Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/6/20 пров. № А/857/3108/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року, прийняте суддею Осташ А.В. о 13 годині 27 хвилині у м. Тернополі, повний текст складений 07.02.2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,- встановив: ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною відмову та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%, починаючи з 13.10.2017 року, з урахуванням пільгового (кратного) обчислення періоду проходження військової служби у віддаленій місцевості (с. Юрунг-Хая, Якутська АССР) за період з 02.03.1988 року по 04.09.1991 року у кратному пільговому обчисленні - як один місяць служби за два місяці, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року задоволено адміністративний позов. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено досягнення позивачем 60 річного віку та наявності відповідного стажу, тому йому призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» саме у передбачений пунктом 4.4 Прикінцевих положень даного Закону період з 13.10.2017 року. Відтак, застосуванню підлягає заробітна плата (дохід) в Україні, обчислена як середній показник за 2014 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Крім того, відповідач помилково прийшов до висновку, що в даній ситуації має місце перевід на інший вид пенсії, а не призначення вперше. Маються покликання на практику Верховного Суду. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Тернопільській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що судом не враховано, що оскільки позивач до звернення за пенсією за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» уже отримував пенсію відповідно до іншого законодавства, тому враховуючи норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2010 року №2148-VIII при призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідно врахувати величину оцінки вартості одного року страхового стажу у розмірі 1 %. Не враховано, що у позивача фактично відбувся перехід з одного виду пенсії на інший, а не нове призначення пенсії у жовтні. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Сторона відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину. За результатами розгляду вказаного клопотання, колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки судом апеляційної інстанції у період дії карантинних заходів забезпечено процесуальну можливість для учасників справи доступу до суду, в тому числі надіслання до суду апеляційної інстанції необхідних процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи засобами, як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду. При цьому колегією суддів враховано, що діяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області на період проведення карантинних заходів припинена не була, а, відтак, у відповідача була процесуальна можливість надання необхідних заяв, клопотань, документів, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, відповідач не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих йому щодо забезпечення його процесуальні можливості доступу до суду таким правом не скористався без поважних причин. Оскільки, явка учасників не була визнана обов`язковою та враховуючи, що апеляційне провадження у цій справі відкрито 07.04.2020 року, а розгляд цієї справи уже відкладався, тому учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема і на подання відзивів, пояснень чи інших заяв по суті справи, відтак апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності. Судом також враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 КАС України одним із завдань судочинства є своєчасне вирішення судом спорів, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.12.1994 року призначена пенсія за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач 13.10.2017 року звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зі заявою про призначення пенсії за віком. На підставі вказаної заяви ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням величини оцінки вартості одного року страхового стажу у розмірі 1,35%. Позивач в період з 02.03.1988 року по 04.09.1991 року проходив військову службу на посаді начальника медичного пункту в віддаленій місцевості, с. Юрунг-Хая, Якутська АССР. Відповідно до розрахунку стажу наданого відповідачем, період військової служби позивача з 02.03.1988 року по 04.09.1991 року зараховано у календарному розмірі, тобто без застосування пільгового обчислення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі №819/225/18, яке постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 року залишено без змін, визнано відмову Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у формі Листа №495/П-11 від 02.01.2018 року про незарахування у страховий стажу ОСОБА_1 проходження ним військової служби у віддаленій місцевості (с.Юрюнг-Хая, Якутська АРСР) за період з 02.03.1988 року по 04.09.1991 року у кратному пільговому обчисленні протиправною та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року за вх.№1153/П-11 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Починаючи з березня 2019 року розмір щомісячної виплаченої позивачу пенсії зменшився, у зв`язку з чим, він звернувся до відповідача для отримання пояснень. Листом від 03.04.2019 року №ВЕБ-19195Ф-С-19-012382 Тернопільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області повідомило позивача, що оскільки до звернення за пенсією за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» він вже отримував пенсію відповідно до іншого законодавства, тому враховуючи норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідно врахувати величину оцінки вартості одного року страхового стажу у розмірі 1%. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними звернувся за захистом порушеного права до суду. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року (справа №500/1201/19), яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 року залишено без змін, визнано протиправними дії Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2019 року із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% та зобов`язано провести перерахунок і виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35% відповідно до підпункту 4-4 пункту 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум. В жовтні 2019 року відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2019 року. Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням про перерахунок пенсії з 13.10.2017 року, однак отримував відмову. Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон №2262-XII ) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. Враховуючи наведену вище норму законодавства, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, зазначивши, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV), такій особі призначається одна пенсія за її вибором. Стаття 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також передбачає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії в межах даного закону (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше. Зазначене вище відповідає позиції Верховного Суду від 10.07.2018 року у справі № 520/6808/17; від 20.09.2018 року у справі № 172/1359/16-а; від 27 лютого 2019 року у справі №263/2567/17. Відтак, покликання апелянта на те, що судом не враховано, що у позивача фактично відбувся перехід з одного виду пенсії на інший, а не нове призначення пенсії у жовтні, не заслуговує на увагу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року №2148-V111, який в цій частині набрав чинності з 01.10.2017 року внесено зміни до Прикінцевих положень Закону №1058-ІV та доповнено пунктами 4-3, 4-4. Абзацом першим пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV передбачено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %. Із матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена з 13.10.2017 року, тобто в період, встановлений абзацом першим пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, а тому застосуванню підлягає середня заробітна плата (дохід) в Україні, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, починаючи з 13.10.2017 року, як вірно зазначив суд першої інстанції. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року у справі №500/6/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 25.06.2020 року.