Ухвала КАС ВС № 340/3042/19

УХВАЛА 22 червня 2020 року Київ справа №340/3042/19 адміністративне провадження №Зі/9901/113/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. у справі №340/3042/19 за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконною постанови про накладення арешту, - УСТАНОВИВ : У провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі №340/3042/19. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 березня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги (заяви про уточнення касаційної скарги) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань. 1 квітня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Губської О.А. Ухвалою колегії суддів Верховного суду від 15 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Губської О.А. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Губської О.А. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Губської О.А. у справі №340/3042/19 за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконною постанови про накладення арешту відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків касаційної скарги у справі №340/3042/19 на 10 днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). 30 квітня 2020 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла уточнена касаційна скарга. 20 травня 2020 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючій по справі судді Калашніковій О.В., заявник стверджував, що йому стало відомо про отримання суддею неправомірної вигоди та зазначив про упередженість судді. 1 червня 2020 року ухвалою Верховного Суду визнано подану ОСОБА_1 заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. зловживанням процесуальними правами. Повернуто заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., поданої ОСОБА_1 , без розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 2 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 17 червня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. визнано необґрунтованою, у зв`язку з чим, заяву ОСОБА_1 про відвід судді згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2020 року передано судді Мартинюк Н.М. Обґрунтовуючи заявлений відвід, Логвінов Б.І. зазначає, що існують обставини, які викликають сумніви у неупередженості судді, вказує, що, на його думку, суддя займається тяганиною справи. За приписами частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших висловлювань, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Наведені позивачем доводи, за яких, на його думку, є сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення суддею дій, які б свідчили про ії упередженість чи ставили під сумнів безсторонність судді, не наведено. Крім того, необхідно зазначити, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення Європейського Суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява № 4785/02 та рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11). Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). ЄСПЛ у пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України"). Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Тобто, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Доводи заявника обґрунтовані припущеннями про наявність обставин, що викликають сумніви у неупередженості судді та вказують на затягування суддею розгляду справи. Однак, такі припущення відповідно до положень частини четвертої статті 36 КАС України не можуть бути визнані обґрунтованою підставою для відводу. Суд зазначає, що відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Між тим, будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували неупередженість або необ`єктивність судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у її неупередженості з матеріалів касаційної скарги та доводів заяви про відвід не вбачається. Отже, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ`єктивності судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., оскільки немає жодних доказів, які б містили належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", яким керується Європейський суд з прав людини. Ураховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., суд не вбачає підстав для задоволення заявленого відводу. Керуючись статтями 36, 40 КАС України, суд УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В. у справі №340/3042/19 за позовом ОСОБА_1 до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання незаконною постанови про накладення арешту відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. ........................... Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду