Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/1414/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1414/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ПФ України в м.Києві, в якому просив зобов`язати відповідача розрахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вiком iз розрахунку 41 рік 3 місяці 23 дні страхового стажу та 0,412916 коефіцієнту страхового стажу з 15 листопада 2018 року з нарахуванням компенсації ст.1, ст.2, ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходiв у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року позов задоволено частково, зобов`язано ГУ ПФ України в м. Києві розрахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із розрахунку 39 років 06 місяців 08 днів страхового стажу та 0,395 коефіцієнту страхового стажу з 08 жовтня 2018 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 08 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що пенсія позивачу була призначена з урахуванням періодів його роботи з 03.01.1992 по 03.05.1994 та з 06.05.1997 по 27.02.1998 в межах зобов`язальної частини рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.02.2020 у справі №640/9434/19, а періоди з 01.03.1998 зараховані до страхового стажу за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, внаслідок чого страховий стаж позивача становить 25 років 10 місяців 9 днів (310 місяців), а коефіцієнт страхового стажу позивача становить 0,25833, однак підстави врахування інших періодів роботи позивача відсутні з огляду на наявність у трудовій книжці виправлень дати його народження. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії встановлена в судовому порядку, при цьому страховий стаж позивача належним чином підтверджений записами у трудовій книжці, внаслідок чого застосування меншого коефіцієнту страхового стажу відповідачем є безпідставним. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 15 листопада 2018 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.46), у відповідь на яку відповідач листом від 27 березня 2019 року №63629/03 повідомив про відмову в призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатнім стажем для призначення пенсії та зазначив, що період трудової діяльності згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 не зарахований при обчисленні пенсії, оскільки вбачається виправлення в даті народження. Вказана відмова була оскаржена позивачем в судовому порядку та рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного від 24 вересня 2020 року, у справі №640/9434/19 визнано протиправними та зобов`язано ГУ ПФ України в м. Києві розглянути по суті питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі його заяви від 15 листопада 2018 року з врахуванням періодів роботи позивача з 03 січня 1992 року по 03 травня 1994 року та з 06 травня 1997 року по 27 лютого 1998 року згідно записів трудової книжки (а.с.55-60). Рішенням відповідача №262340009132 від 22 жовтня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком з 08 жовтня 2018 року з урахуванням страхового стажу 25 років 10 місяців 9 днів на виконання судового рішення (а.с.33). Позивач звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві із заявою від 26 листопада 2020 року щодо розрахунку його пенсії, за результатами розгляду якої відповідач листом від 24 грудня 2020 року №29435-30515/І-02/8-2600/20 повідомив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року по справі №640/9434/19 ГУ ПФУ в м. Києві зобов`язано розглянути по суті питання щодо призначення пенсії за віком на підставі заяви від 15 листопада 2018 року з врахуванням періодів роботи позивача з 03 січня 1992 року по 03 травня 1994 року та з 06 травня 1997 року по 27 лютого 1998 року згідно записів трудової книжки; рішення суду виконано в межах зобов`язальної частини; пенсія за віком призначена з 08 жовтня 2018 року з урахуванням страхового стажу роботи з 03 січня 1992 року по 03 травня 1994 року та з 06 травня 1997 року по 27 лютого 1998 року, періоди роботи з 01 березня 1998 року зараховані до страхового стажу за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку; пенсія обчислена з урахуванням страхового стажу 25 років 10 місяців 9 днів; до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки виправлення дати народження на першій сторінці виконане без посилання на номер та дату свідоцтва про народження (а.с.9-12). Вважаючи протиправним не зарахування до страхового стажу визначених у трудовій книжці періодів роботи позивача, що призвело до зниження коефіцієнту страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не врахування до страхового стажу позивача періодів роботи, зазначених в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача розрахувати та виплачувати позивачу пенсію за віком із розрахунку 39 років 06 місяців 08 днів страхового стажу та 0,395 коефіцієнту страхового стажу з 08 жовтня 2018 року. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Частинами 1, 3 ст.27 наведеного Закону передбачено, що Розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Згідно з ч.1 ст.25 вказаного Закону коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс):( 100 % х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%. З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку розміру пенсії позивача відповідачем враховано страховий стаж за періоди роботи позивача з 03.01.1992 по 03.05.1994 та з 06.05.1997 по 27.02.1998, а періоди роботи з 01.03.1998 зараховані до страхового стажу за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку. Підставою для не врахування записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 визначено внесення у ній виправлень до дати народження без посилання на номер та дату свідоцтва про народження. Так, в копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 міститься виправлення в даті народження, а саме виправлено місяць «грудень» на «жовтень» із відбитком печатки НДІБК «Бюро впровадження» (а.с.19). При цьому, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14). Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на її особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що здійснення виправлень у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 щодо місяця його народження без посилання на номер та дату свідоцтва про народження, не може бути підставою для неврахування відповідачем наявних у такій трудовій книжці записів про періоди роботи позивача, які зараховуються до страхового стажу. Як встановлено судом першої інстанції, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди навчання та роботи з 01 вересня 1975 року по 31 травня 2008 року, та відповідно до зазначених записів трудовий стаж позивача з 01 вересня 1975 року по 01 січня 2004 року становить 26 років 01 місяць 8 днів. За даними персоніфікованого обліку довідки ОК-5 з 01 січня 2004 року страховий стаж позивача становить 13 років 03 місяці, однак відсутні відомості про внески за серпень та вересень 2006 року (02 місяці), проте записами в трудовій книжці підтверджений період роботи позивача з 16 серпня 2006 року по 31 травня 2008 року у ТОВ «Тантал-1» (а.с.16-32), внаслідок чого, страховий стаж позивача, з якого має бути обчислена позивачу пенсія за віком становить 39 років 06 місяців 08 днів, що становить 474 місяці. Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням положень ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вірно розрахував коефіцієнт страхового стажу позивача: (474 х 1%) : (100% х 12) = 0,395, який підлягає застосуванню відповідачем при розрахунку пенсії позивача. Суд звертає увагу, що саме при призначенні пенсії позивачу відповідачем протиправно не враховано відповідні періоди його роботи до страхового стажу, внаслідок чого посилання апелянта на не подання позивачем заяви про перерахунок його пенсії є безпідставними та відхиляються судом. Інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань та рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині не задоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 29 листопада 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма