Постанова 4803 № 210/3515/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5469/20 Справа № 210/3515/19 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач-Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради, відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року, ухваленого суддею Вікторович Н.Ю. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У червні 2019 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям. В обґрунтування позову, позивач зазначив, що УПСЗН є структурним підрозділом виконкому Металургійної районної у місті ради і діє на підставі Положення про управління праці та соціального захисту населення, затвердженого рішенням районної ради від 12.05.2017 року №159. Відповідно до Положення, одним з напрямків роботи відділу є призначення і виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» відповідачу ОСОБА_1 , як одинокій матері, призначалася державна соціальна допомога на підставі її заяв від 31.01.2003 року, 15.03.2016 року. У подальшому, в ході перевірки було встановлено, що рішенням виконкому Дзержинської районної у місті ради м.Кривого Рогу від 18.06.2003 року №329 призначено опікуном над неповнолітньою онукою ОСОБА_2 , 2003 року народження до її повноліття - ОСОБА_3 , а рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.03.2003 року у справі №2-1716/2003 з метою призначення пенсії по втраті годувальника встановлено факт батьківства ОСОБА_4 у відношенні його дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка також є дочкою відповідачки). Також, з ІНФОРМАЦІЯ_1 опікуну ОСОБА_6 на малолітню ОСОБА_5 призначено пенсію по втраті годувальника. Відповідно до рішення виконкому Дзержинської районної у місті ради від 16.11.2005 року №559 «Про передачу малолітньої ОСОБА_5 на виховання та утримання матері» з 01.05.2007 року виконано зміну отримувача пенсії на ОСОБА_1 Після укладення шлюбу 05.10.2018 року відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». Отже, звернувшись до позивача 15.03.2016 року, відповідач при заповненні декларації не зазначила вид доходу - пенсію по втраті годувальника на свою дочку ОСОБА_5 Сума надміру виплаченої допомоги за період з січня 2003 року по червень 2016 року склала 37433,00грн., які станом на день звернення до суду відповідачем не повернуто. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.11.2019 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь УПСЗН виконкому Металургійної районної у місті ради надміру виплачену державну допомогу на дітей одиноким матерям у розмірі 37433,48грн. та судові витрати у справі. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.01.2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, рішення скасовано, призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року позов Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради надміру виплачену державну допомогу на дітей одиноким матерям у розмірі 4461,02грн. (чотири тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 02 копійки. В решті позову відмовлено. Стягнуто ОСОБА_1 на користь виконкому Металургійної районної у місті ради суму сплаченого судового збору у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) гривень 93 копійок. Позивач, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради, будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у повному обсязі задовольнити, заявлені позивачем до ОСОБА_1 позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача, сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн. Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми (далі Закон), Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 (далі Порядок), статей 76,77,80, 264 ЦПК України. При цьому, позивач вказує, що судом не надано належної оцінки належному та достовірному доказу - заяві відповідача ОСОБА_1 від 31.01.2003 про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, пільг, яка особисто підписана відповідачем і її підпис візуально тотожній із підписом в паспорті, виданому Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 29.01.2004 року на ім`я ОСОБА_1 , а також тотожній із підписом заяви ОСОБА_1 від 15.03.2016. Вказує, що цією ж датою 31.01.2003, ОСОБА_1 оформлено і її письмове зобов`язання (попередження) повідомляти Управління про усі зміни про доходи та майновий стан, що можуть вплинути на визначення та розмір Допомоги, яке є невід`ємною частиною бланку заяви. Аргументами і не спростованими доказами правомірності прийняття у 2003 році заяви від відповідача на той час ОСОБА_1 , як від особи з повною цивільною дієздатністю були законні дії спеціалістів Управління та наявність документальних доказів реєстрації факту батьківства ОСОБА_5 - доньки відповідача: свідоцтво про народження, де матір`ю зазначено ОСОБА_1 , довідки Дзержинського районного управління юстиції м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.01.2003. Також, скаржник наголошує на тому, що судом не заперечувалось, та навіть встановлено, що ОСОБА_6 , як опікун відповідача та її новонародженої дитини отримувала пенсію по втраті годувальника, і тільки після 01.05.2007 року виконано зміну отримувача пенсії на ОСОБА_1 (наразі ОСОБА_1 ), що повністю підтверджує позицію позивача про те, що відповідач навмисно приховала від позивача інформацію про отримання пенсії по втраті годувальника. Позивач зазначає, що висновок суду про те, що оформлення Допомоги у січні 2003 року здійснювалось ОСОБА_6 , а не відповідачем, не відповідає обставинам справи. Скаржник, посилаючись на норми ч.2 п.33, п.49 Порядку ст.22 Закону наголошує на тому, що саме відповідач, отримуючи пенсію по втраті годувальника свідомо приховала ці відомості не задекларувавши в декларації дохід доньки ОСОБА_5 та не повідомивши позивача про факт зміни обставин, які впливають на виплату державної допомоги (перевищення середньомісячного сукупного доходу сім`ї тощо). Вказує, що через порушення відповідачем наведених вище положень закону відповідач за період з січня 2003 року по червень 2016 року отримала надмірну допомогу в сумі 37 433 грн., яку необхідно стягнути з відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 має дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19, 20, 42). Відповідачем прізвище « ОСОБА_1 » змінено на « ОСОБА_1 » після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_10 05.10.2018 року (а.с.21). На час народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 15 років ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), вона перебувала від опікою баби ОСОБА_6 на підставі рішення РВК Дзержинського району м. Кривого Рогу у зв`язку з загибеллю її матері ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.19). Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.03.2003 року у справі №2-1716/2003 задоволено заяву ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах внучки ОСОБА_1 , про встановлення факту батьківства - встановлено факт батьківства ОСОБА_4 у відношенні його дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у ОСОБА_1 Метою встановлення факту батьківства зазначено призначення пенсії дитині з приводу втрати годувальника (а.с.19, 20). Також, з зазначеного рішення суду вбачається, що у свідоцтві про народження запис про батька дитини внесено за прізвищем матері « ОСОБА_5 », а по батькові - за вказівкою матері дитини - « ОСОБА_5 », тобто на підставі ч.1 ст.135 СК України, у зв`язку з чим вона набула статусу одинокої матері. Окрім того з матеріалів справи видно, що відповідач ОСОБА_1 31.01.2003 року звернулася до УПСЗН із заявою про призначення соціальної допомоги на дітей одиноким матерям та отримувала державну соціальну допомогу з 01.01.2003 року (а.с.13-14, 24). Потім відповідач звернулася до УПСЗН із заявою 15.03.2016 року (а.с.16, 17). Рішенням Металургійного УПСЗН м. Кривий Ріг 17.03.2016 року їй призначено допомогу з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року (а.с.22). З листа Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №11573/04-01/26 від 31.05.2019 року видно, що відповідач ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника на доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія призначена ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35), що також підтверджується довідкою, сформованою за допомогою програмного комплексу «АСОПД (DOS) КОМТЕХ», відповідно до якої перше нарахування пенсії у разі втрати годувальника відбулося у січні 2003 року в сумі 64,88грн. (а.с.22-24). Судом, також встановлено, що позивач про отримання відповідачем пенсії по втраті годувальника дізнався 29.01.2019 року та за захистом свого порушеного права звернувся до суду з цим позовом у червні 2019 року (а.с.2). Суд першої інстанції, частково, задовольняючи позовні вимоги УПСЗН та стягуючи з відповідача надмірно виплачені кошти в сумі 4461,02грн. за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 року, виходив з того, що рішенням позивача про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 29.01.2019 року було встановлено відсутність права ОСОБА_1 на допомогу одиноким матерям у зв`язку із отриманням останньою на доньку пенсії по втраті годувальника. Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення надмірно виплачених кошти в сумі 32971,98 грн. за період з 01.01.2003 року по 31.12.2015 року., суд виходив з того, що оформленням пенсії по втраті годувальника та соціальної державної допомоги одиноким матерям у 2003 році займалася опікун відповідача ОСОБА_6 , тому відсутні підстави вважати, що саме відповідачем ОСОБА_1 у заяві від 31.01.2003 року не зазначено про отримання пенсії по втраті годувальника, а отже відсутні підстави для задоволення позову у цій частині. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Положеннями статей 1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, за якої воно було набуте, згодом відпала. Не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Відповідно до ч.1 ст.18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини. Пунктом 33 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001 року право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, яка (який) не одержує на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю». Отже, наведені вище норми закону встановлюють обмеження отримання соціальної допомоги на дітей одиноким матерям, зокрема у разі отримання пенсії по втраті годувальника. Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 4-х років остання втратила матір і її опікуном з 14.02.1992 року на підставі рішення РВК Дзержинського району м.Кривого Рогу у зв`язку з загибеллю її матері ІНФОРМАЦІЯ_4 , стала бабуся ОСОБА_3 . Також матеріалами справи встановлено, що відповідач, будучи неповнолітньою у віці 15 років народила доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України ). З рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 21.03.2003 року у справі №2-1716/2003 вбачається, що із заявою про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 у відношенні його дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася опікун відповідача, її бабуся ОСОБА_6 з метою призначення пенсії дитині з приводу втрати годувальника (а.19-20). Так, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір`ю або батьком дитини (ч.1 ст.35 ЦК України). Неповнолітньою є особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч.1 ст.32 ЦК України). Відповідач набула повної цивільної дієздатності у 15 років, оскільки записана матір`ю дитини у свідоцтві про народження. Разом із цим, не зважаючи на те, що сам факт державної реєстрації народження дитини надає особі повної цивільної дієздатності, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) у січні 2003 році було повних 15 років, вона перебувала під опікою своєї баби ОСОБА_6 , саме ОСОБА_6 зверталася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, висновок суду що заяву від 31.01.2003 року про призначення державної соціальної допомоги складено не відповідачем, а її опікуном, колегія суддів вважає правильним. Так, з наданих позивачем заяв від 31.01.2003 року (а.с.13-14) та від 15.03.2016 року (а.с.15-16), а також Декларації про доходи та майновий стан, осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 15.03.2016 (а.с.17-18) видно, що ці документи заповнені різними почерками, зокрема заява та Декларація від 15.03.2016 заповнені одним почерком, заява від 31.01.2003 року, на яку, як на доказ посилається позивач, заповнена іншим почерком. Окрім того, заява та Декларація від 15.03.2016 року підписані відповідачем, що нею не заперечувалось і підписи відповідача на цих документах є ідентичними, і як правильно вказав скаржник в апеляційній скарзі підписи відповідача у вказаних документах візуально тотожні із підписом в паспорті, виданому Дзержинським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 29.01.2004 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.10-11). При цьому в заяві від 31.01.2003 року в графі паспорт: серія внесені відомості: « НОМЕР_2 , виданий Дзержинським відділенням РАГСу м.Кривий Ріг 10 грудня 1987 р.», тобто відомості паспортних даних в обох заявах є різними, що повністю підтверджує висновок суду про те, що заяву від 31.01.2003 року писала не відповідач, слід відмітити, що підпис заявника на цій заяві майже невидно (змазано), тоді, як у заяві та Декларації від 15.03.2016 року, які підписувала відповідач, підпис відображено чітко. Також, слід зазначити, що на час подачі заяви про призначення всіх видів соціальної допомоги від 31.01.2003 року відповідач не могла знати про призначення пенсії по втраті годувальника, оскільки рішення суду, яким за зверненням опікуна ОСОБА_6 було встановлено факт батьківства ОСОБА_4 у відношенні його та відповідача доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено 21 березня 2003 року, тобто пізніше, майже на 2 місяці, ніж подано цю заяву. Доводи позивача про те, що суд у своєму рішенні в описовій частині веде мову про неіснуючу заяву ОСОБА_1 від 31.03.2003, яка на думку суду начебто була подана до Управління як підстава для отримання Допомоги на період з 01.01.2003 по 01.01.2016, колегія суддів відхиляє, оскільки з встановлених обставин справи відомо, що, вперше заява про призначення всіх видів соціальної допомоги була подана саме 31.01.2003 року, що підтверджено наявною у справі копією заяви (а.с.13-14), а вказана у рішенні дата 31.03.2003, є опискою, допущеною судом, яку суд, на підставі статті 269 ЦПК України може виправити з власної ініціативи або за заявою учасника справи. У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Як встановлено статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Законодавець пов`язує повернення надмірно отриманих коштів наданих у вигляді соціальної допомоги саме з недобросовісністю набувача, яку згідно 1 частини першої статті 81 ЦПК України має довести позивач. Оскільки при вирішенні спору не було встановлено, що позивач (платник грошових коштів) довів факт недобросовісності відповідача (набувача грошових коштів), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надміру виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям за період з 01.01.2003 року по 31.12.2015 року. Колегія суддів зазначає, що при розгляді цієї справи може бути враховано рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном. Європейський суд з прав людини вказує, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, від 20 жовтня 2011 року). Разом з тим, Європейський суд з прав людини зазначає, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, від 02 грудня 2011 року). Враховуючи встановлені у справі обставини, соціальний статус відповідача, відсутність умислу щодо навмисного приховування інформації про наявність пенсії по втраті годувальника, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що примусове стягнення надміру виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям у сумі 32 971,98 грн., може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря. Таким чином, оскільки грошові кошти у вигляді державної соціальної допомоги на дітей одиноким матерям надані позивачем добровільно та за відсутності недобросовісності зі сторони відповідача, колегія суддів погоджується із висновком суду про відсутність правових підстав для стягнення надміру виплаченої державної допомоги на дітей одиноким матерям у сумі 32 971,98 грн. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки суд апеляційної інстанції залишає рішення місцевого суду без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повне судове рішення складено 18 червня 2020 року. Головуючий: Судді: