Постанова 4856 № 824/186/18-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/186/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Дембіцький П.Д. Суддя-доповідач: Франовська К.С. 22 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Совгири Д. І. Кузьменко Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 та внесено виправлення допущеної помилку в п. 2 резолютивної частини ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року в адміністративній справі № 824/186/18-а, та викладено його у наступній редакції: «Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 26.05.1995 року Першотравневим РВ УМВС м. Чернівці) штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 38420,00 грн.» Не погодившись із винесеною ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування ухвали та постановлення нового судового рішення про відмову у виправленні описки. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник покликається на те, що суд першої інстанції не мав правових підстав для доповнення змісту резолютивної частини ухвали від 14.06.2019 року в частині дати народження керівника суб`єкта владних повноважень та його паспортних даних. Зазначає, що відсутність у виконавчих документах відомостей про дату народження боржника не є перешкодою у відкритті виконавчого провадження, оскільки статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено право державного виконавця одержати таку інформацію від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження, однак державний виконавець не використав права надані йому законом. Крім того, внесені судом у зміст рішення дані є особистими даними, і без згоди особи права на їх внесення суд не мав. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги , просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Враховуючи, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), а також відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Як встановив суд, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі №824/186/18-а задоволено позов ОСОБА_1 Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити позивачу ОСОБА_1 щомісячну виплату пенсії в розмірі та обсязі, визначеному згідно проведеного перерахунку на підставі рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06.09.2017 року, залишеного без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 року, починаючи з 20.12.2016 року з розрахунку 80% від середнього заробітку щомісячної заробітної плати відповідної посади працівника поліції. Зобов`язано відповідача - суб`єкта владних повноважень Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, подати у 30 денний строк з дня отримання рішення суду звіт про виконання судового рішення. Рішення набрало чинності 27 листопада 2018 року на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду і у березні 2019 року звернуто до виконання. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив - розглянути звіт ГУ ПФУ в Чернівецькій області у судовому засіданні з викликом сторін, щодо виконання зобов`язання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 22.06.2018 року, згідно ст. 382 Кас України по справі № 824/186/18-а за його позовом, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Чернівецькій області подати протягом 30-ти денного терміну з дати вступу в законну силу рішення звіт про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду; - розглянути питання про накладення штрафу та накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень начальника Головного Управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області Романіва Михайла Васильовича, відповідального за невиконання судового рішення зі справи № 824/186/418-а від 22.06.2018 року у відповідності до вимог ч. 2 ст. 382 КАС України. За результатами розгляду клопотання, Чернівецьким окружним адміністративним судом 14 червня 2019 року постановлена ухвала, якою клопотання ОСОБА_1 задоволено. Ухвалено : -накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Романіва Михайла Васильовича (адреса: м. Чернівці, вулиця Оренбурзька, будинок, 7а, код ЄДРПОУ 40329345) штраф у розмірі 20 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 38420,00 грн. -половину штрафу у розмірі 19210,00 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), іншу половину штрафу у розмірі 19210,00 грн стягнути на користь Державного бюджету України. -попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Романіва Михайла Васильовича про те, що за правилами ч. 6 ст. 382 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції. -попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області Романіва Михайла Васильовича про те, що відповідно до ч. 7 ст. 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених ч. 1 та ч. 2 цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. Ухвала набрала чинності 30 липня 2019 року відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду. 12 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про виправлення описки в ухвалі від 14.06.2019 року, зазначивши персональні дані керівника суб`єкта владних повноважень - ОСОБА_2 , оскільки 05.11.2019 року старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Осух В.О. повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому документів відсутні персональні дані ОСОБА_2 . Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 та внесено виправлення допущеної помилки в п. 2 резолютивної частини ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.06.2019 року в адміністративній справі № 824/186/18-а, та викладено його у наступній редакції: Накласти на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 26.05.1995 року Першотравневим РВ УМВС м. Чернівці) штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 38420,00 грн. Постановляючи ухвалу про внесення виправлень , суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність приведення цієї ухвали, яка є виконавчим документом, у відповідність вимогам п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; Частину першу статті 3 доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Отже, постановлена судом першої інстанції 14.06.2019 року ухвала від 14.06.2019 року є виконавчим документом і на підставі виданого судового акту державний виконавець зобов`язаний забезпечити його примусове виконання. Відповідно до приписів ч.1 ст.374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі. Разом з тим, постановлена судом відповідно до приписів ст.241 КАС України є судовим рішенням і має відповідати вимогам ст.248 КАС України. Відповідно до статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Вирішуючи питання про виправлення описок, допущених у судовому рішенні, суд усуває лише окремі технічні недоліки, які є очевидними й такими, що в подальшому можуть ускладнити виконання судового рішення, тоді як зміна змісту судового рішення шляхом виправлення описки порушує правило незмінності судового рішення. Тобто, помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Суд апеляційної інстанції констатує, що ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року ні описок, ні помилок у розумінні ст.253 КАС України , які потребують виправлень, не містить, а відсутність в резолютивній частині судового рішення дати народження та паспортних даних керівника суб`єкта владних повноважень не може вважатись помилкою. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 , суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, і фактично змінив резолютивну частину судового рішення, що не є виправленням описки в розумінні статті 253 КАС України і є підставою для скасування ухваленого рішення. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заяви ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує наступне. Звертаючись до суду з заявою про внесення виправлень в ухвалу суду, заявник посилався на те, що відсутність в ухвалі відомостей про дату народження та паспортних даних боржника- керівника суб`єкта владних повноважень, зумовило повернення державним виконавцем ухвали без виконання у зв`язку з невідповідністю документа Закону України "Про виконавче провадження. У статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею. Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому, відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Місцевий суд на зазначене уваги не звернув, і не врахував, що відсутність у виконавчому документі будь якої інформації щодо боржника, зокрема, дати народження, паспортних даних не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши 22 серпня 2018 року цивільну справу № 471/283/17ц (провадження № 61-331св18) за скаргами на бездіяльність державного виконавця Братського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. Аналогічний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18), прийнятій колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду. Обґрунтовуючи такий висновок, Верховний Суд посилався на ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Імперативними приписами ч. 5, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 N3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною "права на суд", а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення. Зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 (заява №60750/00) Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Янголенко проти України", заява №14077/05). Пункт 1 статті 6 Конвенції, (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України", заява №15729/07). В силу вимог ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. З огляду на зазначене, повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією "права на суд", але саме по собі не може бути підставою для внесення виправлень в судове рішення. Правомірність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа може бути предметом судового розгляду в іншому провадженні. Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні заяви про внесення виправлень в ухвалу суду. Приписи пунктів 1, 4 ч. 1 ст.317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про внесення виправлень в ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі № 824/186/18-а,- в і дм о в и т и. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 червня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Кузьменко Л.В.