Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 697/627/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 697/627/20 Головуючий у І інстанції - Лоьн О.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону № 1 поліції Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Короля Дмитра Сергійовича, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до інспектора роти №4 батальйону №1 поліції Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Короля Дмитра Сергійовича, в якому просив: визнати неправомірними дії інспектора роти №4 батальйону №1 поліції Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Короля Дмитра Сергійовича; скасувати постанову інспектора роти №4 батальйону №1 поліції Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Короля Дмитра Сергійовича від 30.03.2020 року серії ЕАК № 2318038 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову зазначав, що оскаржувана постанова винесена з порушенням чинного законодавства України. В постанові вказано, що швидкість руху автомобіля вимірювалась приладом Trucam 00340, який застосовувався без будь-яких дозвільних документів, у розділі 9 оскаржуваної постанови вказано, що до постанови додається фото, відеофіксація з приладу "Трукам", що не є тотожним приладу Trucam 00340. Також Позивач звертав увагу, що оскаржувана постанова не містить чітких та вичерпних даних про місце вчинення правопорушення. Так, у відповідній графі про місце вчинення правопорушення зазначено: «с. Благодатне, дорога Н16 11 км. 700 м. позначене дорожніми знаками 5.45, 5.46» (не вказано - поза яким саме), а в графі «Місце розгляду справи» зазначено: «Черкаська, Золотоніський, с. Благодатне, дорога Н16 12 км.». Проте, відповідно до Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 року № 55, загальна довжина автодороги Н-16 «Золотоноша -Черкаси - Сміла - Умань» становить 209,7 км., а не 12 км. чи 11,7 км. На підставі викладеного, на думку Позивача, місце вчинення інкримінованого йому правопорушення в оскаржуваній постанові не зазначено, що є окремою підставою для скасування. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові вказано, що швидкість руху автомобіля вимірювалась приладом «Trucam 00340» та «трукам», проте в ході розгляду справи Відповідачем надані відео файли з TruCAM LTI 20/20, серійний номер TC 000340, тобто вбачається істотна різниця між назвами приладу, що, на думку Позивача, унеможливлює визначення конкретного вимірювального приладу. Крім того, в оскаржуваній постанові місцем вчинення правопорушення зазначено « 12 км.», а у відзиві на позовну заяву Відповідач вже зазначав « 11 км. 700 м.», а на доданих фото- та відеоматеріалах відсутня будь-яка інформація, з якої можливо чітко встановити місце вчинення правопорушення. Також Позивач зазначає, що на відеозаписах, що містяться в матеріалах справи відсутня процедура встановлення особи водія та момент пред`явлення посвідчення водія серії НОМЕР_1 , на підставі якого було встановлено особу водія. Відповідач не повністю роз`яснив права особи, що притягається до відповідальності, зокрема право на спілкування рідною мовою та користування послугами перекладача. На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від інспектора роти № 4 батальйону № 1 поліції Управління патрульної поліції у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Короля Дмитра Сергійовича, в якому він просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, яке підлягає задоволенню. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились. За приписами частини 5 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що постановою серії ЕАК № 2318038 від 30.03.2020 року, винесеної інспектором роти № 4 батальйону № 1 поліції УПП у Черкаській області Департаменту патрульної поліції Король Д.С., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у сумі штрафу 255 грн. Вказаною постановою встановлено, що 30.03.2020 року о 13 год. 18 хв. водій, керуючи транспортним засобом «КІА SOUL» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався у населеному пункті с. Благодатне на а/д Н16 11 км. 700 м., позначене дорожніми знаками 5.45, 5.46 зі швидкістю 76 км/год. та перевищив встановлену швидкість руху на 26 км/год. Швидкість вимірювалася приладом TPUCAM 00340, чим порушив п. 12.9.б ПДР - перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху передбачених знаками 3.29, 3.31, 30.3 (а.с. 13) Позивач, вважаючи постанову серії ЕАК № 2318038 від 30.03.2020 року протиправною, оскаржив її до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що надані Відповідачем до суду відеозаписи є належними та допустимими доказами у даній справі, а вказані Позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть слугувати підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Законом України «Про Національну поліцію», Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п. 1.5 ПДР України). Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону). Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до п.12.9 (б) ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП). Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Положеннями КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно оскаржуваної постанови, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він керуючи автомобілем «КІА SOUL» державний номерний знак НОМЕР_2 перевищив швидкість руху в населеному пункті на 26 км/год., чим порушив п.12.9 (б) Правил дорожнього руху, відповідальність за що, передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо посилання Позивача на те, що Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, дії якого оскаржуються, не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів правомірності свого рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності та на не належне ознайомлення Відповідачем ОСОБА_1 з правами, згідно з ст. 268 КУпАП, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. У матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 № ТС000340 на якому зафіксовано, що автомобіль марки "KIA" із номерним знаком НОМЕР_2 рухався зі швидкістю 76 км/год (а.с. 29). Позивач звертає увагу суду, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, на неможливість врахування показів лазерного вимірювача швидкості, оскільки використання засобу ТruСаm є незаконним, проте колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання даних доводів необґрунтованими, з огляду на таке TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Як вбачається з матеріалів справи, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки - вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 (а.с. 33). Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 року № 437 і становить 1 рік. Проведення повірки вимірювальної техніки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року №

193. Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17851, виданого Державним підприємством Укрметртестстандарт від 19.12.2019 року та чинного до 19.12.2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000340, є придатним до застосування (а.с. 34). Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03-3008. Термін дії експертного висновку до 27.09.2021 року (а.с. 35-37). Таким чином, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м. до 1200 м. Діапазон вимірювання швидкості від 2 км/год до 320 км/год. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Враховуючи викладене , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання Позивача на те, що відомості, які були зафіксовані Відповідачем на прилад TruCam, отримані ним із порушенням чинного законодавства, судом не приймаються до уваги, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, Позивачем надано не було, з чим погоджується колегія суддів. Щодо посилань Позивача на невірне зазначення інспектором роти №4 батальйону УПП в Черкаській області ДПП Король Д.С. у оскаржуваній постанові назви серійного номеру лазерного вимірювача швидкості «TruCam LTI 20/20», а саме ТС00340 замість правильного ТС000340, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона містить посилання на доказ вчинення Позивачем адміністративного порушення, а саме: покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam, крім того, до постанови додається відео-фіксація з бодікамери СА00003. Наведена у спірній постанові неповна назва серійного номеру приладу не призводить до неможливості його ідентифікації, оскільки Відповідачем представлено технічну документацію на вказаний прилад (а.с. 33-47). Щодо розбіжностей в часі вчинення правопорушення (згідно постанови Відповідача - 13:18 год., відповідно до матеріалів фотофіксації лазерного приладу TruCam - 13:14:58 год. ), суд вважає за необхідне зазначити наступне. Час та дата на лазерному вимірювачі швидкості TruCam LTІ 20/20 встановлюється автоматично при підключенні приладу до супутникової мережі, тож від швидкості передачі сигналу залежить точність встановлення часу на самому приладі, при цьому патрульний поліцейський не має можливості корегувати чи вводити час на ньому. В зв`язку з цим, час правопорушення та час вказаний на зафіксованому знімку приладу прилад ТruСаm може відрізнятися з похибкою в декілька хвилин. Натомість, час та дата на нагрудних відеореєстраторах, які використовують патрульні поліцейські при виконанні службових обов`язків, встановлюється при підключенні до боксу при заряджанні чи налагодженні. Повне розряджання, падіння чи перегрів нагрудного відео реєстратора може впливати на показники часу та дати на ньому так само з похибкою. Крім того, з наявних в матеріалах справи відеофайлів № 20200331072438000060 та № 20200331072547000072 з нагрудної камери працівника поліції, вбачається, що о 13:16 год. (час встановлений на бодікамері) результати фотофіксації лазерного вимірювача швидкості TruCam серійний номер ТС000340, на якому зафіксовано автомобіль Позивача державний номерний знак НОМЕР_2 були доведені Позивачу. Також з відео вбачається, що інспектор після такої фіксації певний час рухався в напрямку до автомобіля Позивача, та в подальшому, після з`ясування та встановлення особи правопорушника (о 13:17 год.), дослідження доказів та роз`яснення прав Позивачу, оформив матеріали відповідної постанови, з якими було ознайомлено правопорушника (о 13:21:56 год.), відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що похибка до 4 хвилин між фіксацією порушення приладом TruCam ТС000340 о 13:14:58 год. та оформленням матеріалів із зазначенням часу вчинення порушення о 13:18 год. не є суттєвою, та не може мати наслідком скасування такої постанови, зважаючи на можливість наявності неточностей при відображенні дійсного часу на приладіТС 000722 та бодікамері, з чим погоджується колегія суддів. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку що незначна розбіжність у часі містить формальний характер та впливає на правомірність винесеної постанови. При цьому, Позивач не заперечує той факт, що подія правопорушення відбулася саме 30.03.2020 року в с. Благодатне, Золотоніського р-ну Черкаської області. За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є, з поміж іншого, також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що вимоги щодо встановлення виключно автоматичних фото і відео технічних пристроїв для забезпечення публічної безпеки та порядку. Тобто, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Інспектор патрульної поліції відповідно до ст. 252 КУпАП оцінив докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та виніс постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Вказані Позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо Позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 459/1801/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Порушення визначеного Правилами дорожнього руху обмеження швидкості руху, встановлено Відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу та свідчить про перевищення Позивачем дозволеної швидкості руху, за що, передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, внаслідок чого доводи Позивача про недопустимість даних доказів є необґрунтованими. Окрім зазначеного вище, колегія суддів зазначає, що за приписами КУпАП розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено. Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою. Отже, при розгляді справи про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу. Частина 2 статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно п. 2 Розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення Позивачем 30 березня 2020 року вимог п. 5.45, п. 5.46 ПДР України, що виразилось у порушенні правил руху шляхом перевищення встановленого обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було розглянуто Відповідачем на місці вчинення правопорушення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Не спростовує здійсненого Позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статтею 268 КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17 (адміністративне провадження № К/9901/21541/18). Доводи Позивача про те, що відомості, отримані за допомогою пристрою вимірювання швидкості TruCAM не можуть вважатися доказами у розумінні КУпАП України, колегією суддів відхиляються, оскільки, як було зазначено вище, приписи ст. 251 КУпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Враховуючи те, що Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтонації про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню. Докази, які б спростовували факт порушення Позивачем ч. 1 ст. 122 КУпАП, колегією суддів не встановлені, а тому вимоги Позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі є необґрунтованими. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01 червня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко