Постанова 4824 № 760/31292/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №760/31292/2019 Головуючий у І інстанції - Букіна О.М. апеляційне провадження №22-ц/824/5151/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 рокупро видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, встановив: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у справі №2-3070/99 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, оскільки оригінал виконавчого листа був втрачений. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що 04 вересня 2019 року вона звернулася із заявою до Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві щодо перевірки підстав передачі в архів виконавчого провадження за виконавчим листом на виконання рішення суду у справі №2-3070/99. У відповідь на своє звернення вона отримала лист від 30 вересня 2019 року №Л-1560/02.2, з якого вона дізналася, що їй було направлено копію постанови про повернення виконавчого документа разом із оригіналом виконавчого документа. Зазначає, що ані постанову, ані сам виконавчий документ вона ніколи не отримувала, що доводить його втрату на пошті або у відділі ДВС під час пересилання. Безпідставна відмова суду видати дублікат судового рішення фактично залишає рішення у цивільній справі №2-3070/99 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів без фактичного його виконання. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката судового наказу, суд першої інстанції виходив із того, що заявником необґрунтовано підстави для видачі дублікату виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку на користь ОСОБА_1 , починаючи з 19 листопада 1999 року і до повноліття дитини. Крім того дочка сторін вже є повнолітньою. З такими висновками колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 липня 2015 року «Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не було виконано судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили. З матеріалів справи, а саме з листа Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 30 жовтня 2019 року вбачається, що 23 лютого 2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Разом з тим, відсутні дані про отримання стягувачем зазначеного виконавчого документа. Крім цього, з листа Управління державної виконавчої служби №Л-1560/02.2 від 30 вересня 2019 року вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів на момент досягнення дитиною повноліття становила 45 687,82 грн. Також зазначено, що виконавчий документ повторно на примусове виконання до відділу не надходив та на виконанні не перебуває. У відповідності до ч.4 ст.194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що факт втрати виконавчого листа є доведеним, а тому є підстави для видачі його дублікату, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився. Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення. У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін. У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…». На вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікату судового наказу. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Правом видати дублікат виконавчого документа у відповідності до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України наділений лише суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, а тому ОСОБА_1 слід звернутись із відповідною заявою до Солом`янського районного суду м. Києва. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. Заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити. Видати дублікат виконавчого листа на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Києва від 30.11.1999 року про стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини всіх видів заробітку на користь ОСОБА_1 , починаючи з 19 листопада 1999 року і до повноліття дитини. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 18 червня 2020 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба