Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 757/12932/18-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/12932/18-а Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,- в с т а н о в и в: Позивач звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зобов`язати відповідачів призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2021 року визнано протиправною відмову Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, викладену у листі від 25 січня 2017 року №4733/05, щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зобов`язано ГУ ПФ України в м.Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 14 листопада 2016 року. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФ України в м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач працював в ПАТ «Донецький металургійний завод», який розташований на непідконтрольній території, що унеможливлює проведення перевірки достовірності поданих позивачем довідок про пільговий стаж та заробітну плату для призначення пенсії, при цьому позивачем не було подано уточнюючої довідки щодо його пільгового стажу. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що ні Закон України «Про пенсійне забезпечення», ні Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не надають органам Пенсійного фонду України права відмовити у призначенні пенсій з підстав неможливості здійснення перевірки достовірності довідок про пільговий стаж та заробітку плату для призначення пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 14.11.2016 (у віці 56 років) звернувся до Центрального об`єднаного УПФ України в м.Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у відповідь на яку листом від 25.01.2017 №4733/05 позивача повідомлено, що оскільки він працював в ПАТ «Донецький металургійний завод», який розташований на непідконтрольній території і перереєстрація на території, підконтрольній Україні, платником не здійснена, то відсутня можливість провести перевірку достовірності довідок про пільговий стаж та заробітну плату для призначення пенсії (а.с.18). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку та мав необхідний загальний та пільговий стаж роботи, тобто набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Відповідно до положень п.«б» ст.13 наведеного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (461-2016-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Таким чином, якщо особа має не менше половини стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та за наявності передбаченого загального стажу роботи - пенсії за віком призначаються із зменшенням пенсійного віку, а саме, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача (а.с.25-33) вбачається, що на момент його звернення до органів пенсійного фонду його загальний стаж роботи складав 33 роки 6 місяців 21 день, тобто не менше 30 років, як це передбачено п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Водночас, пільговий стаж позивача за Списком №2 складав 11 років 1 місяць та 15 днів, що підтверджується, як записами у трудовій книжці, так і довідкою ПАТ «Донецький металургійний завод» про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №08/31-473, в якій також зазначено про атестацію відповідного робочого місця наказом від 25.01.1995 №30 (а.с.35-36). Вказаний пільговий стаж позивача перевищує половину необхідного пільгового стажу (12 років 6 місяців / 2 = 6 років 3 місяці), дає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 4 роки (на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи за списком №2). У відповідності до ч.1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. В силу п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. З урахуванням вищевикладеного, органи Пенсійного фонду України наділені повноваженнями щодо перевірки обґрунтованості видачі довідок про заробітну плату. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що обставини щодо неможливості відповідачем реалізувати свої повноваження в частині перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату та її підтвердження первинними документами, з огляду на розташування ПАТ «Донецький металургійний завод» на непідконтрольній території і не здійснення його перереєстрації на території, підконтрольній Україні, не можуть бути правовою підставою для позбавлення позивача права на соціальний захист та призначення йому пенсії з урахуванням пільгового стажу при роботі на вказаному підприємстві. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наявність у позивача достатнього загального та пільгового стажу для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки станом на момент його звернення до органів Пенсійного фонду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 21 жовтня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучми