Постанова Донецький апеляційний суд № 235/8248/19

Єдиний унікальний номер 235/8248/19 Номер провадження 22-ц/804/1495/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді: Халаджи О. В. суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В. секретар Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 до Новоекономічної селищної ради про визнання права власності на спадкове майно (суддя Величко О.В., ) В С Т А Н О В И В: Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоекономічної селищної ради про визнання права власності на спадкове майно. Просив визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок А-1 загальною площею 68,9 кв.м., у тому числі житловою 56,7 кв. м. та господарські споруди позначені в технічному паспорті: а-1 сіни; а»-1 ганок; Б-1 літня кухня, б-1 тамбур; б»-1 тамбур, б»-1-ганок В-1 сарай; Г-1 льох;Д-1 сара1, Е-1 сарай, К-1 гараж, Л-1 сарай, М-1 вбиральня 11 замощення № 1 огорожа ворота, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2020 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 до Новоекономічної селищної ради про визнання права власності на спадкове майно відмолено. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до необґрунтованого висновку суду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що будинок та інші об`єкти нерухомості на земельній ділянці були побудовані в період з 1964 по 1986 роки, що підтверджується відомостями у технічному паспорті, а тому не було підстав вимагати документів щодо вводу будинку в експлуатацію. Також зазначає, що суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що земельна ділянка була надана саме для побудови житлового будинку. Представник позивача посилається на роз`яснення ВССУ від 16.05.2013 року 24-753/0/4/-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», та наголошує на тому, що відповідно до цього нормативного акту, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. Судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинку, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, а тому збудовані житлові будинку, садові, дачні будинки, господарські будівлі і споруди, збудовані до 05 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку,передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. ОСОБА_1 , просив рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2020 року скасувати, та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Від Новоекономічної селищної відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позивач ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі. Представник Новоекономічної селищної ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , батько ОСОБА_2 ( а. с. 71,72). Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 звернулась законний представник ОСОБА_3 ( а.с. 74). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.05.2019 р. нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що згідно листа КП БТІ від 28.11.2018 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано ( а.с. 33). Як вбачається з матеріалів справи рішенням виконкому Новоекономічної селищної ради від 13.05.1966 року ОСОБА_5 було надано право індивідуального будівництва на земельній ділянці під АДРЕСА_2 (а.с.42); земельна ділянка за вищевказаною адресою була надана ОСОБА_5 у безстрокове користування (а.с. 46), було також надано дозвіл на виконання будівельних робіт ( а.с. 51). Акт про закінчення будівництва та вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не підписаний (а.с. 53). Згідно довідки КП БТІ за № 1460/01-02 від 28.11.2018 року будинок АДРЕСА_1 ( а.с. 161). Після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_4 , проте свідоцтво про право на спадщину у вигляді житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , не отримав. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні документи, які б свідчили про те, що спірне майно введено до експлуатації. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки. Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування», вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів. Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку. Частина 1 статті 316 ЦК України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 317 ч. 1 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може подати позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, які б посвідчували його право власності. Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостроєне нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва ( створення майна). Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюєтьсяза заповітом або за законом. Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавцята народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Таким чином, виходячи з аналізу вказаних норм закону, а також із встановлених у справі обставин, вирішуючи даний спір суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги після смерті батька ОСОБА_4 , який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, має право на спадкування його майна, а тому помилково відмовив в задоволені позову про визнання ОСОБА_2 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Крім того, до позовної заяви було долучено АКТ про завершення будівельних робіт та введення в експлуатацію індивідукульного домоволодіння (т.1 а.с.52-53), та квитанцію Донецького БТІ інвентиразаційне-оціоночні матеріали від 22.12.1989 року (а.с.54). Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не встановив належним чином обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо з`ясування, чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, господарських будівель і споруд;чи виготовлено та затверджено проект на спорудження будинку, господарських будівель і споруд; коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку;чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку й вимог державних будівельних, протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку, заслуговують на увагу з огляду на таке. Реєстрація (оформлення) права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них (надалі - об`єкти), що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок). Відповідно до Закону України від 15 квітня 2014 року № 1212-VII «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, закінчені будівництвомдо 05 серпня 1992 року, статтю 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено частиною третьою, якою передбачено, що для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об`єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий органне створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою. Згідно з пунктом 42 Порядку, для державної реєстрації права власностіна індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Для проведення державної реєстрації прав власності на об`єкти, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим. Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстрованов Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки. Пунктом 43 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на об`єкти, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомостіпро передачу (надання) земельної ділянки в користування або власністьз погосподарської книги; виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою. При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями Цивільного кодексу (далі - ЦК) УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністерства юстиції УРСР від 19 січня1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами. Отже, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. Записи у погосподарських книгах визнаються актами органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, хоча самі погосподарські книги та виписки з них не є правовстановлюючими документами на об`єкти нерухомого майна. Виходячи з встановлених судом обставин справи та враховуючи особливості оформлення права власності на житлові, садові, дачні будинки та господарські будівлі, які побудовані до 05 серпня 1992 року, апеляційний суд дійшов до висновку, що спірний будинок з надвірними спорудами належав діду позивача та після смерті батька смерті ввійшов до складу спадкової маси, отже позивач ОСОБА_2 має право на спадкування за законом, як спадкоємець першої черги об`єкта нерухомого майна. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, про скасування рішення Красноармійського міськрайонного суду від 19 березня 2020 року та задоволення позовної заяви ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 до Новоекономічної селищної ради про визнання права власності на спадкове майно. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено із порушенням норм процесуального права, що, в розумінні ст. 376 ЦПК України, є підставою для його скасування. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 березня 2020 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_3 , яка діє від імені ОСОБА_2 до Новоекономічної селищної ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 -1 загальною площею 68,9 кв.м, у тому числі житловою 56,7 кв.м та господарські споруди позначені в технічному паспорті: а-1 сіни, а-1 ганок, Б-1 літня кухня, б-1 тамбур, б-1 ганок, В-1 сарай, Г-1 льох, Д-1 сарай, Е-1 сарай, К-1 гараж, Л-1 сарай, М-1 вбиральня, ІІ замощення №1 огорожа, № 2 ворота, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 червня 2020 року. Судді: О.В. Халаджи В.Б. Азевич І.В. Кішкіна