Постанова 4811 № 444/2925/19

Справа № 444/2925/19 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б. Провадження № 22-ц/811/1494/20 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. Категорія:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П. секретаря: Цапа П.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справив місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року,- ВСТАНОВИВ: у листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів на неповнолітню дитину. В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що рішенням Жовківського районного суду Львівської області присуджено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що коштів, присуджених на утримання дитини не достатньо, оскільки син навчається у 5 класі Жовківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №2, у зв`язку з чим потрібні значні кошт на шкільне приладдя, одяг, харчування, відпочинок та загальний розвиток дитини. Крім того дитина хворіє, зокрема, цукровим діабетом, тип 1, має знижену гостроту зору вдаль, у зв`язку з чим періодично проходить обстеження у офтальмолога і перебуває на обліку у лікаря. З наведених підстав просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для певного віку дитини. Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської області від 23.09.2011 року. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ), на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 ), аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дітей певного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ), судовий збір в розмірі 768.40 грн., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 19 березня 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року. Заочне рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно змінив розмір аліментів, оскільки підставою для зміни розміру аліментів є зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника та одержувача аліментів (дитини). Стверджує, що не ухиляється від сплати аліментів, однак в даний час не працює, підприємницькою діяльністю не займається, допомоги по безробіттю не отримує, нерухомого майна не має, а єдиним його доходом є державна соціальна допомога інвалідам III групи у розмірі 1564 грн. 1638 грн. щомісяця, а відтак не має можливості сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 грн. щомісяця. Вказує, що є інвалідом III групи, внаслідок чого встановлені обмеження щодо роботи, має на утриманні вагітну дружину, ОСОБА_5 ,з якою одружився ІНФОРМАЦІЯ_5 , та доньку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є таким, що має забезпечувати гармонійний розвиток дитини, враховуючи прожитковий мінімум для дітей відповідного віку та обов`язок обох батьків утримувати дітей. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими. Частини 1-3 ст. 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того збатьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина. За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно, з метою матеріального утримання дитини. Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них. Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» у 2019 році встановлено прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 вересня 2011 року. (а.с. 6) З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 від 07 листопада 2008 року. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23 вересня 2011 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 500 грн. щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 серпня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Заперечуючи щодо стягнення аліментів у розмірі 2000 грн., апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що він є інвалідом III групи, єдиним доходом якого на даний час є державна соціальна допомога у розмірі 1564,00 грн. 1638,00 грн., та має на своєму утриманні вагітну дружину і малолітню доньку З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , є інвалідом III групи інвалідності безтерміново, якому протипоказана робота на висоті та робота з рухомим транспортом, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 12ААА № 349564 від 12.04.2017 року. З долученої до матеріалів справи довідки № 479 від 14.02.2020 року, виданої Відділом соціальних допомог та компенсацій Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації, встановлено, що ОСОБА_1 у серпні-листопаді 2019 року отримував державну соціальну допомогу у розмірі 1564,00 грн., а у грудні 2019 року та січні 2020 року у розмірі 1638,00 грн. (а.с. 73). Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував положень ст. 192 СК України, яка передбачає підстави для зміни розміру аліментів. Матеріалами справи безспірно підтверджується, що з серпня 2014 року, дитина сторін, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , хворіє на цукровий діабет, 1 типу, важкої форми з субоптимальним глікемічним контролем, у зв`язку з чим йому рекомендована інсулінотерапія, стіл № 9 (1800 кКал/добу), регулярна гігієнічна фізкультура та санітарно-курортне лікування, що підтверджується витягом-епікризом з медичної картки № 1775, що на думку колегії суддів є беззаперечним доказом зміни стану здоров`я дитини сторін, що потребує значних матеріальних затрат. Слід зазначити, що стан здоров`я дитини значно сторін погіршився після присудження стягнення аліментів рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 23.09.2011 року у розмірі 500.00 грн. А відтак доводи апелянта про відсутність підстав, передбачених законом для зміни розміру аліментів, спростовуються вищенаведеним. Враховуючи потреби дитини, які, зважаючи на її захворювання, є значно більшими, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необхідність збільшення розміру аліментів на дитину і стягнення таких в розмірі по 2000.00 грн. щомісячно, оскільки батько дитини є особою молодого віку, працездатний, незважаючи на окремі обмеження, на обліку, як безробітний не перебуває. Крім того, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено наявності об`єктивних обставин, які б перешкоджали отриманню відповідачем значно більших постійних доходів, щоб забезпечити належне виконання ним обов`язку з матеріального утримання сина. З огляду на вищенаведене, а також зважаючи на рівність обов`язків батьків щодо матеріального утримання дитини, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який батьки повинні забезпечити дитині, потреби сина сторін, який хворіє на цукровий діабет, 1 типу, важкої форми з субоптимальним глікемічним контролем,молодий вік батька, наявності у нього можливості для працевлаштування на більш оплачувану роботу на постійній основі, колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для збільшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на утримання сина, ОСОБА_4 , з 500.00 грн. до 2000.00 грн., оскільки розмір аліментів, які стягуються на користь дитини у розмірі 500.00 грн. не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на потреби дитини, рівень життя, погіршення стану здроров`я, і збільшення розміру аліментів до 2000.00 грн. щомісячно, відповідає встановленим обставинам справи. Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дитини, її потреб, зважаючи на обов`язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини, враховуючи наявність можливості у відповідача для працевлаштування, незважаючи на окремі обмеження, в тому числі і на високооплачувану роботу для поліпшення його матеріального стану, колегія суддів вважає, що збільшення судом першої інстанції розміру аліментів забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови проживання дитини, її гармонійний розвиток, сприятиме поліпшенню стану здоров`я, і при цьому дитина сторін буде захищеною та буде отримувати достойне матеріальне утримання від батька, з яким не проживає, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства, які наведено вище. Доводи апелянта про те, що він є інвалідом III групи, єдиним доходом якого є державна соціальна допомога, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про збільшення розміру аліментів, оскільки розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина у розмірі 500.00 грн., не є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, не відповідає її потребам, встановленому законом мінімальному розміру аліментів на дитину відповідного віку. Інвалідність III групи ОСОБА_1 хоч і містить певні протипоказання стосовно роботи, однак не позбавляє його працездатності та можливості працевлаштування, в тому числі і на високооплачувану роботу для поліпшення його матеріального стану. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 12 грудня 2019 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 22.06.2020 року. Головуючий: Шеремета Н.О. Судді: Крайник Н.П. Цяцяк Р.П.