Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/2596/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2596/19 пров. № А/857/2903/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Курильця А.Р. суддів: Кушнерика М.П., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов, суддя в 1-й інстанції - Шумей М.В., час ухвалення рішення 28.01.2020 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не вказано, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове про направлення справи на продовження розгляду. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд не дослідив у повній мірі докази, які свідчать про поважність причин пропуску строку на звернення до суду та прийняв необгрунтоване рішення, оскільки постановою Верховного Суду позивачу роз`яснено про необхідність звернення з позовом до суду адміністративної юрисдикції, чого не було зроблено в рішеннях судів попередніх інстанцій. Позивачем добросовісно використано всі передбачені законодавством способи для визначення юрисдикції, а тому його не можна позбавити права на суд через пропуск строку звернення у зв`язку з наведеними вище обставинами. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження згідно вимог ч.2 ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів. Судом встановлено, що позивач 27.12.2019 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця від 11.05.2018 року та від 15.03.2018 року, винесених в рамках виконавчого провадження ВП № 42552908. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.12.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку, ніж ті, які вказані у позовні заяві. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року позовну заяву повернуто позивачу. З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував вищезазначені постанови в порядку цивільного судочинства та ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2018 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05.02.2019 року та постановою Верховного Суду від 27.11.2019 року, у справі 344/7498/18 закрито провадження. Судовий розгляд питання в судах трьох інстанцій тривав більше року, а судом касаційної інстанції також зроблено правовий висновок про те, що даний позов відноситься до адміністративної юрисдикції. Позивач зазначає, що пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом з поважних причин, оскільки тільки Верховним Судом роз`яснено, що вказана справа підвідомча адміністративному суду. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду виходячи з наступного. З тексту ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2018 року слідує, що суд першої інстанції чітко вказав, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Цей висновок підтримали суд апеляційної та касаційної інстанцій. Таким чином, твердження позивача про те, що юрисдикцію справи було визначено лише постановою Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи. Згідно зі ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ст. 287 КАС України визначає, що позовна заява у справах з приводу рішень, дій, або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Таким чином, позивач повинен був звернутись до адміністративного суду протягом десяти днів з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав. Звернення з позовною заявою в порядку цивільного судочинства не позбавляло права позивача на звернення до адміністративного суду за умови невідкладного звернення до суду після винесення ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2018 року про закриття провадження. Позивач скористався правом апеляційного та касаційного оскарження ухвали від 03.12.2018 року, незважаючи на те, що судова практика щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції вони видані, сформована у 2018 році, є сталою і відносить таку категорію справ до юрисдикції адміністративних судів. Апеляційний суд зазначає, що право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для повернення позову, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстав неможливості звернення до суду у встановлений КАС України строк з дня коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, тобто з 03.12.2018 року позивачем до суду не надано. Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких інших обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог КАС України. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк звернення до суду позивачем пропущено, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 122,123,308,311,312,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 300/2596/19 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 24 червня 2020 року