Постанова 4856 № 600/1720/24-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1720/24-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 16 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в квітні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням наданих довідок про доходи за період з листопада 1984 року по червень 2000 року включно. Також, позивач просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.06.2024 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 26 лютого 2024 року, поданої за формою згідно додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 26 лютого 2024 року та додані до неї документи і прийняти рішення у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за 1566/11846. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 20 червня 2023 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З матеріалів справи вбачається, що після ознайомлення з матеріалами пенсійної справи, вважаючи, що при призначенні пенсії органом Пенсійного фонду України не були враховані всі роки, місяці та дні страхового стажу та не повністю було враховано дохід для обчислення розміру пенсії, ОСОБА_1 04 січня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій вона просила: - здійснити перерахунок призначеної пенсії, виходячи із загального стажу станом на 31 травня 2023 року 42 роки 6 місяців та 28 днів; - зарахувати до суми коефіцієнтів заробітної плати періоди отримуваного доходу, починаючи з квітня 2022 року по травень 2023 року (оскільки розрахунок призначеної пенсії робився станом на момент призначення пенсії за віком 20 червня 2023 року); - здійснити перерахунок пенсії, збільшивши страховий стаж та взявши до уваги отримувані доходи при розрахунку коефіцієнту для визначення бази нарахування пенсії. Листом від 16 січня 2024 року №2400-1708-8/2333 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що за результатами додаткового аналізу проведено перерахунок пенсії позивача. Для обчислення розміру пенсії за віком враховано заробітну плату з 1 липня 2000 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Індивідуальний коефіцієнт заробітку складає 0,73840. Страховий стаж обчислений відповідно до наданих документів до пенсійної справи та станови 42 роки 4 місяці 28 днів. Поряд з цим у вказаному листі відповідач зазначив, що орган Пенсійного фонду України розглядає питання про призначення (перерахунок) пенсії при зверненні особи з відповідною заявою, оформленою за встановленою формою згідно з додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 1005 року №22-1. Заява про призначення (перерахунок) пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису. 26 лютого 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, додавши до неї довідки про доходи за період з 1984 року по 2004 рік. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що така заповнена та подана за формою, встановленою додатком 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пункт 1.1 розділу І). На вказану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 11 березня 2024 року №2400-1708-8/10973 повідомило позивача про те, що ґрунтовні роз`яснення з порушеного питання надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2024 року №2400-1708-8/2333. За таких обставин позивач звернулась до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що зверненню ОСОБА_1 до суду з цим позовом передувало її звернення із заявою від 26 лютого 2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком, за результатами розгляду якої відповідач листом від 11 березня 2024 року №2400-1708-8/10973 повідомив позивача про те, що ґрунтовні роз`яснення з порушеного питання надано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2024 року №2400-1708-8/2333. Вказане, на думку позивача, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням наданих довідок про доходи за період з листопада 1984 року по червень 2000 року включно. Зі змісту заяви позивача вбачається, що така заповнена та подана за формою, встановленою саме згідно додатку 1 до Порядку №22-1 (пункт 1.1 розділу І). У разі звернення особи із заявою про призначення/перерахунок пенсії пенсійний орган зобов`язаний діяти згідно вказаного Порядку №22-1, зокрема, розглянути подану заяву та прийняти рішення за результатами розгляду такої заяви. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було розглянуто у відповідності до вимог Порядку №22-1 подану позивачем 26 лютого 2024 року заяву про призначення/перерахунок пенсії встановленого зразка. Фактично, пенсійним органом не приймалося рішення щодо перерахунку пенсії позивача. Отже, суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах діяв не у спосіб, встановлений законодавством. Водночас лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №2400-1708-8/10973 від 11 березня 2024 року, після отримання якого позивач і вирішила подати цей позов до суду, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актом правозастосування. Названий лист носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків позивача. Цей лист, як вбачається з його змісту та суті, містить інформацію про те, що ґрунтовні роз`яснення з питань, порушених позивачем у заяві від 26 лютого 2024 року, надано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 16 січня 2024 року №2400-1708-8/2333. Тобто, у спірних відносинах відповідач діяв не у спосіб, встановлений законодавством. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду вказаної заяви із зобов`язанням повторно її розглянути у відповідності до Порядку №22-1. У зв`язку з цим суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв наразі є передчасними, а тому наразі задоволенню не підлягають. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Щодо витрат на правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн позивачем надано: - договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2023 року, укладений між адвокатом Дубець О.С. та ОСОБА_1 , з Додатками №1 та №2 до Договору; - Ордер на надання правової (правничої) допомоги від 18 квітня 2024 року СЕ №1083447; - прибуткові касові ордери №б/н від 23 листопада 2023 року та від 08 квітня 2024 року, згідно з якими адвокатом Дубець О.С. прийнято від ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 6000,00 грн на підставі Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги б/н від 21 листопада 2023 року; - акт від 01 квітня 2024 року приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2023 року, згідно з яким сторони названого договору склали даний акт про те, що роботи, передбачені Договором, виконані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище договору, а саме: ознайомлення з матеріалами пенсійної справи; зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції; підготовка та направлення запиту; написання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04 січня 2024 року; ознайомлення з відповіддю, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2024 року; написання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26 лютого 2024 року; ознайомлення з відповіддю, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11 березня 2024 року. За виконану роботу Клієнт сплатив Адвокату вартість наданих юридичних послуг в сумі 3000,00 грн; - акт від 15 квітня 2024 року приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2023 року, згідно з яким сторони названого договору склали даний акт про те, що роботи, передбачені Договором, виконані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище договору, а саме: зустріч з клієнтом для обговорення правової позиції щодо звернення із позовом до суду; написання позовної заяви про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними та зобов`язання вчинити дії; виготовлення копій додатків до позовної заяви. За виконану роботу Клієнт сплатив Адвокату вартість наданих юридичних послуг в сумі 3000,00 грн. У цій справі, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, та беручи до уваги приписи частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зауважив, що: - дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, є нескладною та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження; - розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження; - позов носить немайновий характер; - справа, з огляду на правові підстави позову, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання чи опрацювання; - за результатами розгляду даної справи суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. При цьому суд першої інстанції зауважив, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що сума коштів 6000,00 грн, сплачених позивачем адвокату за надану у цій справі правничу допомогу, є завищеною, необґрунтованою та не співмірною із виконаними адвокатом роботами. Такий розмір правничої допомоги є нерозумним та невиправданим. Проаналізувавши зміст доданих до позову документів на підтвердження наданої позивачу професійної правничої допомоги, суд першої інстанції зазначив, що дії адвоката, які визначені в акті приймання-передачі виконаних робіт від 01 квітня 2024 року, і є тими логічними та необхідними діями, які передували написанню позовної заяви та виготовленням копій додатків до неї і фактично входять до процесу підготовки позову, за що згідно акта приймання-передачі виконаних робіт від 15 квітня 2024 року позивачем було сплачено адвокату 3000,00 грн. Отже, заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3000 грн як витрати на професійну правничу допомогу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. Згідно п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (Порядок №22-1) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Згідно з п. 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Підпунктом 2 п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Відповідно до абз. 1, 2 п. 2.23 розділу II Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. Згідно п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, непізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Відповідно до п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але небільше ніж на 15 днів. Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 4.7 розділу IV Порядку № 22-1). Таким чином, підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання. З аналізу наведених вище правових норм видно, що у разі звернення пенсіонера із заявою про призначення (перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший пенсії) та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні, переведенні з одного виду пенсії на інший) пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні, переведенні з одного виду пенсії на інший) пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2020 у справі №229/4165/17. Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було розглянуто у відповідності до вимог Порядку № 22-1 подану позивачем 04.01.2024, 26.02.2024 (а.с.34, 44) заяву про призначення/перерахунок пенсії встановленої форми. Пенсійним органом мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу не приймалося, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії. При цьому, лист ГУ ПФУ в Чернівецькій області вих. №2400-1708-8/2333 від 16.01.2024; №2400-1708-8/10973 від 11.03.2024 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актом правозастосування. Вказані листи носять лише інформаційний характер, оскільки не породжують виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків позивача. Враховуючи неналежний розгляд відповідачем заяви позивача про перерахунок пенсії, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо розгляду вказаної заяви позивача із зобов`язанням повторно її розглянути у відповідності до Порядку № 22-1. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення. Щодо доводів апелянта, що заява не відповідає вимогам передбаченим Порядком №22-1, колегія суддів спростовує дані доводи, оскільки заява подана саме 26.02.2024 відповідає вимог заяви передбаченої Додатком 1 до Порядку №22-1. В частині доводів апелянта щодо суті питання про зарахування будь-яких 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30 червня 2000 року незалежно від перерв, колегія суддів зазначає, що вказаному питанню не надавалась правова оцінка судом першої інстанції, оскільки відповідачем порушено процедуру прийняття рішення в межах наданих йому повноважень, а тому суд апеляційної інстанції не враховує доводи апелянта в цій частині. Щодо питання судових витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Як передбачено п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч.7, 9 ст.139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19. Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду першої інстанції надав: договір про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2023 року, укладений між адвокатом Дубець О.С. та Ткачук О.В., з Додатками №1 та №2 до Договору; Ордер на надання правової (правничої) допомоги від 18 квітня 2024 року СЕ №1083447; прибуткові касові ордери №б/н від 23 листопада 2023 року та від 08 квітня 2024 року, згідно з якими адвокатом Дубець О.С. прийнято від ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 6000,00 грн на підставі Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги б/н від 21 листопада 2023 року; акт від 01 квітня 2024 року приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2023 року, згідно з яким сторони названого договору склали даний акт про те, що роботи, передбачені Договором, виконані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище договору, а саме: ознайомлення з матеріалами пенсійної справи; зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції; підготовка та направлення запиту; написання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 04 січня 2024 року; ознайомлення з відповіддю, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2024 року; написання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 26 лютого 2024 року; ознайомлення з відповіддю, наданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 11 березня 2024 року. За виконану роботу Клієнт сплатив Адвокату вартість наданих юридичних послуг в сумі 3000,00 грн; акт від 15 квітня 2024 року приймання-передачі виконаних робіт до Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2023 року, згідно з яким сторони названого договору склали даний акт про те, що роботи, передбачені Договором, виконані якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного вище договору, а саме: зустріч з клієнтом для обговорення правової позиції щодо звернення із позовом до суду; написання позовної заяви про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними та зобов`язання вчинити дії; виготовлення копій додатків до позовної заяви. За виконану роботу Клієнт сплатив Адвокату вартість наданих юридичних послуг в сумі 3000,00 грн. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи колегія суддів зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Так, предметом спору у цій справі є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з урахуванням наданих довідок про доходи за період з листопада 1984 року по червень 2000 року включно. Правничу допомогу позивачем заявлено у розмірі 6000 грн. Задоволено судом першої інстанції в розмірі 3000 грн. В свою чергу, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначив про неспівмірність витрат на правничу допомоги, а саме-звернув увагу на те, що дана справа незначної складності, носить немайновий характер, наявна численна судова практика з аналогічних питань, дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблема та не потребує подання великої кількості доказів. Крім того, представник відповідача звернув увагу на обов`язковість доказової бази при вирішення питання відшкодування правової допомоги. Отже, враховуючи наведені обставини, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність справи, часткове задоволення позовних вимог, колегія судів погоджується з позицією суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у розмірі 3000 грн. Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.06.2024. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції та залишення без задоволення апеляційних скарг сторін. Крім того, колегія суддів зауважує, що фактично прийняттю рішення по суті спору має передувати перегляд дотримання процедури прийняття вказаного рішення. В свою чергу, в межах даних правовідносин, відповідачем не прийнято жодного рішення, що фактично унеможливлює суд розглянути питання протиправності дій пенсійного органу в частині відмови у зарахуванні оскаржуваного стажу до страхового стажу позивача, оскільки дане питання на цій стадії розгляду належить до дискреційних повноважень пенсійного органу. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.