LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4814547/1483/17

від 22.06.2020 ·

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/1483/17 Номер провадження 22-ц/814/1515/20Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 рокум. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку письмового письмовому провадженні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року, ухвалене без участі сторін під головуванням судді Харченка В.Ф., - В С Т А Н О В И В: короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції: 29 грудня 2017 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому, уточнивши в січні 2018 року позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом на загальну суму 106564 гривні 10 копійок та судові витрати в сумі 1600,00 грн.. Підстави позову вмотивовував тим, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір у формі заяви анкети, №б/н від 12 березня 2008 року, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 250 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому був збільшений. При укладенні договору позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписані ним Анкета - заява, «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою» та «Тарифи Банку» складають договір між ОСОБА_1 та банком, що підтверджується його підписом у заяві. ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме, надав Відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Взяті на себе зобов`язання позичальник ОСОБА_1 не виконує. Станом на 31 жовтня 2017 року його заборгованість перед банком складає 106564 грн. 10 коп., з яких: 4852 грн. 44 коп. заборгованість за тілом кредиту; 92750 грн. 96 коп. заборгованість за відсотками, 3648 грн. 12 коп. заборгованість за пенею та комісією, 250 гривень штрафу (фіксована частина), 5062 гривень 58 коп. штрафу (процентна складова). Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 березня 2008 року, яка станом на 31 жовтня 2017 року складає 4852,44 гривні. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 72,86 гривень судових витрат. короткий зміст вимог апеляційної скарги : З даним рішенням не погодився позивач АТ КБ «ПриватБанк» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу : Вказує на те, що не може бути взята до уваги правова позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, оскільки відповідачем не оспорювалися і не заперечувалися умови договору, договір не визнавався недійсним, не оспорений факт його укладення. Відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, вислови свою згоду з формою договору та його умовами. Вважає, що суд неналежним чином дослідив докази, надані позивачем у підтвердження своїх позовних вимог, оскільки умовами анкети-заяви визначена відсоткова ставка за користування кредитними коштами, строки та порядок внесення коштів на погашення заборгованості, порядок та розмір сплати неустойки. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 УПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини: Місцевий суд встановив, що між сторонами був укладений кредитний договір від 12 березня 2008 року у вигляді заяви анкети підписаної сторонами, в якій не зазначено строку повернення кредиту, розмірів відсоткової та штрафних санкцій. Суд вказав на те, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку» ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 березня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та стягненні пені і штрафів за порушення умов кредиту. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного. Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі статтею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до статті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до положень статей 526, 530, 1046, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Згідно чинного законодавства визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати штрафів та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2008 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Однак самі Умови та правила надання банківських послуг відповідач не підписував. В цій частині висновки місцевого суду є вірними. Місцевий суд звернув увагу, що підписана відповідачем анкета-заява містить базову відсоткову ставку 3% в місяць, однак відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами вказуючи, що позивачем невірно проведено розрахунок заборгованості за відсотками. У цій частині рішення місцевого суду суперечить вимогам матеріального та процесуального права. Так, зі змісту заяви вбачається, що сторони досягнули згоди про те, що розмір кредиту, наданий відповідачу становить 250 гривень 00 копійки, який Банк має право в будь-який момент збільшувати чи зменшувати. Кошти надані шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитним коштами в розмірі 3 % на місяць на суму залишку заборгованості ( а. с. 7). Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Умовами, що містить анкета-заява сторони не визначити строк дії кредитного договору. Відповідач просить застосувати строки позовної давності відносно вимог про стягнення заборгованості, відсотків та штрафних санкцій. (а. с. 51, 52). Позивач до суду звернувся в межах строків позовної давності визначеною ст. 257 ЦК України та спеціальної позовної давності визначеної ст. 258 ЦК України . З матеріалів справи вбачається, що останнє внесення коштів на погашення заборгованості за кредитними коштами здійснено позичальником 11 квітня 2015 року (а.с. 6). До суду позивач звернувся 29 грудня 2017 року. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 березня 2008 року, укладеного між сторонами, встановлено, що станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість за відсотками нарахована в розмірі 92750 грн. 96 коп., що не відповідає умовам договору, оскільки він не містить підстав нарахування підвищених відсотків у разі прострочення заборгованості. Так, з наданого позивачем розрахунку, який не спростований відповідачем, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 4852 гривні 44 копійки і утворилася в межах трирічного строку позовної давності. Звідси, розмір відсотків з розрахунку 3% в місяць на прострочену заборгованість становить 5240 гривень 52 копійки ((4852,44х3%)х36 місяців) Саме вказаний розмір заборгованості за відсотками і підлягає стягненню з відповідача. Також, зі змісту анкети-заяви вбачається, що сторони обумовили сплату позичальником у разі прострочення виконання зобов`язання штрафу в розмірі 250 гривень та 5 відсотків від суми позову. З урахуванням викладеного, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення 250 відсотків штрафу (фіксована частина). Процентна ж складова штрафу у розмір 5% має бути обрахована з встановленої судом розміру заборгованості, а саме: 4852,44 грн. +5240,52 грн =10092,96 гривень, внаслідок чого його розмір становить 504 гривні 65 копійок. У відповідності з вимогами ст.ст. 12, 81 Цивільно процесуального Кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Апелянт зазначає, що суд неправомірно відмовив у стягненні пені в розмірі 3648 грн. 12 коп. Однак умовами анкети-заяви не визначено зазначений вид пені за порушення чи неналежне виконання умов зобов`язання. Внаслідок цього, заявлені вимоги про стягнення заборгованості за пенею не підтверджені належними доказами. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду лише в тій частині, що позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів, які б належним чином засвідчували умови нарахування неустойки (пені) за неналежне виконання кредитного договору. Висновок місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 3648 гривень 12 копійок ґрунтується на законі. висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; Відповідно до п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Семенівського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів з ухваленням нового рішення в цій частині стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками в сумі 5240 гривень 52 копійки, 250 гривень штрафу (фіксована частина), 504 гривні 65 копійок штрафу (процентна складова), всього стягнувши з відповідача 10847 гривню 61 копійку (4852,44 грн. заборгованість за тілом кредиту + 5240,52 грн. заборгованість за відсотками + 250 штрафу (фіксована частина) + 504,65 штрафу (процентна складова)). В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін. У зв`язку з частковим задоволенням позовних, підлягає зміні і рішення суду першої інстанції в частині розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи. Так, пропорційно задоволеним позовним вимогам відшкодуванню підлягають 10,18 % сплаченого судового збору, що становить 162 гривні 88 копійок (1600 х 10,18 %). Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції скарги підлягають компенсації з урахуванням норм ст. 141 ЦПК України, також пропорційно задоволеним позовним вимогам. Так, за рахунок відповідача слід компенсувати 293 гривні 33 копійки сплаченого судового збору (з розрахунку 2881,50 х 10.18%). Звідси, всього з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» в рахунок компенсації судових витрат підлягають стягненню 456 гривні 21 копійка. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками та штрафів (фіксована і процентна складова). Ухвалити нове рішенняв цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 5240 гривень 52 копійки- заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 250 гривень штрафу (фіксована частина), 504 гривні 65 копійок штрафу (процентна складова), всього стягнувши за цими сумами 5995 гривень 17 копійок. Змінити рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2020 року в частині стягнутого судового збору, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок компенсації судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції 162 гривні 88 копійок та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в рахунок компенсації судового збору апеляційної 293 гривні 33 копійки, всього, стягнувши - 456 гривень 21 копійку. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя : П.С. Абрамов Судді: С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»