Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 937/7980/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 24 червня 2020 року м. Дніпросправа № 937/7980/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2020 року у справі № 937/7980/19 (суддя І інстанції Стрельникова Н.В.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті соціальної допомоги позивачу при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати відповідача призначити та здійснити виплату позивачу державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2020 року позов задоволений частково: - зобов`язано Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У задоволенні решти позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги серед іншого вказує, що в силу вимог статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та положень пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» від 27.12.2001 № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Разом з тим, позивач звернувся із відповідною заявою після спливу 12 місяців після народження дитини, проте чинне законодавство механізму оновлення такого строку не містить. Крім того, зазначає, що свідоцтво про народження дитини було видано 27.04.2018, тоді як із відповідною заявою позивач звернулась лише 06.09.2019, відтак, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ОСОБА_1 (далі позивач), перебуваючи у не зареєстрованих шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим народила сина ОСОБА_2 . Бажаючи зареєструвати народження дитини на території України, мати позивача, в інтересах своєї доньки ОСОБА_1 , звернулась із заявою про встановлення факту народження дитини до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року у справі № 320/3110/18 заяву задоволено; встановлено факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сімферополь, Автономної Республіки Крим, Україна, батько: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, мати: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому за змістом рішення суду позивач на підтвердження факту народження дитини надала дублікат медичного свідоцтва про народження, виданого закладом охорони здоров`я 27.03.2018, та копію свідоцтва про народження, виданого 20.03.2018 органом реєстрації м. Сімферополя, тобто органом окупаційної влади Російської Федерації в Автономній Республіці Крим. (а.с. 8-9) У цей же день, 27.04.2018, Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 . (а.с. 6) Отже, фактично позивач на теперішній час має два свідоцтва про народження дитини Російської Федерації та України. 6 вересня 2019 року позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі відповідач, Управління) із заявою про призначення допомоги при народженні дитини та просила поновити строк для звернення із вказаною заявою. Листом № П-138/з від 16.09.2019 відповідач повідомив позивача, що відповідно до п. 12 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок) допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Згідно з базою даних управління отримувачі державних допомог (мати або батько дитини) станом на 12.09.2019 не звертались з заявою, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики, про призначення усіх видів соціальної допомоги щодо призначення допомоги при народженні дитини до управління. Також вказано, що питання поновлення строків для звернення за допомогою при народженні дитини не передбачено ні Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», ні Порядком та не входить до компетенції Управління. Оскільки після народження дитини минуло більше 12 місяців, призначити допомогу при народженні дитини Управління не має законних підстав. (а.с. 7) Позивач, вважаючи, що відповідачем, було допущено бездіяльність щодо відмови у призначенні та виплаті соціальної допомоги при народженні дитини за її заявою, звернулась із цим позовом до суду. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини, оскільки позивачем пропущено строк звернення за призначенням допомоги, тому бездіяльності відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті соціальної допомоги при народженні дитини не допущено. Разом з тим, суд, пославшись на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а та від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17, вказав, що оскільки дитина народилась на тимчасово окупованій території України, на якій не діяли органи державної влади України, крім того наявні довідки довготривалої хвороби дитини, тому позивач з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою, а також враховуючи те, що позивачем позов заявлений в інтересах дитини, дійшов висновку, що вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату позивачу державної допомоги при народженні дитини є такою, що підлягає задоволенню. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 22 листопада 1992 року № 2811-ХІІ (далі - Закон № 2811-ХІІ), Порядком призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі Порядок № 1751). Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. До видів державної допомоги сім`ям з дітьми належить допомога при народженні дитини ( п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2811-XII). Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2811-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751. Пунктом 10 Порядку № 1751 визначено, що допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини. Згідно з п. 11 Порядку № 1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу). Допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (п. 12 Порядку №1751). Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинним законодавством України передбачено право сім`ям, в яких виховуються та проживають неповнолітні діти на державну допомогу, зокрема, при народженні дитини. Така допомога призначається за заявою до органу соціального захисту населення одного з батьків, з яким проживає дитина, за умови звернення за її призначенням (допомоги) у строк не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. При цьому, подання до органу соціального захисту населення копії свідоцтва про народження дитини є обов`язковою передумовою для отримання допомоги при її народженні. З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спірних правовідносин необхідно встановити факт своєчасності звернення ОСОБА_1 до відповідача з відповідною заявою в розрізі фактичних обставин справи. Як вказувалось вище, син позивача ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивач звернулась 6 вересня 2019 року, тобто після закінчення законодавчо установленого для цього строку, який закінчився 15 березня 2019 року. Апеляційний суд зауважує, що позивачем дійсно пропущений річний строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини. Між тим, виходячи із завдань адміністративного судочинства, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, колегія суддів вважає за необхідне дослідити наявність/відсутність обставин та перешкод для своєчасної реалізації позивачем права щодо отримання допомоги, оскільки, на переконання суду, пропуск строку звернення із заявою з об`єктивних причин, не може бути підставою для позбавлення позивача та її дитини права на отримання допомоги. У позовній заяві позивач вказала, що звернулась із заявою з пропуском строку, оскільки по-перше, народила дитину на тимчасово окупованій території України, на якій не діяли органи державної влади України, і свідоцтво про народження дитини видане на підставі судового рішення 27 квітня 2018 року; по-друге, була позбавлена можливості вчасно звернутись із заявою у зв`язку з довготривалою хворобою дитини. Розглянувши зазначені доводи, колегія суддів приймає до уваги той факт, що дитина позивача народилась в Автономній Республіці Крим у 2018 році, а загальновідомими є обставини що територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що зумовило необхідність звернення позивача до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про встановлення юридичного факту народження дитини і витрату часу, необхідного для отримання свідоцтва про народження дитини, оскільки наявність такого свідоцтва є обов`язковою, невід`ємною передумовою для звернення до органу соціального захисту населення із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Отже, факт отримання позивачем свідоцтва про народження її дитини державного зразка лише 27 квітня 2018 року (більше ніж через місяць після народження) не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об`єктивно завадили ОСОБА_1 отримати вказане свідоцтво раніше. Оскільки за приписами чинного законодавства наявність свідоцтва про народження дитини є обов`язковою умовою для звернення за призначенням допомоги, то апеляційний суд вважає можливим відлік строк на звернення обраховувати не з дати народження, а з дати отримання свідоцтва, тобто з 27 квітня 2018 року. З урахуванням зазначеного строк звернення позивача до відповідача з відповідною заявою, якщо обчислювати з дати отримання свідоцтва про народження дитини, закінчився 27 квітня 2019 року. Проте, отримавши свідоцтво про народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивач лише 6 вересня 2019 року, тобто понад майже через півтора роки після цього звернулась до відповідача із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. На думку апеляційного суду, у позивача була можливість скористатися правом на отримання допомоги при народженні дитини до закінчення встановленого терміну, оскільки свідоцтво про народження дитини видане 27 квітня 2018 року, а передбачений законодавством строк є достатньо тривалим для того, щоб особа, яка бажає скористатись правом на отримання вказаного виду державної допомоги, могла його реалізувати. При цьому суд відхиляє як безпідставні посилання позивача, з якими погодився і суд першої інстанції, що вона не мала можливості вчасно звернутись із заявою для призначення допомоги, у зв`язку з довготривалою хворобою дитини, а саме у період з 27.04.2018 по 27.04.2019, оскільки надані нею довідки, як до суду першої, так і апеляційної інстанції, підтверджують те, що дитина ОСОБА_2 у періоди: з 04.02.2019 по 12.02.2019; з 05.03.2019 по 04.04.2019; з 23.04.2019 по 30.04.2019; з 26.08.2019 по 10.09.2019 хворів гострою респіраторною вірусною інфекцією; гострим ларингітом; гострим бронхітом, а мати ОСОБА_1 у період з 06.05.2019 по 16.05.2019 та з 15.07.2019 по 29.07.2019 отримувала лікування в консультативно-діагностичному відділенні Сімферопольського органу КВД, що свідчить про перебування дитини на домашньому режимі та індивідуальному догляді зі сторони матері, а не про значні проблеми зі здоров`ям, які потребували тривалого стаціонарного лікування як дитини, так і матері. Крім того, зазначені періоди охоплюють незначний проміжок часу з практично півтора років, які позивач не зверталась за призначенням допомоги, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для такого звернення. Враховуючи наведені вище обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем обґрунтовано зазначено про відсутність підстав для прийняття заяви позивача про призначення допомоги при народженні дитини, відтак адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Проте суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув і помилково позов задовольнив. При цьому, колегія суддів зауважує, що посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 591/610/16-а та від 2 жовтня 2018 року у справі № 495/3711/17 є недоречним, оскільки вони не є аналогічними справами з даного спірного питання, тому що у першому випадку свідоцтво про народження дитини видано 15 жовтня 2015 року, а із заявою позивач звернулась до органу соціального захисту 24 листопада 2015 року, а у другому свідоцтво про народження дитини видано 1 квітня 2016 року, а із заявою позивач звернулась 12 квітня цього ж року, тобто в межах 12 місяців з дня отримання свідоцтва, тоді як у справі, що переглядається, таке звернення відбулось більше ніж через 12 місяців. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Оскільки справа відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України є справою незначної складності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом. На підставі викладеного, керуючись статями 242, 243, 257, 291, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2020 року у справі № 937/7980/19 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко