Постанова 4806 № 309/3145/19

Справа № 309/3145/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 04 березня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Бисаги Т.Ю., Куштана Б.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 02 грудня 2019 року (головуючий суддя Волощук О.Я.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів,- в с т а н о в и в : ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру стягуваних з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28.10.2009 шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на утриманні матері ОСОБА_4 та присуджено до стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, вказана сума аліментів недостатня для нормального утримання та забезпечення дитини, потреби якої збільшилися з віком; крім того, такий розмір не відповідає мінімальному розміру аліментів, визначеному чинним законодавством. Відповідач є здоровою, працездатною людиною, має нерегулярні, але достатньо високі доходи, а тому в змозі сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно. Рішенням Хустського районного суду від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково. Збільшено розмір аліментів, стягуваних із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1700 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня вступу рішення в законну силу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що відповідач перебуває у шлюбі, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які мають проблеми зі здоров`ям, зокрема, отримують корекційно-розвиткові послуги дефектолога, логопеда, психолога, реабілітолога в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Любомильської міської ради з 03.04.2019, що підтверджується відповідною довідкою. Таким чином, з огляду на сімейне становище відповідача, наявність неповнолітніх дітей на його утриманні, які мають незадовільний стан здоров`я, його видатки зросли, що свідчить про погіршення матеріального становища. Звертає увагу на те, що позивач не довела належними доказами підстави для збільшення розміру аліментів, передбачені ст.192 СК України. Також вказав, що законодавче збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для зміни розміру аліментів. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Позивач подала відзив, у якому вказала, що з моменту присудження аліментів на дитину у 2009 році потреби в коштах для утримання та розвитку дитини значно зросли, а матеріальне становище отримувача аліментів погіршилося, тому розмір аліментів у розмірі 400 грн., який є нижче половини мінімально встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 років, є недостатнім для забезпечення належного рівня життя дитини. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволення апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. Також позивач подала доповнення до відзиву, у яких вказала, що відповідач подорожує за кордоном, зокрема, відвідав Австрію, Словаччину, Швейцарію, що підтверджується розміщенням у його обліковому записі в соціальній мережі «Фейсбук» фотознімків, які долучені до доповнень. Вказані обставини свідчать про достатній рівень матеріального становища відповідача та спростовують його посилання на те, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) у відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в шлюбі з 12.03.2003. За час подружнього життя у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28.10.2009 шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на утриманні матері ОСОБА_4 та присуджено до стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_2 . 29.10.2011 р. ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . У вказаному шлюбі у відповідача народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до довідки КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Любомильської міської ради неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримують корекційно-розвиткові послуги дефектолога, логопеда, психолога, реабілітолога в КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Любомильської міської ради з 03.04.2019; ОСОБА_3 знаходиться на спостереженні в психіатричному кабінеті територіального медичного об`єднання Любомильської міської ради у зв`язку із затримкою мовного та психічного розвитку (довідка №1240/2.03.19 від 20.11.2019, висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 24.04.2019 №ІРЦ-85334/2019/8549). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що раніше визначений судом розмір аліментів у сумі 400 грн. є значно меншим ніж гарантована сума половини аліментів (не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини такого віку), що є недостатнім для забезпечення належного утримання дитини і її гармонійного розвитку, при цьому, відповідач не довів факт погіршення свого матеріального стану з часу призначення аліментів за рішенням суду та не спростував доводи позивача про погіршення її матеріального стану та збільшення витрат на утримання дитини, що свідчить про погіршення майнового стану позивача. Вказані обставини відповідно до ст.192 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та обґрунтованим, виходячи з наступного. Згідно з ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України). Згідно з ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Встановлено, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28.10.2009 року, зокрема, присуджено до стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи із ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з дня постановлення рішення пройшов тривалий час, збільшилися витрати на утримання дитини, має місце значний ріст цін на товари першої необхідності, позивач тимчасово не працює. Отже, витрати позивача збільшуються, а матеріальне становище погіршується, і визначена судом у 2012 році сума аліментів 400 грн. - є недостатньою для матеріального забезпечення дитини. Погіршення матеріального стану є підставою, передбаченою ст. 192 СК України, для збільшення розміру аліментів, визначених за рішенням суду. В той же час, відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг,необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості,та застосовується,зокрема,для загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм (ч. 1 ст.1, ч. 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімуму» 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»). Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Таким чином, державою щорічно встановлюється прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення для загальної оцінки рівня життя в Україні. Зважаючи на щорічне зростання прожиткового мінімуму, не потребує доведення той факт, що вартість життя щорічно зростає, що впливає на матеріальний стан позивача. Таким чином, розмір аліментів, який стягується з відповідача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 400 грн., є значно нижчим від законодавчо встановленого на даний час мінімального розміру аліментів, тоді як розмір стягуваних аліментів, має бути мінімально достатнім задля створення рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідач у обґрунтування неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі вказує на те, що він перебуває в шлюбі, має на утриманні двох дітей, що свідчить про погіршення його матеріального становища. Разом з тим, відповідач не надав достатніх доказів, які б підтверджували неможливість сплати ним аліментів у встановленому розмірі. При цьому, суд приймає до уваги надані позивачем у якості доказів скріншоти із особистої сторінки відповідача, якими підтверджується, що останній подорожує країнами Євросоюзу. Вказані обставини свідчить про достатній рівень матеріального становища відповідача та спростовують його посилання на те, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Той факт, що відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей, які мають проблеми зі здоров`ям, не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне утримання своєї неповнолітньої дочки від першого шлюбу, та сплачувати аліменти на її утримання. За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, погіршення матеріального становища одержувача аліментів, збільшення витрат на утримання дитини, те, що відповідач є працездатним і може отримувати дохід, апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1700 грн. є справедливим та достатнім. Встановлений судом розмір аліментів, з врахуванням істотного здорожчання вартості життя та інфляційних процесів, не є надміру високим і відповідатиме інтересам та потребам дитини. Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хустського районного суду від 02 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04 березня 2020 року. Головуюча Судді