Постанова 4824 № 356/308/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2020 року місто Київ справа № 356/308/19 провадження №22-ц/824/5552/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С., сторони: позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 відповідач - ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Березанського міського суду Київської області від 20 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Голік Г.К., у справі за позовом ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання спадкоємця таким, що підлягає усуненню від спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права на спадщину за неповнолітньою особою,- В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про усунення від спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права на спадщину за неповнолітньою особою. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 унаслідок нещасного випадку загинув її колишній чоловік ОСОБА_5 , шлюб з яким розірвано на підставі рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська від 25 лютого 2008 року Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, у вигляді житлової нерухомості загальною площею 35,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину за законом було видано 18 травня 2016 року відповідачці ОСОБА_3 . Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є його син ОСОБА_2 , мати та батько померлого. Батько померлого ОСОБА_4 відмовився від своєї частки на користь відповідачки ОСОБА_3 . Позивачка посилається на те, що на момент смерті ОСОБА_5 їй не було відомо про наявність майна у померлого, а відповідачка ввела її в оману, повідомивши, що квартира в якій мешкав померлий і в якій і загинув, була придбана відповідачкою, вона є єдиним власником даного житлового приміщення, померлий права власності на квартиру зі слів відповідачки не мав. Звернувшись до нотаріальної контори про прийняття спадщини ОСОБА_3 повідомила про відсутність інших спадкоємців. Вона, діючи в інтересах сина, не відмовлялася від спадщини, дозволів від органу опіки та піклування на відмову малолітнього від спадщини не отримувала. Оскільки на момент відкриття спадщини ОСОБА_2 був малолітнім він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті батька. Відповідачка ОСОБА_3 , не повідомивши нотаріуса про наявність у померлого малолітньої дитини, тим самим навмисно позбавила права на спадкування за законом єдиного сина померлого, збільшила свою частку у спадковому майні, що дає право позивачу вимагати усунення ОСОБА_3 від спадкування Рішенням Березанського міського суду Київської області від 20 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано ОСОБА_3 такою, яка підлягає усуненню від права на спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за № 932, видане 18 травня 2016 року. Визнано за неповнолітньою особою ОСОБА_2 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на об`єкт нерухомого майна квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Не погоджуючись з таким рішення, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Березанського міського суду Київської області від 20 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за № 932 від 18 травня 2016 року, визнати за неповнолітнім ОСОБА_6 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 . В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції ухвалене рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, рішення ґрунтується на припущеннях, лише на словах позивача про нібито умисне позбавлення частки у спадщині ОСОБА_7 . У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. В судовому засіданні ОСОБА_3 , її представник - адвокат Семиряко О.М., третя особа ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити. ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 , достовірно знаючи про малолітнього спадкоємця її покійного сина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , умисно не повідомила про нього нотаріальну контору, щоб збільшити свою частку у спадщині, і як наслідок така підлягає усуненню від права на спадкування. Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за № 932, видане 18 травня 2016 року, є недійсним, оскільки при його видачі порушені права малолітнього спадкоємця ОСОБА_7 як малолітній спадкоємець свого батька ОСОБА_5 , в силу ст..ст.1261, 1268 ЦК України має право на спадкування за законом після його смерті. Проте, з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна, виходячи з наступного. Установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 6 червня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 . У шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3 ст.1223 ЦК України). Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч.1 ст.1258 ЦК України). Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина. Спадкоємцями майна померлого ОСОБА_5 є його малолітній син ОСОБА_2 , а також батьки померлого. Відповідно до ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Отже, кожному із спадкоємців належить 1/3 частина у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .. Згідно із ч.4 ст.1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не відмовився від прийняття спадщини, він, будучи малолітнім на момент смерті батька, вважається таким, що прийняв спадщину. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині усунення відповідачки ОСОБА_3 від права на спадкування, позивач посилався на те, що ОСОБА_3 не повідомила нотаріальну контору про наявність у померлого малолітнього сина, тим самим сприяла збільшенню своєї частки у спадщині. Відповідно до ч.2 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині. Отже, за частиною 2 ст.1224 ЦК України не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, але за умови, що такі діяння сприяли виникненню права на спадкування у них або інших осіб чи збільшенню їх частки у спадщині. Зазначені у частині другій ст.1224 ЦК України незаконні дії повинні бути здійснені умисно. Належних та допустимих доказів на підтвердження факту умисного вчинення відповідачкою ОСОБА_3 дій, що б перешкоджали спадкодавцеві ОСОБА_5 виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті, позивачем, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано. Сам факт не повідомлення ОСОБА_3 нотаріуса про наявність у спадкодавця малолітнього сина, який також має право на спадщину, не є підставою для усунення від права на спадкування відповідно до ч.2 ст.1224 ЦК України. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування. Отже, оскільки рішення суду першої інстанції, ухвалюючи рішення, неправильно застосував норми матеріального права, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті свого сина ОСОБА_5 . Що стосується вимог позивача про визнання за ОСОБА_6 права на спадкування та визнання свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане ОСОБА_3 18 травня 2016 року, то такі підлягають частковому задоволенню, виходячи із розміру частки у спадщині, що належить неповнолітньому. Судом установлено, що ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 18 травня 2016 року та зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка є спадковим майном. Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках , встановлених законом. Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.27 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину інших осіб. Отже, оскільки неповнолітній син померлого ОСОБА_2 має право на спадкування, при видачі свідоцтва на ім`я ОСОБА_3 були порушені права на той час малолітнього ОСОБА_7 , таке свідоцтво підлягає визнанню недійсним в частині спадщини, що належить неповнолітньому ОСОБА_8 . Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити. Рішення Березанського міського суду Київської області від 20 січня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_6 право на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , і в цій частині визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 18 травня 2016 року державним нотаріусом Березанської міської державної нотаріальної контори, на ім`я ОСОБА_3 , зареєстроване в реєстрі за №

932. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 25 червня 2020 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус