Постанова 4818 № 642/2667/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2023 року м. Харків справа № 642/2667/20 провадження № 22-ц/818/577/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2022 року постановлену у складі судді Бородіної О.В. ,- УСТАНОВИВ: Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по частині квартири АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2640 грн. Постановою апеляційного суду від 27.04.2021 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.2020 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 25.10.2021 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишено без змін. 20.12.2021 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.2020. Заява мотивована тим, що між відповідачем та ОСОБА_4 05.05.2013 укладено договір позики грошових коштів на загальну суму 70 000 доларів США, які він був зобов`язаний повернути до 05.05.2021. Вказані кошти він отримав на придбання спірної квартири. У визначений строк, а саме 05.05.2021 ОСОБА_2 грошові кошти ОСОБА_4 у повному обсязі повернув, про що складено відповідну розписку. Даний доказ не міститься у матеріалах цивільної справи, оскільки вчинення цих дій відбулось вже після ухвалення судового рішення та був наданий лише у суді касаційної інстанції. У постанові Верховного суду від 25.10.2021 вказано, що він не приймає до уваги посилання заявника на повернення грошових коштів за договором позики після розірвання щлюбу та на відповідну розписку позикодавця про повернення коштів, оскільки суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або оцінки доказів чи на перевагу одних доказів над іншими. Заявник вважає, що оскільки ОСОБА_2 05.05.2013 отримав від ОСОБА_4 у позику грошові кошти на придбання квартири, а також того що вказані кошти він повернув в строк який визначений сторонами договору позики, однак під час ухвалення судового рішення у справі судом першої інстанції, вказаний факт не був врахований та відомий як суду так і відповідачу, то зазначені обставини є істотною обставиною, що не була встановлена судом та не була відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, тому наявна підстава для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Звертаючись з заявою, просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1 , відмовити. Ухвалою Ленінського районного суду від 17.02.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення мотивовано тим, що заявником не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати судове рішення, а доводи заявника, на які він посилається, як на нововиявлені обставини, а саме повернення грошових коштів ОСОБА_2 за договором позики від 05.05.2013 , за своєю суттю не є доказом, яким підтверджуються нововиявлені обставини та не відноситься до таких у розумінні ст. 423 ЦПК України, і не є підставою для перегляду і скасування рішення суду за нововиявленими обставинами. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що доказ отримання від ОСОБА_4 у позику грошових коштів на придбання квартири, а також доказ того що вказані кошти повернуті Відповідачем в строк який визначений сторонами договору позики не міститься в матеріалах справи, оскільки вчинення цих дій відбулось поза межами розгляду справи як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому даний доказ подано до суду касаційної інстанції. Скаржник зауважив, що відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом г Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1024 продавці передали у власність ОСОБА_2 , а останній прийняв у власність трикімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 та сплатив грошові кошти у розмірі 528 000,00, тобто із вказаного встановлено, що квартира придбана Відповідачем за власний кошти, які отримані в позику та не повернуті Позикодавцю, а отже вказане нерухоме майно придбане не інтересах сім`ї, оскільки сторони шлюбні відносини припинили. Апелянт наголошує, що для об`єктивного вирішення даного спору встановленню підлягали обставини, щодо встановлення походження коштів, за які таке майно було набуте (джерело набуття), а тому враховуючи той факт, що ОСОБА_2 05.05.2013 отримав від ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 70000,00 доларів США па придбання квартири АДРЕСА_1 , а також факт того, що вказані кошти повернув ОСОБА_4 05.05.2021 , однак під час ухвалення рішення у справі судом першої інстанції, яке набрало законної сили вказаний факт не був врахований та відомий як суду так і Відповідачу. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надано. Відповідно до ч.1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в різі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. В судове засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися. Були повідомлені про час та місце судового розгляду своєчасно та належним чином. ОСОБА_2 про причини неявки суду не повідомив. ОСОБА_3 просив розгляд справи відкласти, посилаючись на наявність поважних причин неявки у судове засідання. А саме браком часу на прибуття з міста Миколаїв після участі у розгляді справи у господарському суді Миколаївської області , що призначена до розгляду на 05.04.2023 року о 10:40. Судова колегія не може визнати зазначену ОСОБА_3 у судове засідання 06.04.2023 року о 11:10 годин, оскільки ним не надано переконливих доказів неможливості прибуття з м.Миколаїв до м.Харкова у зазначений заявником період часу ( залізничні квітки, квітки на автобус, тощо). За змістом ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , а саме визнано за кожним право власності на частину зазначеної квартири. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2640 грн. Постановою апеляційного суду від 27.04.2021 рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.2020 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 25.10.2021 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2021 року залишено без змін. 20.12.2021 ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.2020. Як на підставу перегляду за нововиявленими обставинами посилається на те, що однак під час ухвалення судового рішення у справі судом не був врахований та відомий як суду так і відповідачу той факт, що ОСОБА_2 05.05.2013 отримав від ОСОБА_4 у позику грошові кошти на придбання спірної квартири, а також те що позичені кошти він повернув у визначений у договорі строк. Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Пунктом 1 частини 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду рішення, постанови або ухвали суду за нововиявленими або виключними обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. За змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року № 815/756/14, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також правова позиція суду в інших подібних справах. Вказане узгоджується зі правовою позицією, викладеною у постанові ВС від 27 червня 2019 року у справі № 541/2460/16-ц Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Із пунктів 27, 28 рішення Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі № 69529/01 "Праведная проти Росії" (Pravednaya v. Russia) та пункту 46 рішення Європейського Суду з прав людини від 06 грудня 2005 року у справі № 19960/04 "Попов проти Молдови" (Popov v. Moldova) вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду справи. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04, § 42-43)). Колегія суддів погоджується з висновком суду, що наведена заявником обставина виконання ОСОБА_5 05.05.2021 року зобов`язань за договором позики від 05.05.2013 року не є нововиявленою. Оскільки по перше не є істотною для вирішення справи про поділ спільного сумісного майна подружжя у вигляді квартири, по друге зазначає не існувала на момент ухвалення рішення суду від 08.10.2020. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 08.10.2020. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). За викладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.374 ст.ст. 375, 383, 384,423,429 ЦПК України, колегія суддів ,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 17 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П.Пилипчук