Постанова 4803 № 187/291/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3006/20 Справа № 187/291/17 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: 06.02.2019 року до Петриківського районного суду Дніпропетровської області із Верховного Суду надійшла кримінальна справа №187/291/17 (кримінальне провадження № 12017040520000023) відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України. Постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23.01.2019 року у вказаній справі ухвалено вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2017 року щодо ОСОБА_2 в частинах вирішення цивільного позову та стягнення із засудженого на користь держави судового збору скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства (том 3 а.с.215-219). Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 року прийнято цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, до розгляду, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (том 3 а.с.223-224). В підготовчому судовому засіданні позивачем подано уточнений позов за яким він просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальних збитків 38420,04 грн. та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. В обґрунтування цивільного позову потерпілим зазначено, що судом Петриківського району Дніпропетровської області розглянуто кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України, а саме: необережне тяжке тілесне ушкодження, за яким він був визнаний винним у скоєнні даного правопорушення. В результаті здійсненого ОСОБА_2 з необережності пострілу з мисливської рушниці ОСОБА_1 відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 29-Е від 11.03.2017 спричинено тілесні ушкодження у вигляді вогнепального проникаючого поранення голови з численними вхідними вогнепальними ранами волосистої частини голови та правої половини обличчя, синцем правої параорбітальної області, крововиливом в правий скроневий м`яз, дірчастими переломами правої скроневої кістки, забоєм роздробленням правої скроневої частки головного мозку, здавленням головного мозку, субдуральною гематомою праворуч, крововиливом в правий бічний шлуночок мозку, набряком головного мозку, контузією правого очного яблука, численними сторонніми тілами металевої щільності правої половини голови та порожнини черепа, вогнепального поранення шиї та правого плечового суглобу з вхідними вогнепальними ранами та сторонніми тілами металевої щільності в м`яких тканинах, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. Після отриманих поранень, він проходив лікування в КЗ «Кам`янська МЛШМД «ДОР», потім в ОКЛМ з 15.01.2017 по 31.01.2017 та переніс ряд складних оперативних втручань та операцій. Після проходження лікування йому надано рекомендації щодо продовження лікування під наглядом невролога, запобігати фізичних, психо-емоціональних перенавантажень, продовження прийому ліків. На момент його госпіталізації та проходження лікування ОСОБА_2 допомоги на лікування не надавав. На даний час ОСОБА_2 частково компенсував витрати на лікування в порядку примусового виконання рішення суду. Так, за чеками які збереглися ним на лікування витрачено грошові кошти у сумі 34420 грн.84 копійки, ОСОБА_2 дану суму не відшкодував. Приймаючи до уваги той факт, що на теперішній час він продовжую нести витрати на продовження лікування, а саме ним після подання уточненої позовної заяви до суду додатково було витрачено на лікування 3999 гривень 20 копійок. Обґрунтовуючи спричинення моральної шкоди позивачем зазначено, що в момент отримання тілесних ушкоджень, та проведення лікування він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та життя. Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього. Його визнано інвалідом 2 групи інвалідності по-життєво. Внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, та відмови винної особи в подальшій компенсації спричинених збитків, він відчуваю почуття приниженої гідності, образи, досади, обурення поведінкою винуватця, переживаю щодо своєї соціальної реабілітації. Наслідки події, що сталася, потягли за собою не раціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучання значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, до тепер вимагають компенсаторних можливостей за для їх подолання. У зв`язку із ушкодженням здоров`я йому завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах, а саме панічними атаками, розладом шлунко-кишкового тракту у наслідок вживання ліків. Отже, наслідки кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим для позивача обумовили порушення фізичної та психоемоційної сфер існування особистості, перешкоджають та будуть перешкоджати можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто, спричинили моральні страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, він оцінює в 500 000,00 грн. (том 3 а.с.230-233). Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 25 250,51 грн. та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., а всього 125 250,51 грн. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року у вигляді накладення арешту з забороною відчуження на будинок АДРЕСА_1 , продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили. В решті позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишені без задоволення (том 4 а.с. 71-78). Додатковим рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2020 вирішено питання щодо судових витрат та повернення судового збору (том 4 а.с.88-89). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду в частині визначення суми моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн. (том 4 а.с. 80-82). Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апелянт фактично в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Судом 1 інстанції встановлено, що вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17.07.2017 ОСОБА_2 визнанои винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України. Вирок, в частині визнання винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину набрав законної сили. Вироком, встановлено, що 05.01.2017 року, близько 13 години 05 хвилин ОСОБА_2 , під час законного полювання в лісопосадці, розташованій на території Іванівської сільської ради, неподалік с. Гречане Петриківського району Дніпропетровської області, ніс належну йому мисливську рушницю ТОЗ-34Е, К-12 № НОМЕР_1 розчохлену, в зібраному вигляді та в спорядженому стані, тримаючи її на ремені на правому плечі, при цьому діючи з необережності не ввімкнув зброю на запобіжник. Під час руху ОСОБА_3 помітив невиразно видиму ціль і сприйнявши її за тварину, здійснив постріл з даної мисливської рушниці, влучивши у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який слідував попереду. При цьому ОСОБА_3 грубо порушив вимоги Положення "Про правила проведення полювань поводжень із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин", затвердженого наказом Міністерства Аграрної політики та продовольства України № 549 від 17.10.2011, згідно якого: п. 3.5. при заряджанні і розряджанні зброї її ствол повинен бути направлений вгору або в землю, п. 3.6. під час долання перешкод (канав, струмків, огороджень тощо) зброю потрібно розрядити, 3.7. полювання проводиться лише в умовах повної видимості (повністю розвидниться, розсіється туман, припиниться сильний дощ чи снігопад), 3.8. забороняється стріляти на шум, шарудіння, по невиразно видимій цілі, п. 3.9. рушницю з внутрішніми курками заборонено тримати з відкритим запобіжником, 3.10. стрільбу мисливець має вести із особливою обережністю і попередньо переконавшись у тому, що в напрямку пострілу немає людей чи домашніх тварин. В результаті здійсненого ОСОБА_3 з необережності пострілу з мисливської рушниці ОСОБА_1 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, у вигляді вогнепального проникаючого поранення голови з численними вхідними вогнепальними ранами волосистої частини голови та правої половини обличчя, синцем правої параорбітальної області, крововиливом в правий скроневий м`яз, дірчастими переломами правої скроневої кістки, забоєм-роздробленням правої скроневої частки головного мозку, здавленням головного мозку, субдуральною гематомою праворуч, крововиливом в правий бічний шлуночок мозку, набряком головного мозку, контузією правого очного яблука, численними сторонніми тілами металевої щільності правої половини голови та порожнини черепа, вогнепального поранення шиї та правого плечового суглобу з вхідними вогнепальними ранами та сторонніми тілами металевої щільності в м`яких тканинах (т.ом 1 а.с. 210-218). Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд 1 інстанції повно та всебічно дослідивши причини виникнення і характер обставин, які спричинили завдання моральної шкоди позивачу, розміру і глибину душевних страждань позивача, пережитих у зв`язку із вчиненням злочину щодо нього, взявши до уваги необхідність позивача докладати зусилля для відновлення стану свого здоров`я, з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов висновку за можливе стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму 100 000,00 грн. Вказані висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права й ґрунтуються на вимогах закону. Так, згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров?я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, суд 1 інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і дійшов правильного висновку, з яким погоджується й колегія суддів, щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., і ухвалив обґрунтоване рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди з урахуванням вимог розумності і справедливості в зазначеному розмірі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, та спростування висновків суду 1 інстанції, а згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Отже, суд 1інстанції обґрунтовано визначив суму моральної шкоди, врахувавши конкретні обставини справи, вимоги розумності і справедливості, а позивач не навів достатніх підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 500 000 грн., яка на думку суду 1 інстанції та колегії суддів є занадто завищена та необґрунтована. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити в оскарженій частині залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2019 року в оскарженій частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: