Постанова 4852 № 318/140/16-а (2-а/318/1/2020)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 17 червня 2020 року м. Дніпросправа № 318/140/16-а (2-а/318/1/2020) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О., за частю секретаря судового за сідання Іотової А., за участю: представника відповідача Гурильова А.С., представника третіх осіб 1та 3: Жманкова В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.03.2020 року (суддя суду першої інстанції Комишня Н.І.), прийняту у відкритому судовому засіданні, у справі № 318/140/16-а(2-а/318/1/2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області, Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного упроавління юстиції у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень,- встановив: Ухвалою Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізьської області від 05.03.2020 року зупинено провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області, Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень на підставі п.3 ч.1 ст.236 КАС України. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просила оскаржувану ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована не пов`язаністю спору, що є предметом розгляду даної справи та справи №314/56/20 на яку посилався суд першої інстанції, що на думку заявника апеляційної скарги є порушення норм процесуального права. Заявник апеляційної скарги просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження, та направити справу для продовження розгляду. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги з огляду на наступне. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відкриття провадження за первісним адміністративним позовом позивачів судом 1-ї інстанції відбулося 29 червня 2016 року ( т. 1 а\с 88-89, 116). В подальшому, ухвалою від 04.06.2016 року справа була передана за предметною підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду. З 04.08.2016 року справу було прийнято до свого провадження Запорізьким окружним адміністративним судом (т.1 а.с.129). Під час розгляду справи Запорізьким окружним адміністративним судом була отримана інформація з приводу перебування земельних ділянок на які позивачам наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою, у власності та користуванні інших осіб. Однак зазначена інформація залишилася поза увагою суду першої інстанції. 04.10.2016 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав непідсудності даної категорії справ судам адміністративної юрисдикції із посиланням на практику Верховного Суду України від 17.02.2015 року.(т.2 а.с.41). Дане клопотання залишилося не розглянутим, матеріали справи також не містять жодного процесуального реагування на нього. 04.10.2016 року ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду справу було передано за підсудністю Камянсько-Дніпровському районному суду Запорізької області (т.2 а.с.60) та за автоматизованим розподілом справ передано на розгляд судді Комишня Н.І., та останньою 28.04.2017 року прийнято до свого провадження ( т.2 а.с.93). Отже, дана справа з 28.04.2017 року до дня прийняття ухвали що є предметом апеляційного оскарження, а саме 05.03.2020 року, перебувала у проваджені одного суду, одного судді суду 1-ї інстанції - Комишня Н.І. Під час розгляду справи судом 1-ї інстанції неодноразово застосовані заходи забезпечення позову, в тому числі і шляхом заборони власникам та користувачам земельних ділянок вчиняти будь-які дії, з приводу їх власності. На неодноразові клопотання сторін про відвід головуючого судді по справі, судом 1-ї інстанції, в порушення норм КАС України, вирішено питання в порядку цивільно-процесуального законодавства (т.5 а.с.83, 128). В свою чергу, позивачі змінюючи неодноразово та уточнюючи позовні вимоги, в останнє, з урахуванням уточнених позовних вимог від 09.10.20 року (т. 5 а/с 33-42) просили суд : - визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку з кадастровим № 2321582500-02-001-0045 іншим особам замість ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації від 16.10.2007 року №783 про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою на земельну ділянку площею 4.7932 га і розпорядження голови Вільнянської райдержадміністрації від 06.10.2007 року №457 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 10.3 га. для передачі в оренду; - скасувати договір оренди на земельну ділянку площею 4.7932 га; - скасувати реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про оренду земельної ділянки з кадастровим № 2321582500-02-001-0045; - скасувати реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в державного реєстратора на земельні ділянки згідно з даних наявних в Довідці від 28.12.2019 року №08-0-26-7231/105-19 із зазначенням в графі 3 форми власності комунальна; - визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про передачу в комунальну власність і надання дозволу на розробку проекту на земельну ділянку згідно з даних наявних в Довідці від 28.12.2019 року №08-0-26-7231/105-19 із зазначенням в графі 3 форми власності комунальна; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку розміром 4 га. із земель резерву та запасу розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля с.Новотроїцьке Вільнянського району Запорізької області іншій особі замість ОСОБА_2 ; - скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.09.2014 року № 8-405/15-14-сг про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий №2321582500:01:004:0130; - скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 24.09.2014 року № 8-157/15-14-сг про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий №2321582500:01:004:0131; - скасувати реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на право власності земельних ділянок з кадастровими № 2321582500:01:004:0130 та №2321582500:01:004:0131; - зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звільнити земельні ділянки № 2321582500:01:004:0130 та № 2321582500:01:004:0131 від споруд та привести їх до первісного стану; - визнати протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області під час встановлення невиконання боржником вимог №8118-6\11 та № 8119-6/11. Під час розгляду справи, судом першої інстанції було задоволено клопотання представника 3-х осіб адвоката Жманкова В.Є про зупинення провадження в даній справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства за № 318/562/20, предметом якої є правомірність набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими № 2321582500:01:004:0130 та № 2321582500:01:004:0131 розташованих на території Любимівської сільради Вільнянського району Запорізької області біля с. Новотроїцьке Вільнянського району Запорізької області. Зупиняючи провадження в даній справі на підставі п.3.ч.1 ст. 236 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду справи, предметом якої є фактично дії суб`єктів владних повноважень з приводу набуття права власності на земельні ділянки з кадастровими № 2321582500:01:004:0130 та № 2321582500:01:004:0131, яка є предметом спору у справі, що розглядається в порядку цивільного судочинства за №318/562/20. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, приписами п.3 ч.1 ст. 236 КАС України законодавець передбачив можливість зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку іншого судочинства до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Проте, даною процесуальною нормою визначена і заборона для суду посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази, які містяться в матеріалах справи, дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, а саме у: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 727/10968/17. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Як убачається з матеріалів справи, позивачі оскаржують дії та рішення суб`єктів владних повноважень, які призвели до набуття як права власності, так і права оренди земельних ділянок іншими фізичними особами, ніж ними. Відповідно до запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на право власності земельних ділянок з кадастровими № 2321582500:01:004:0130 та №2321582500:01:004:0131 належить відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що не заперечується сторонами, а земельна ділянка з кадастровим номером № 2321582500-02-001-0045 ОСОБА_6 (т.5 а.с. 142-149) Враховуючи, що цей позов направлено на поновлення прав позивачів у сфері земельних відносин, а також беручи до уваги факт наявності в інших громадян права як власності, так і користування земельними ділянками на які претендують позивачі, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а є спором про право, отже має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Наявні в матеріалах справи докази дозволяли суду 1-ї інстанції встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а не посилатися на об`єктивну неможливість розгляду даної справи, що є грубим порушенням процесуального законодавства. Відповідно до п.3 ч.1 ст. ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі. За приписами ст. 4 КАС України законодавець розрізняє поняття судове рішення та рішення суду, та визначає як судове рішення це рішення, постанови, ухвали будь якої інстанції, в свою чергу рішення суду визначено як рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Беручи до уваги наведене і враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. Враховуючи, що судом 1-ї інстанції було прийнято судове рішення у вигляді ухвали про зупинення, при цьому маючі всі підстави для закриття провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом допущено грубе порушення норм процесуального права при ухвалені судового рішення, що є підставою для його скасування та закриття провадження у справі відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. ст. 315 КАС України. Керуючись ст. 238, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 315, ст. 321, ст. 325, 328 КАС України, суд, - постАновив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 05.03.2020 року у справі № 318/140/16-а(2-а/318/1/2020) скасувати. Провадження у справі № 318/140/16-а(2-а/318/1/2020) за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Дергеокадастру у Запорізькій області, Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного упроавління юстиції у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправними рішень, дій бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень закрити. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Постанова в повному обсязі складена 18.06.2020 року. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай