Постанова 4851 № 520/1971/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 р. Справа № 520/1971/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 (суддя Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 03.04.20) по справі № 520/1971/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2019 № 0069316/1-5606-2030, № 0069316-5606-2030, № 0069314/1-5606-2030, № 0069314- 5606-2030. В обґрунтування позовних позивач зазначив, що спірні рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до договору купівлі - продажу від 30.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського територіального округу, ОСОБА_1. на праві спільної часткової власності належить частка від нежитлової будівлі літ. "Т-3", розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 5223,6 кв.м. Також відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 100,9 кв.м. 30.05.2019 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення, якими визначено позивачу суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: №0069316/1-5606-2030 - за 2017 рік в розмірі 83577,60 грн; № 0069314/1-5606-2030 - за 2017 рік в розмірі 1308,80 грн; № 0069316-5606-2030 - за 2018 рік в розмірі 97237,31 грн; № 0069314- 5606-2030 - за 2018 рік в розмірі 1522,71 грн. При цьому, Головне управління ДФС у Харківській області при винесенні спірних рішень керувалось тими ставками податку, які встановлені рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/17 від 22.02.2017 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові". Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.05.2019 № 0069316/1-5606-2030, № 0069316-5606-2030, № 0069314/1-5606-2030, № 0069314- 5606-2030 є правомірними, а тому підстави для їх скасування відсутні. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає, з огляду на такі обставини. Так, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України запроваджено новий податок - податок на майно. Згідно зі ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1, пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1, пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно із пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. За приписами пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення, про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Підпунктом 266.6.1. п. 266.6. ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Відповідно до п.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі. Розділом 2 "Класифікація будівель та споруд" Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507 (чинний з 01.01.2001 р.) визначено клас 1251 "Будівлі промислові", до якого входять підкласи: 1251.1 "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості"; 1251.2 "Будівлі підприємств чорної металургії"; 1251.3 "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості"; 1251.4 "Будівлі підприємств легкої промисловості"; 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості"; 1251.6 "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості"; 1251.7 "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості"; 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро - фаянсової промисловості"; 1251.9 "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне". При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що наданий до суду технічний паспорт на громадський будинок (нежитлова будівля "Т-3" за адресою: АДРЕСА_1), виготовлений 04.11.2016 ТОВ "Інвент -Проект", не підтверджує факт того, що вказане вище нежитлове приміщення за своїм функціональним призначенням є промисловим. Колегія суддів також відхиляє посилання позивача, що довідкою та актом обстеження вказаної нежитлової будівлі "Т-3" за адресою: АДРЕСА_1, що розроблені ТОВ "Всеукраїнське підприємство - БТІ" підтверджується приналежність такої будівлі до будівлі промисловості, оскільки вказані документи не є правовстановлюючими. Згідно з положеннями п.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з пунктами 1 -3 додатку № 1 рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 542/7 від 22.02.2017 року "Про місцеві податки та збори у місті Харкові", ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування. Ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних (крім об`єктів, визначених п. 3) та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 1 відсоток. Ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: 1) будівлі готельні - 1 відсоток; 2) будівлі офісні - 1 відсоток; 3) будівлі торговельні - 1 відсоток; 4) гаражі - 0,1 відсотка; 5) будівлі промислові та склади - 0,25 відсотка; 6) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; 7) господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; 8) інші будівлі - 0,1 відсотка. Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що при обрахуванні позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки, податковий орган застосував ставку 1 % від мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року згідно з вказаним рішенням Харківської міської ради. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що нежитлова будівля літ. "Т-3", розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до промислових приміщень, підстави для застосування податковим органом в даному випадку ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості 0,25% до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування як за промислові будівлі та склади відсутні. Таким чином, відповідач правомірно визначив ставку податку для вказаного об`єкту нежитлової нерухомості при нарахуванні ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Щодо посилань позивача на порушення податковим органом строків винесення податкових повідомлень - рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Поряд з цим, згідно з п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано на податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу. Дія цієї норми прийнята згідно із Законом України від 07.12.2017 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", набула чинності з 01.01.2018. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Таким чином, відповідач в даних спірних правовідносинах виніс спірні рішення з дотриманням строків, встановлених Податковим кодексом України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 30.05.2019 № 0069316/1-5606-2030, № 0069316-5606-2030, № 0069314/1-5606-2030, № 0069314- 5606-2030 є правомірними, а тому, підстави для їх скасування відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 по справі № 520/1971/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко Постанова складена в повному обсязі 22.06.20.