Постанова Харківський апеляційний суд № 643/6409/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 16 червня 2020 року м. Харків справа № 643/6409/20 провадження № 22-ц/818/3517/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Хорошевський О.М. суддів Бурлака І.В., Яцина В.Б. за участю секретарів судових засідань Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу особи яка не приймала участі у справі ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 24 квітня 2020 року, постановлену суддею Коротким І.П., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики у сумі 400000 доларів США. Разом із позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Заява вмотивована тим, що 22 липня 2005 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики у формі боргової розписки, за якою відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 400000 доларів США і зобов`язався повернути за першою вимогою. На неодноразові звернення щодо повернення коштів відповідач не відреагував, на момент звернення до суду кошти не повернув. Оскільки боргова сума є великою, а відповідач може реалізувати своє майно, що у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду позивач просив забезпечити позов. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2020 року заяву задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, що перебуває у власності ОСОБА_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:008:0523, площею 1,4627 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821846463251; земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:14:020:0008, площею 2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 660569363101; земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:14:020:0003, площею 2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 569852463101; земельну ділянку кадастровий номер 6325185001:00:017:0108, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246596963251; житловий будинок загальною площею 224,9 кв.м., житловою площею 86,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246409763251; 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 реєстраційний номер майна НОМЕР_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту на Ѕ частину земельних ділянок кадастрові номери №6325185000:03:008:0523, 6310136600:14:020:0008, 6310136600:14:020:0003. Апеляційна скарга мотивована тим, що вона є дружиною відповідача з 2006 року, до участі у справі не залучена, про борги чоловіка до укладення їх шлюбу не обізнана, а майно на яке накладено арешт належить подружжю на праві спільної сумісної власності і придбане у 2011 та 2019 році. Земельні ділянки було придбано за сумісні кошти подружжя, тому Ѕ частина від кожної належить їй. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги частині скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції. Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 400000 доларів США. Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на належне майно ОСОБА_2 . Заява мотивована тим, що на сьогоднішній день існують об`єктивні обставини, які свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову, істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду. Зокрема на даний момент у ОСОБА_2 є реальні наміри відчужити нерухоме майно , які належать йому на праві власності. Крім того, варто врахувати, що розмір грошових зобов`язань перед ОСОБА_1 є досить значним та навіть цього нерухомого майна не достатньо для погашення зобов`язання за договором позики. Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню. У частині другій статті 149 ЦПК Українипередбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Дані положення судом першої інстанції під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову були враховані у повному обсязі. Під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову заявник зобов`язаний надати суду докази на підтвердження реально існуючої загрози невиконання та/або утруднення виконання майбутнього рішення суду, в разі задоволення позову. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову стягнення грошових сум з відповідачів на загальну суму 400000 доларів США. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянку кадастровий номер 6325185000:03:008:0523, площею 1,4627 га реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1821846463251; земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:14:020:0008, площею 2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 660569363101; земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:14:020:0003, площею 2 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 569852463101; земельну ділянку кадастровий номер 6325185001:00:017:0108, площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 246596963251. Даних про те, що 1/2 частина вказаного майна належить ОСОБА_3 не має. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст.6 конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним («Шмалько проти України», № 60750/00, пункт 43/, рішення від 20 липня 2004 року; «Ромашов проти України», № 67534/01, пункт 42, рішення від 27 липня 2004 року; « ОСОБА_8 проти України», № 40450/04, пункт 51, рішення від 15 жовтня 2009 року та інші). Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у разі невжиття заходів виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, оскільки відсутні докази того, що рішення суду можливо буде виконати за рахунок іншого майна та коштів. Разом із цим, застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту належного відповідачу на праві власності нерухомого майна не призведе до обмеження права відповідача володіння та користування зазначеним майном, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним. Крім того, обставини, на які посилається апелянт, стосуються розгляду справи по суті, водночас, закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. З огляду на встановлені обставини правові підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні. До того ж судова колегія зазначає, що ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до суду з заявою про зняття арешту з майна із зазначених нею в апеляційній скарзі підстав. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваної ухвали не впливають. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2020року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 червня 2020 року. Головуючий О.М.Хорошевський Судді І.В. Бурлака В.Б.Яцина повний текст постанови складено 19.06.2020