Постанова Львівський апеляційний суд № 459/1167/20

Справа № 459/1167/20 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І. Провадження № 33/811/691/20 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в с т а н о в и в : вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті),00 гривень в користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 17.04.2020 року о 01.41 год. в смт. Гірник по вул.. І.Франка, 11 керував автомобілем Mercedes-Benz 200D д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю із ротової порожнини, нечітке мовлення. Від проходження огляду на стан сп`яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погоджуючись із рішенням судді районного суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність постанови судді Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2020 року, просить таку скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що суд не повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи. Суд не довів обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що йому не було вручено протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, вказує, що суд не звернув увагу на пояснення апелянта про те, що жодних свідків під час складання протоколу не було, також суд не роз`яснив йому право на відвід судді, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилося. Окрім того, зазначає, що свідки, які зазначені у протоколі, лише підписали пояснення, де вказано, що ОСОБА_1 відмовився пройти тест і відмовився від підпису в протоколі. Зокрема, в поясненнях свідків не вказано, що він відмовлявся пройти огляд в медичній установі на підставі направлення, яке зобов`язаний був видати працівник поліції. Таким чином, на думку апелянта, докази у справі не підтверджують факт порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду не з`явився, про причини неявки суду не повідомив і клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Відповідно до ч.6 ст. 294 КУпАПза таких обставин неявка правопорушника в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи. Так, практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 17.04.2020 року серії БД № 322903 (а.с.2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.04.2020 року (а.с.3), письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.4,5), довідками Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області(а.с.8,9,10), відеозаписом події, який міститься в матеріалах справи (а.с.10). Згідно з поясненнями свідків (а.с.4,5) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такі 17.04.2020 року були свідками того, як водій ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та у медичному закладі. Як вбачається з відеозапису нагрудних камер працівників поліції, який долучений до матеріалів справи, на ньому достатньо повно відображені події, які відбувалися 17 квітня 2020 року за участю ОСОБА_1 , з якого слідує, що останній на пропозиції працівників патрульної поліції відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність не тільки за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. На переконання апеляційного суду, суддею відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП всебічно і повно з`ясовано всі обставини справи, а тому оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні. Статтею 256 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення від 17.04.2020 року серії БД № 322903 (а.с.2) відповідає вимогам ст.256 КУпАП, є належним та допустимим доказом. Покликання апелянта в підтвердження своїх доводів на відсутність в поясненнях свідків факту відмови від проходження огляду в медичній установі на підставі направлення, яке зобов`язаний був видати працівник поліції, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки в зазначених поясненнях свідків вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі. Також в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП повно та всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Щодо посилань апелянта про те, що суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, то такі на думку суду є безпідставними, так як згідно постанови суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції врахував докази, які містяться в матеріалах справи та інші обставини, які мали місце в даній справі. Таким чином, докази здобуті працівниками поліції згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Відтак, апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: постанову судді Червоноградського міського суду Львівської області від 07 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а його апеляційну скаргу, без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф.Романюк