала автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_1 , сталася ДТП, в результаті якої пошкоджено автомобіль «Тойота» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а. с. 42, 101). На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ №7783048, терміном дії до 17.08.2018 в АТ «СГ «ТАС» (а. с. 42, 101). Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.12.2018, проведеним СПД ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Тойота» д.н.з НОМЕР_3 становить 19 735,40 грн. (а. с. 79-94). Відповідно до страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування від 13.12.2018, розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню становить 18 940,05 грн. (а. с. 105). 27.12.2018 позивач отримала страхове відшкодування в розмірі 18 940,05 грн. (а. с. 20). 11.12.2018 на замовлення позивача виготовлено висновок №ЕД-1707-2-1212.18, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 94 756,39 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота» д.н.з НОМЕР_3 становить 46 466,71 грн. (а. с. 30-37). За виготовлення даного висновку позивачем сплачено 3 000,00 грн. (а. с. 27). Для відновлення пошкодженого автомобіля, позивачем проведено ремонтні роботи в Центрі кузовного ремонту на Лепсе. Відповідно до рахунку-фактури від 28.11.2018, акту виконаних робіт від 10.04.2019, вартість ремонтних робіт становить 68 804,62 грн. (а. с. 65-69). 31.01.2019, 10.04.2019 позивач здійснено оплату виконаних робіт, загальна сума якої становить 68 804,62 грн. (а. с. 23-24). Також за кошти позивача були проведені роботи по газобалонному обладнанню на суму 1550,00 грн. (а. с. 38). 03.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату різниці страхового відшкодування в розмірі 49 864,12 грн. (а. с. 107). 07.05.2019 позивач отримала 795,35 грн. в якості доплати страхового відшкодування (а. с. 64). Враховуючи, що відповідачем не в повному обсязі та несвоєчасно сплачено розмір страхового відшкодування, просить позовні вимоги задовольнити. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 даного Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи іншій особі, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Таким чином, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови). А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого особа, що завдала шкоду застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на вищенаведене, потерпіла особа має право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Матеріали справи свідчать, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 - винної особи була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ №7783048, терміном дії до 17.08.2018 в АТ «СГ «ТАС» (а. с. 42, 101). Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.12.2018, проведеним СПД ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ «Тойота» д.н.з НОМЕР_3 становить 19 735,40 грн. (а. с. 79-94). Відповідно до страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування від 13.12.2018, розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню становить 18 940,05 грн. (а. с. 105). 27.12.2018 позивач отримала страхове відшкодування в розмірі 18 940,05 грн. (а. с. 20). Для відновлення пошкодженого автомобіля, позивачем проведено ремонтні роботи в Центрі кузовного ремонту на Лепсе. Відповідно до рахунку-фактури від 28.11.2018, акту виконаних робіт від 10.04.2019, вартість ремонтних робіт становить 68 804,62 грн. (а. с. 65-69). 31.01.2019, 10.04.2019 позивач здійснено оплату виконаних робіт, загальна сума якої становить 68 804,62 грн. (а. с. 23-24). 03.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату різниці страхового відшкодування в розмірі 49 864,12 грн. (а. с. 107). 07.05.2019 позивач отримала 795,35 грн. в якості доплати страхового відшкодування (а. с. 64). Таким чином, лімітом страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» покривається сума завданого матеріального збитку (вартість ремонтних робіт) потерпілій особі. Суд першої інстанції встановив, що з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі, визначеного позивачем у позовних вимогах - 28 281,31 грн. Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягненню з відповідача пеню подвійну ставку НБУ від суми страхового відшкодування в розмірі 7 808, 40 грн., 3 % річних від суми боргу в розмірі 722,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 100,89 грн. Щодо позовних вимог про стягнення витрати за проведення товарознавчого дослідження, колегія суддів вважає наступне. Встановлено, що 11.12.2018 на замовлення позивача виготовлено висновок №ЕД-1707-2-1212.18, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 94 756,39 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Тойота» д.н.з НОМЕР_3 становить 46 466,71 грн. (а. с. 30-37). За виготовлення даного висновку позивачем сплачено 3 000,00 грн. (а. с. 27). Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Страховою компанією АТ «СГ «ТАС» визначено розмір збитку відповідно до страхового акту, розрахунку суми страхового відшкодування від 13.12.2018, розмір страхового відшкодування, що підлягає відшкодуванню становить 18 940,05 грн. (а. с. 105). 27.12.2018 позивач отримала страхове відшкодування в розмірі 18 940,05 грн. (а. с. 20). Крім того, при визначенні відшкодування матеріального збитку потерпілій особі брався за основу рахунок-фактура від 28.11.2018, акт виконаних робіт від 10.04.2019, тобто сума фактично виконаних робот в розмірі 68 804,62 грн. (а. с. 65-69), на які посилалась й сама позивач в своїй позовній заяві. ОСОБА_1 на власний розсуд розпорядилися своїми права й на її замовлення було виготовлено висновок №ЕД-1707-2-1212.18, який не був підставою для стягнення матеріальної шкоди при розгляді справи в суді першої інстанції, враховуючи здійснення фактичного відновлення транспортного засобу. За наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення витрати за проведення товарознавчого дослідження в розмірі 3000,00 грн. Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній відшкодовується саме винною особою, яка її завдала, тобто особа яка на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом і за її дій сталася дорожньо-транспортна пригода. Із вимогами про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 звернулася не безпосередньо до винної особи, а до страхової компанії - АТ «СГ «ТАС». Таким чином, вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 3 500,00 грн. не підлягають задоволенню. Стосовно інших вимог викладених в апеляційній скарзі, то останні не були предметом розгляду в суду першої інстанції, а тому не підлягають перегляду при розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому не підлягають вирішенню. Отже, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: В.В. Саліхов Судді: І.М. Вербова О.В. Шахова