Постанова 4803 № 175/4582/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4251/20 Справа № 175/4582/19 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк, на Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року про повернення позову Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про захист права власності шляхом звільнення майна з-під арешту, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року ПАТ Дельта Банк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про захист права власності шляхом звільнення майна з-під арешту (а.с. 3-7). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року вище вказану позовну заяву залишено без руху (а.с. 10). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року вищевказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 14). Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач ПАТ Дельта Банк звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд безпідставно повернув його позовну заяву як не подану, зазначав, що його позовна заява відповідає нормам законодавства. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав. Повертаючи позов ПАТ Дельта Банк як неподану суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений законом строк. Проте з такими висновками суду у повній мірі погодитися не можна, зважаючи на наступне. Так, за положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України - якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як передбачено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право. З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2019 року ПАТ Дельта Банк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про захист права власності шляхом звільнення майна з-під арешту (а.с. 3-7). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року вищевказану позовну заяву залишено без руху (а.с. 10) з тих підстав, що позовна заява подана з порушенням ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: - не вірно визначено коло сторін по справі, тобто позивачу слід визначитись з належним відповідачем, участі у справі якого є обов`язковою; - в порушення п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивачем не зазначені та не надані докази, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, зокрема зі змісту позову не вбачається обґрунтування спору саме з ОСОБА_1 , та не вказано яким чином відповідачка порушує майнові права позивача, за захистом яких він звернувся до суду; - не надано копію постанови органу ДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №53318202 від 31.01.2017 року; - не надано підтверджуючих документів звернення до органів ДВС з заявою про зняття арешту на спірне майно, та не надано вмотивованої відмови (рішення) державного виконавця в скасуванні арешту на спірне майно. Вищевказану ухвалу суду позивач отримав 24.12.2019 року (а.с. 13). Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року зазначена позовна заява була повернута позивачу як неподана. В обґрунтування ухвали суддя посилається на те, що в зазначений термін всі недоліки були неусуненні (а.с. 14). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Частинною 3 ст. 185 ЦПК України, визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Посилання в ухвалі судді від 25 листопада 2019 року на те, що позивачу слід визначитись з належним відповідачем, участь у справі якого є обов`язковою, не є недоліком для повернення позовної заяви, оскільки у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 189 ЦПК остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу є завданням підготовчого провадження. Окрім того, колегія апеляційного суду не погоджується з висновком судді, щодо обов`язкової необхідності надання позивачем доказів, що підтверджують обставини позову, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, зазначення переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, з огляду на наступне. Чинним законодавством України не передбачено, що підставою для повернення позовної заяви є не зазначення доказів чи неподання доказу, в даному випадку не надання копії постанови органу ДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №53318202 від 31.01.2017 року, зокрема згідно ч. 4 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати її заявнику. Необхідні для вирішення справи, докази можуть бути долучені до початку розгляду справи, зокрема у попередньому судовому засіданні, також це стосується уточнення позовних вимог, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги - може стати підставою для відмови в задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті. Крім того, щодо неможливості надання копії постанови органу ДВС про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №53318202 від 31.01.2017 року разом з позовом, позивачем зазначалось у позові. Колегія суддів, хоче зауважити, що суд за клопотанням сторін у справі чи за власної ініціативи, для повного, всебічного розгляду справи може витребувати вказану постанову чи матеріали виконавчого провадження в цілому, що є також завданням підготовчого провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України. Щодо посилань суду в ухвалі від 25.11.2019 року про те, що позивачем не надано підтверджуючих документів звернення до органів ДВС з заявою про зняття арешту на спірне майно, та не надано вмотивованої відмови (рішення) державного виконавця в скасуванні арешту на спірне майно, колегія суддів хоче зазначити наступне. Конституційний суд України рішенням від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів встановив, що в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. У даному випадку законом чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку досудового врегулювання спору у вказаних правовідносинах, а тому і відсутні підстави для обов`язкового звернення позивача до органів ДВС із заявою про зняття арешту з майна. Також, слід зазначити, що суддя першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ПАТ Дельта Банк порушивши права позивача на доступ до правосуддя, оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов`язок повного та всебічного розгляду спорів, які виникли, що можливо лише під час розгляду справи по суті. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Так згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції про визнання неподаною та повернення позовної заяви позивачу постановлена з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги та приймає їх до уваги, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги підтверджують, що судом допущено порушення вимог процесуального права. За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров