Постанова 4824 № 359/1449/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МСП-03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-А Справа 359/1449/16-ц Головуючий у І-й інстанції - Чирка С.С. апеляційне провадження № 22-ц/824/1266/2020 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 червня 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Рубан С.М., Мараєвої Н.Є. при секретарі - Діденку А.С.. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Степів Юлії Олександрівни, діючої в інтересах Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору,- в с т а н о в и в : В травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою, в якій просив визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору. В обґрунтування скарги зазначав, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2016 року, що було ухвалено у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, було видано два виконавчі листи, які були надіслані на виконання до Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області, в результаті чого були відкриті два виконавчі провадження. 04.03.2019 року стягувач подав до Бориспільського МВДВС ГТУЮ у Київській області дві заяви про повернення виконавчих листів, на підставі яких державний виконавець виніс постанови про їх повернення. Цього ж дня державним виконавцем винесено дві постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Вважає дані постанови незаконними, оскільки державним виконавцем в примусовому порядку грошові кошти з боржника на користь стягувача не стягувалися , та грошові кошти боржником на користь стягувача в добровільному порядку не перераховувалися, а тому просить суд їх визнати протиправними та скасувати. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2019 року скаргу задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про стягнення виконавчого збору від 04.03.2019 (ВП №55886087) з ОСОБА_1 у розмірі 6830,94 доларів США. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київської області про стягнення виконавчого збору від 03.04.2019 (ВП №55885826) з ОСОБА_1 у розмірі 2408,35 грн. В апеляційній скарзі Степів Ю.О., яка діє в інтересах Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_1 не скористався. В суді апеляційної інстанції представник Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Заявник ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 17.03.2020 р. від представника заявника -адвоката Баховського М.М. на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій адвокат просив розглядати справу у його відсутність (а.с. 232 ). Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 оскаржує постанови державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 04 березня 2019 року про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 6830,94 доларів США (ВП №55886087) та в сумі 2408,35 грн. ( ВП 55885886). Як видно з матеріалів справи, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2019 року провадження за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору - закрито. За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи ухвали суду від 18 червня 2019 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду про відмову у відкритті провадження у даній справі щодо закриття провадження в даній справ є передчасним, оскільки судом не зазначені мотиви такого рішення. При цьому, судом апеляційної інстанції було вказано, що при новому розгляді справи суду слід перевірити, чи діяли на час виникнення спірних правовідносин норми, за якими юрисдикція адміністративних судів не поширювалась на публічно-правові спори про оскарження дій та рішень органів державної виконавчої служби у виконавчих провадженнях щодо виконання рішень, ухвалених за правилами ЦПК України. Разом з тим, судом першої інстанції вказана вказівка, що містилась в постанові суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи виконана в повному обсязі не була Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. За правилом ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. За таких обставин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. До таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18), від 29 травня 2019 року у справі №758/8095/15-ц (провадження №14-134цс19). Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. ОСОБА_1 оскаржує постанови державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 04 березня 2019 року про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 6830,94 доларів США (ВП №55886087) та в сумі 2408,35 грн. (ВП 55885886). Таким чином, спір у даній справі полягає у стягненні виконавчого збору із скаржника, накладеного постановами державного виконавця (не суду) у виконавчому провадженні. У такому випадку рішення, дії посадових осіб органів державної виконавчої служби підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. За змістом ч.1,2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 377 ЦПК України визначено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору Враховуючи вищенаведене, ухвала суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст.367, 374, 377, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Степів Юлії Олександрівни, діючої в інтересах Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, - задовольнити частково. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2019 року скасувати, а провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про стягнення виконавчого збору - закрити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повна постанова виготовлена 15 червня 2020 року. Головуючий: Судді: