Постанова 4804 № 233/7600/19

Єдиний унікальний номер 233/7600/19 Номер провадження 22-ц/804/1204/20 Єдиний унікальний номер 233/7600/19 Головуючий у 1 інстанції Наумик О.О. Номер провадження 22-ц/804/1204/20 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 чевня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів Космачевської Т.В., Мірути О.А., за участю секретаря судового засідання Цимбала Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 233/7600/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року у складі судді Наумик О.О., - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 27010,08 грн. В обґрунтування позову зазначила, що з 11 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» енергодиспетчером виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 33 699,46 грн. (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 27010,08 грн.), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати після утримання обов`язкових податків та зборів за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 27010 (двадцять сім тисяч десять) грн. 08 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач АТ «Укрзалізниця» в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю первинних документів на підконтрольній українській владі території, нарахування заробітної плати було припинено. Неврахування судом першої інстанції цих обставин привело до висновку щодо стягнення сум заробітку після 16 березня 2017 року. Судом першої інстанції не прийнято заходів для дослідження доказів, які підлягають дослідженню чи оцінці, а саме: не враховано факт виплати позивачу заробітної плати за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 рік в розмірі 2847,40 грн. 24 липня 2017 року про який було заявлено у відзиві на позовну заяву. Судом першої інстанції не враховано судову практику, що склалася при розгляді аналогічних спорів, а також позиції Верховного суду, що призвело до хибного висновку щодо стягнення з відповідача суми заробітку. Втрата контролю та доступу до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на територіях міст, в тому числі в місті Донецьк, Луганськ у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавалися до контролюючих органів, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями та припинено провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками у відповідності до вимог трудового законодавства. Письмовий відзив на апеляційну скаргу позивачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та представник відповідача АТ «Укрзалізниця» не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача ОСОБА_1 та представника відповідача АТ «Укрзалізниця», явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (скорочене найменування - АТ «Укрзалізниця»). Відповідно до ст.23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 ст.43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. У ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (ст. 33 Закону). Відповідно до ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. З записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем (а.с.5-11). Позивач звільнена 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (наказ № 9975/Дн-ос від 10.07.2017 року) (а.с.11) Відповідно до наданої позивачем довідки розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року складає 33 699 грн. 46 коп., зокрема за березень 2017 року - 8183 грн. 08 коп., за квітень 2017 року - 3834 грн. 70 коп., травень 2017 року - 0 грн. 00 коп., червень 2017 року - 0 грн. 00 коп., липень 2017 року - 21681 грн. 68 коп. (а.с.4). Згідно довідки №376/2 від 13 лютого 2020 року, наданої відповідачем апеляційному суду дохід ОСОБА_1 , енергодиспетчера виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція електропостачання» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», у березні 2017 року склав 3580 грн. 81 коп., у квітні-липні 2017 року - 0,00 грн. Після утримання обов`язкових податків та зборів за березень 2017 року сума до виплати позивачу становить 2847 грн. 40 коп. (а.с.70). Відповідно до відомості на виплату грошей №37 за березень 2017 року ОСОБА_1 24 липня 2017 року отримала заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 2847 грн. 40 коп. (а.с.71-71зв.). Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 8183 грн. 08 коп.; за квітень - липень 2017 року нарахування заробітної плати відсутні (а.с.105, 106). Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 27 010 грн. 08 коп., суд першої інстанції виходив з доведеності в суді цієї суми заборгованості. Такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, виходячи з обставин справи. Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача до 17 липня 2017 року, звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату (а.с.11). На підтвердження заборгованості по заробітній платі позивач надала копію довідки про те, що їй нарахована заробітна плата за березень - липень 2017 року в сумі 33 699 грн. 46 коп., до виплати за цей період становить 27 010 грн. 08 коп. Копія довідки підписана начальником В`юковим А.М. (а.с.4). Ані печаток, ані штампів підприємства, від імені якого нібито видано довідку, вказаний документ не містить. Апеляційний суд критично ставиться до даної довідки про нарахування сум заробітної плати та сум до її виплати, яка надана позивачем, оскільки вона не містить необхідних реквізитів, зокрема, номеру та дати її складення, печатки підприємства, за який період робочого часу нарахована така заробітна плата з зазначенням підстав її нарахування. В довідці не вказано, які податки та збори сплачені, або мають бути сплачені, в якій сумі. Що стосується посадової особи, яка підписала вказану довідку, то матеріали справи не містять документів на підтвердження її повноважень на підписання та видачу довідок або інших документів бухгалтерського обліку. Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З огляду на наведене, позивач ОСОБА_1 , надаючи копію довідки про нарахування заробітної плати з березня 2017 року по 17 липня 2017 року у сумі 33699 грн. 46 коп., не довела достовірності такої довідки, як доказу про наявність заборгованості АТ «Українська залізниця» саме в зазначеній у ній сумі. Інших доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме в зазначеній сумі позивачем також не надано. Сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська залізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата в розмірі 8183 грн. 08 коп.; за квітень-липень 2017 року відомості про нарахування відсутні (а.с.105,106). З довідки про доходи №376/2 від 13 лютого 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2017 року у сумі 3580 грн. 81 коп., з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів до виплати - 2847 грн. 40 коп., яка нею отримана 24 липня 2017 року згідно відомості на виплату грошей № 37 за березень 2017 року (а.с.71-71 зв.). Отже, враховуючи інформацію з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5, ОК-7) та довідку відповідача про часткову сплату заборгованості по зарплаті за березень 2017 року, у відповідача АТ «Українська залізниця» перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 5335 грн. 68 коп. (8183,08 2847,40), яка підлягає стягненню. Що стосується заборгованості за інший період, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами нарахування їй заробітної плати за період з 01 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року. Тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 1 квітня по 17 липня 2017 року відсутні. Відповідно до пунктів 1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення. Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати у сумі 27 010 грн. 08 коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 5335 грн. 68 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень 2017 року. Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Відповідно до ст.382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог, тому має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачувала. Від сплати судового збору вона звільнена на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», як позивач у справі про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 ст.141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п/п 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1 921 гривня. Відповідно до п/п 6 пункту 1 ч.2 ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 33699 грн. 46 коп. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн. (33699,46 грн. х 1%, але не менше 1 921 грн. х 0,4). Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняються у розмірі 5335 грн. 68 коп., що становить 15,83% від заявленої позивачем суми заборгованості. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в сумі 121 грн. 64 коп. (768,40 х 15,83%). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. (а.с.68, 77). Пропорційно задоволеним апеляційним вимогам, відповідачу підлягає відшкодуванню за рахунок держави судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 970 грн. 14 коп. (1 152,60 грн. - (121,64 х 150%)). Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2020 року скасувати. Позов ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 5335 (п`ять тисяч триста тридцять п`ять) грн. 68 коп. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті заборгованості по заробітної платі у розмірі 5335 грн. 68 коп. здійснити утримання з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 64 коп. Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 970 (дев`ятсот сімдесят) грн. 14 коп. за подання апеляційної скарги. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ). Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 червня 2020 року. Судді: