Постанова 4852 № 280/2400/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2400/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач), суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (головуючий суддя: Прасов О.О.) по адміністративній справі №№280/2400/20, розглянутій у спрощеному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним наказу, - ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 08.04.2020 року звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області), в якому просить визнати протиправним наказ відповідача від 20.03.2020 року №8-2425/15-20-СГ про відмову йому у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність площею 2.0000 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0069, із земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем визначеного йому законодавством України права на отримання у власність земельних ділянок для особистого селянського господарства. У відзиві на позов відповідач зазначає про правомірність винесеного наказу, в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на доводах, викладених у позовній заяві. Частиною 1,2 ст. 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1,2,3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст.2 та ч.4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року не відповідає, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне. Статтею 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Положеннями ч.1 ст.22, ч. 6, п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Відповідно до пп.25-1 п.4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності. Частиною 6,7 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів АРК. Верховній Раді АРК, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постанові від 09.01.2020 року по справі №812/1264/17 (К/9901/45454/18). Із матеріалів справи вбачається, що 06.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0069, на території Максимівської сільської ради (за межами населених пунктів) Вільнянського району в Запорізькій області. Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-2425/15-20-СГ від 20.03.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки з підстав того, що акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання не відповідає інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему №376 від 18.05.2010 року. Зазначена відповідачем підстава відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України, що свідчить про протиправність винесеного ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області наказу №8-2425/15-20-СГ від 20.03.2020 року. Оскільки судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, наявні підстави для його скасування та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по адміністративній справі №№280/2400/20 скасувати та прийняти постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправним винесений Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області наказ №8-2425/15-20-СГ від 20 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність загальною площею 2,0000 га, кадастровий номер 2321583000:01:003:0069, на території Максимівської сільської ради (за межами населених пунктів) Вільнянського району в Запорізькій області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 грудня 2020 року, та відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий