Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 2-а-2576/2010

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 р.Справа № 2-а-2576/2010 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Герцов О.М., вул. Соборна, 52, м. Ізюм, Ізюмський район, Харківська область, 64309 по справі № 2-а-2576/2010 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) , Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області , Державної казначейської служби України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень, ВСТАНОВИВ: Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 по даній справі задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по не виконанню приписів статей 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування і отримання щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії у 2010 році. Постановою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 року постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 змінено, а саме третій абзац резолютивної частини викладено у наступній редакції: «Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок із 4.11.2009 року розмірів пенсій, призначених ОСОБА_1 , згідно з розмірами, визначеними ст.54 та 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Постанова ВАСУ від 04.06.2013 року по справі К/9991/18894/11 з відміткою казначейства про його виконання від 18 січня 2019 року була повернута до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області. ОСОБА_1 було подано заяву про встановлення судового контролю, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду. Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти постанову, якою заяву про встановлення судового кнтролю задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті ухвали, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначила, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України, яка є нормою прямої дії, передбачено як обов`язковість виконання судового рішення так і судовий контроль за його виконанням. Відповідачі подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони, наполягаючи на законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін. Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про встановлення судового контролю, виходив з того, що позивач не довів протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачами на виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Аналогічні приписи зазначені в п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 14 КАС України. Порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульований статтею 382 КАС України. Так, відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження. Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції. Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюється судом при вирішенні справи по суті та висновки щодо встановлення або відсутність підстав у встановленні такого контролю зазначаються безпосередньо у рішенні суду за результатами розгляду адміністративного позову. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. У разі звернення позивача із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви. В свою чергу, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання, може вирішуватись лише під час прийняття такого рішення. При цьому, висновок про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення зазначається у його резолютивній частині. Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 року №28/12/13-13 та в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року №

3. За своєю правовою природою стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України регулює різні моменти відносин та визначення судового контролю. З одного боку, - встановлення такого судового контролю за виконанням постанови, які узгоджуються з вимогами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та стосується регулювання відносин встановлення судового контролю під час винесення рішення суду, та контролювання його виконання, з іншого - встановлення факту порушення внаслідок його не виконання. Перший судовий контроль встановлюється та визначається при ухваленні рішення, а інший (визнання протиправним рішення, дії або бездіяльність) вирішується після прийняття такого судового рішення. Так, відповідно до ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 по даній справі задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області по не виконанню приписів статей 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначений частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка призвела до порушення прав ОСОБА_1 на своєчасне нарахування і отримання щомісячної пенсії та призначеної щомісячної додаткової пенсії у 2010 році. Постановою Вищого адміністративного суду України від 04.06.2013 року постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.12.2010 змінено, а саме третій абзац резолютивної частини викладено у наступній редакції: «Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок із 4.11.2009 року розмірів пенсій, призначених ОСОБА_1 , згідно з розмірами, визначеними ст. 54 та 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Постанова ВАСУ від 04.06.2013 року по справі К/9991/18894/11 з відміткою казначейства про його виконання від 18 січня 2019 року була повернута до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VІ набув чинності з 1 січня 2013 року. Відповідно до пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: - у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; - у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; - у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 № 440 затверджено "Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за ними. Пунктом 3 Порядку, передбачено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості. Згідно пункту 9 Порядку відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов`язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено. З метою забезпечення заявнику та боржнику доступу до нформації Реєстру про стан погашення заборгованості за рішенням, прийнятим на користь заявника, у повідомленні про прийняття рішення до обліку зазначаються адреса відповідного веб-сайта в Інтернеті, а також ідентифікатор для доступу до інформації Реєстру. Відповідно до пункту 10 Порядку до повідомлення, яке відповідальна особа надсилає боржнику за його місцезнаходженням (у разі коли боржником є державне підприємство, установа, організація - на адресу центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить боржник), додається копія рішення, за яким він є боржником. У разі встановлення за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про припинення боржника - юридичної особи таке повідомлення надсилається відповідному органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника. Боржник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов`язаний протягом семи робочих днів повідомити відповідальній особі про стан виконання рішення (виконання в повному обсязі, часткове виконання, невиконання). Якщо рішенням зобов`язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування боржник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов`язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення із наданням відповідного документа про здійснення нарахування, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою. Судом встановлено, що виконавчий лист № 2-а-2576/2010, виданий 10.12.2012 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області, відповідно до пункту 7 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 (далі - Порядок), був прийнятий для обліку та включений до першої черги задоволення вимог. Дані про рішення 24.12.2014 внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою за № 46202776. Відповідне повідомлення про прийняття до обліку рішення, виконання яких гарантується державою, було надіслано на адресу заявника та на адресу боржника. Після надходження від Ізюмського об`єднаного Управління ПФУ Харківської області довідки про здійснення нарахування на виконання рішення суду, із якої вбачається, що позивачу було нараховано 58196,11 грн., відповідальною особою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відповідно до пункту 12 Порядку, вказані дані внесені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою. Вищевказаний виконавчий лист разом з відповідним пакетом документів був переданий до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області актом з реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, за 1 квартал 2015 року, 29.05.2015 року за № 497. 20.12.2017 від Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області надійшло повідомлення про усунення недоліків, відповідно до якого була виявлена помилка у довідці про здійснення нарахування на виконання рішення суду ОСОБА_1 , у зв`язку з чим 08.02.2018 та повторно 13.06.2018 Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області на адресу Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України був направлений запит для усунення недоліків. 13.06.2018 був направлений повторний запит до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, оскільки відповідь на попередній запит не надійшла на адресу Управління. 20.07.2018 Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області направило довідку про здійснення нарахування на виконання рішення суду ОСОБА_1 , згідно якої сума боргу склала 18879,92 грн. 13.08.2018 вищезазначену довідку було направлено на адресу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Вказані дії відповідача були оскаржені в судовому порядку позивачем по справі, проте рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 по справі № 2040/5376/18, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2018, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Харківській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області щодо невиконання вимог Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 р. № 440, відмовлено. Казначейством у порядку черговості 30.10.2018 здійснено виконання постанови суду по справі № К/9991/18894/11 та кошти у сумі 18879,92 грн перераховано на реквізити банківського рахунку, відкритого у АТ «Ощадбанк». Отримання зазначеної суми коштів визнає позивач, тому в силу ч.1 ст.78 КАС України не потребує доказуванню. Після виконання постанови суду по справі № К/9991/18894/11 вона з відміткою Казначейства про оплату була повернута до суду. 18.01.2019 за вх. № 445/07 на адресу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла нова довідка з Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, згідно якої ОСОБА_1 проведено перерахунок та нараховано заборгованість, яка склала суму у розмірі 58196,11 грн. за період з 04.11.2009 по 31.08.2011 (із підрахування: сума боргу 77076,03 грн. мінус виплачена сума у розмірі 18879,92 грн. = залишок боргу, який склав 58196,11 грн.). У зв`язку з вищевикладеним, 21.01.2019 за вих. № 07.02-09/445/07 відповідальною особою Управління до Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області направлена оновлена довідка для виконання. 23.01.2019, після виконання Казначейством зазначеного судового рішення, на адресу Головного управління надійшов лист Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 21.01.2019 № 07.02-09/445/07 разом з листом Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 16.01.2019 № 1003/14-02, яким було направлено нову довідку про здійснення нарахування ОСОБА_1 коштів у сумі 77076,03 грн. на виконання рішення суду, з урахуванням виплаченої суми 18879,92 грн, залишку боргу у сумі 58196,11 грн за період з 04.11.2009 по 31.08.2011. Зазначена довідка направлена Головним управлінням до Казначейства листом від 28.01.2019 № 13-18/155-722, останнім одержано та зареєстровано документ 31.01.2019 вх. № 08-4053. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду по суті виконано відповідачем, вказана інформація про перерахунок пенсії ОСОБА_1 викладена в довідці УПФУ, отримана відповідачем 18.01.2029 року та 21.01.2019 направлена на виконання до органів казначейської служби. При цьому, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними дії та бездіяльності органів казначейства є помилковими, а вимога про встановлення судового контролю за виконаним рішенням, де органи казначейства не були стороною та боржником не підлягає задоволенню, згідно ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 383 КАС України. Слід також зазначити, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі. Враховуючи викладене, приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутність об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Оскільки позивач не довів протиправність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачами на виконання рішення суду, то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення та визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень. Отже, колегія суддів переглянувши ухвалу суду першої інстанції, вважає, що при її прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2020 року по справі 2-а-2576/2010 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.05.2020 року по справі № 2-а-2576/2010 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 24.06.2020 року