Постанова Київський апеляційний суд № 761/34867/19

Справа №761/34867/19 Головуючий в суді І інстанції - Волошин В.О. Провадження № 33/824/259/2020 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М. секретар: Ганжа В.В., за участю: особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Панченка О.В., іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Панченка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року, якою: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Як встановлено судом першої інстанції, 22 серпня 2019 року о 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Вавілових буд. 13-А в м. Києві, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень зазначених транспортних засобів, чим порушив п.16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладеного адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. в дохід держави. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Панченко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 та закрити провадження у справі за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, пов`язаного із порушенням п. 16.11 ПДР України, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги захисника зазначає, що вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив грубе порушення вимог ст.ст.7, 268, 271 КУпАП. Так, судом було позбавлено захисника права ознайомитися з матеріалами справи, внаслідок чого останній був позбавлений права подати докази, які спростовують вину ОСОБА_1 у даній справі, який свою вину у ДТП не визнає. Окрім того захисник зазначає, що приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладені стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції допустив неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі та не розкрив їх суті, не дав їм належної оцінки, а лише формально прийняв рішення. З оскаржуваної постанови не вбачається, що суддя дійсно досліджував наявні в матеріалах справи докази і чи дав їм належну правову оцінку, адже протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог ст.256 КУпАП, у той час як вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП є недоведеною судом. Також на думку захисника відомості протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо ОСОБА_1 не відповідають схемі місця ДТП та поясненням учасників пригоди. У зв`язку з наведеним необхідно провести експертизу, яка допоможе встановити дійсні обставини ДТП. Окрім того інспектор поліції ОСОБА_3 не відібрала пояснення у свідків ДТП. Так, громадянка ОСОБА_4 , як пасажир, під час ДТП знаходилась поруч із ОСОБА_1 в машині «Renault» та може підтвердити обставини ДТП. Також інспектор поліції Кардаш Я. В. відмовилась долучити до матеріалів протоколу фотографії з місця ДТП, які були зроблені ОСОБА_1 та підтверджують його невинуватість в скоєнні адміністративного правопорушення. Окрім того апелянт звертає увагу на те, що схема місця ДТП та пояснення її учасників є складовими протоколу про адміністративне правопорушення, а тому мають бути складені та підписані особою, що склала протокол. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Панченка О.В., який підтримав подану ним апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_1 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Однак вказаних вимог закону при прийняті рішення у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 суддею дотримано не було. Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.2.3 б ПДР України водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Статтею ст.124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Диспозиція сформульованої норми є бланкетною, а тому обставинами, що підлягають з`ясуванню, є те, в чому саме виразилося порушення особою правил дорожнього руху, і чи наявна вина особи у цьому порушенні. Згідно ст.ст.9,245,252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , та встановлених судом обставин вбачається, що він допустив порушення вимог п.16.11 ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Згідно з п.16.11 ПДР, який знаходиться у розділі 16 "Проїзд перехресть" і регламентує проїзд нерегульованих перехресть, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336657 від 22.08.2019, 22 серпня 2019 року о 19 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Вавілових буд. 13-А в м. Києві, при виїзді на нерегульоване перехрестя, не надав переваги в русі автомобілю марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень зазначених транспортних засобів, чим порушив п.16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Так, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б указували на доведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, яке проявилось у недотриманні ним вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх пошкодження. Ухвалюючи рішення про визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя в своїй постанові не зазначив якими саме доказами підтверджується вина ОСОБА_1 в порушенні ним п. 16.11 Правил Дорожнього руху України, а обмежився лише перерахуванням досліджених в ході судового розгляду доказів. В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 336657 від 22.08.2019 року, схему місця ДТП, в якій зазначено обставини пригоди та зафіксовані механічні пошкодження транспортних засобів, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що пояснення ОСОБА_1 є прямо протилежними поясненням іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 за своїм змістом вони послідовні і із цих пояснень не вбачається визнання ОСОБА_1 своєї вини у порушені вимог ПДР України. Так в своїх поясненнях ОСОБА_1 , наданих після дорожньо-транспортної пригоди зазначив, що виконав вимоги Правил Дорожнього руху України, оскільки переконавшись у безпечності руху його автомобіль «Renault» перетнув перехрестя, а закінчуючи свій маневр він відчув удар автомобіля «KIA». Тобто удар першим здійснив автомобіль «KIA». Окрім того швидкість автомобіля «KIA», на думку ОСОБА_1 , становила близько 80 км/год. Також ОСОБА_1 стверджує, що водій ОСОБА_2 не гальмував. Відповідно ж до пояснень іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - водія ОСОБА_2 , наданих ним після дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що він 22.08.2019 рухався по вул. Вавілових у напрямку вул. Щусева по головній дорозі з перетинаючи перехрестя вулиці Юрія Глушка зі швидкістю близько 40 км/год. Виїхавши на перехрестя. Перед ним з`явився автомобіль марки «Renault». ОСОБА_2 нажав на педаль гальма, після чого відбуло зіткнення. ОСОБА_2 зазначив, що водій автомобіля «Renault» рухався по другорядній дорозі, не звернувши увагу на те, що виїжджає на перехрестя головної дороги, в зв`язку з чим відбулося зіткнення. Разом з тим, зазначений ОСОБА_2 механізм дорожньо-транспортної пригоди, спростовується не лише приведеними вище поясненнями ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 , яка в суді апеляційної інстанції повністю підтвердила пояснення ОСОБА_1 щодо механізму ДТП, а й письмовими доказами по справі. Зокрема, зі схеми дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано ділянку дороги, де сталася пригода, напрямок руху кожного з водіїв та пошкодження, які мали автомобілі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що зіткнення транспортних засобів сталося на перехресті вул. Вавілових в м. Києві в межах ділянки дороги, яка має ширину проїзної частини 6,2 м, а в результаті зіткнення в автомобілі «Renault» було пошкоджена ліва задня блок-фара, деформовано ліве заднє крило та кришка багажника, задній бампер розбитий та зірваний з кріплень, а в автомобілі «КІА» деформовано ліве переднє крило та кришка капоту, розбита ліва передня блок-фара, деформована радіаторна решітка та номерний знак, пошкоджено лакофарбове покриття переднього бампера, який зірваний з кріплень. Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях «Renault» та «КІА» свідчать про те, що передньою лівою частиною автомобіль «КІА» контактував із задньою лівою частиною автомобіля «Renault». Вказані обставини об`єктивно підтверджуються і наявними в матеріалах справи фотографіями з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зображено ділянку дороги, де сталася пригода. Крім того з даної схемі ДТП також вбачається, що водій ОСОБА_2 не намагався гальмувати при виникненні для нього небезпеки для руху у виді автомобіля«Renault», оскільки на даній схемі відсутнє позначення гальмівного шляху автомобіля «КІА». Так, для усунення вказаних розбіжностей у поясненнях обох водіїв, було проведено комплексну авто технічну та транспортно-трасологічну експертизу №2-30/04 від 30 квітня 2020 року (а.с. 72-96). Відповідно до висновку вказаної експертизи перед зіткненням автомобіль «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_3 рухався зі швидкістю 81,5 км/год. і ця швидкість не відповідала вимогам п.п. 12.4 і 12.9 «б» Правил дорожнього руху України. Пояснення водія автомобіля «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 в тій частині, де він показує, що автомобіль «КІА» рухався зі швидкістю 80 км/год. слід вважати технічно спроможними. Також є підстави технічного характеру стверджувати, що у досліджуваній дорожній ситуації у водія автомобіля «КІА Cerato» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 при швидкості руху автомобіля «КІА» 81,5 км/год. була технічна можливість шляхом гальмування керованого ним автомобіля уникнути зіткнення з автомобілем «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 , а рухаючись зі швидкістю 50 км/год., дозволеною п.12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах, така можливість у нього була тим більше. Пояснення водія автомобіля «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 в тій частині, де він показує, що він рухався зі швидкістю близько 40 кілометрів за годину, слід вважати технічно неспроможними. З причин, наведених у дослідницькій частині, є підстави технічного характеру вважати, що у досліджуваній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «Renault» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з даною пригодою, не вбачається. Отже, за відсутності доказів, які б беззаперечно свідчили про недотримання ОСОБА_1 вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України, дані схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо характеру та локалізації пошкоджень транспортних засобів та напрямків руху водіїв, дані відеозапису, а також приймаючи до уваги те, що водій автомобіля «Renault» ОСОБА_1 мав підстави розраховувати, відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху України, що водій автомобіля «КІА» ОСОБА_2 дотримається вимог п.п. 2.3 «б», 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018) та водієві заборонено перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, в діях ОСОБА_1 не вбачається порушень Правил дорожнього руху України, які б мали причинний зв`язок з обставинами виникнення ДТП, та відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Окрім того відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положеньст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Згідно вимог ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини», представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів. Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах,одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст.279, 245, 252, 280, 283 КУпАП про всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення, а його висновок про порушення водієм ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР України не відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Панченка Олександра Віталійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповіді дальності за ст.124 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Рудніченко