Постанова 4803 № 210/4270/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7835/25 Справа № 210/4270/24 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4270/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К. сторони: заявники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють в інтересах ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12 травня 2025 року, яке ухвалено судом у складі: головуючого судді Чайкіної О.В., присяжних Янченко Л.В. та Бенмуффок Н.В., у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 травня 2025 року, - В С Т А Н О В И В : У серпні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які діють в інтересах ОСОБА_3 , звернулися до суду із заявою про звільнення опікуна від опікунських повноважень та призначення нового опікуна, зазначивши заінтересованими особами Виконавчий комітет Металургійної районної у місті ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 квітня 2005 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано недієздатним та призначено опікуном його племінницю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року призначено нового опікуна над недієздатним ОСОБА_3 ОСОБА_5 , яка є рідною донькою попереднього опікуна. 14 лютого 2023 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_2 . ОСОБА_6 та ОСОБА_2 мають малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою для звернення до суду з цією заявою в частині звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 є те, що станом на сьогоднішній день остання не має можливості виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 у зв`язку із доглядом за своєю дитиною. ОСОБА_2 протягом останніх півтора року постійно доглядає, матеріально утримує та задовольняє фізіологічні потреби хворого ОСОБА_3 . Заявники вважають за можливе звільнити ОСОБА_1 від обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 та призначити нового опікуна ОСОБА_2 . Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення опікуна від опікунських повноважень та призначення нового опікуна залишено без задоволення. В апеляційній скарзі заявниця ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заявниці ОСОБА_1 про те, що вона не може надалі виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , у зв`язку із доглядом за своєю дитиною, яка перебуває на грудному вигодовуванні та потребує цілодобового догляду. Наполягає на тому, що, відповідно до ч. 1 ст. 75 ЦК України, суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника, а тому саме звернення заявниці ОСОБА_1 є єдиною та достатньою підставою для звільнення її від обов`язків опікуна. Зазначає, що з 2023 року фактично обов`язки опікуна виконує її чоловік - ОСОБА_2 , який надає недієздатному ОСОБА_3 необхідну медичну допомогу, зокрема, купує ліки, та протягом дня знаходиться із ним, що підтверджено матеріалами справи. Суд безпідставно не врахував подання Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 . Також, вказує й на те, що суд не вказав, якою саме правовою нормою передбачено, що опікуном не може бути військовозобов`язана особа. При цьому, рішення суду ґрунтується на припущеннях про те, що можливо колись ОСОБА_2 , як військовозобов`язаний, буде мобілізований. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, заявника ОСОБА_2 та представника заявників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Копійка А.А., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності з 01 березня 2015 року. Причина інвалідності - загальне захворювання. Інвалідність встановлена безстроково. Чергового переогляду не потребує. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності нагляд та лікування за інвалідизуючим захворюванням, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААГ №026729 від 28 січня 2015 року (а.с.9). Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 08 квітня 2005 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було визнано недієздатним та призначено опікуном його племінницю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10). Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року звільнено ОСОБА_8 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_3 . Призначено нового опікуна над недієздатним ОСОБА_3 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.11-13). 14 лютого 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який зареєстровано Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис №65. Прізвище чоловіка та дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_9 » (а.с.14). ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження зареєстроване Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в графі батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.15). З єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_2 фізична особа підприємець, вид діяльності 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення; 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (а.с.16). Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування доходи ОСОБА_2 за 2021 рік складають 72500,00 грн., за 2022 рік 78600,00 грн., за 2023 рік 80400,00 грн. (а.с.17). ОСОБА_2 станом на 20.04.2024 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.19). Згідно висновку про стан здоров`я громадянина, який бажає встановити опіку ОСОБА_2 може бути опікуном (а.с.20). Виконком Металургійної районної у місті ради вважає за можливе призначити ОСОБА_2 , 1995 року народження, опікуном над ОСОБА_3 , 1958 р.н. (а.с.43). 27 вересня 2024 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 складено акт про те, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації з лютого 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 по теперішній час (а.с.62). Відповідно до характеристики, складеної майстром дільниці ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» ОСОБА_2 починаючи з лютого 2023 року постійно вдень доглядає за ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Проявив себе виключно з позитивного боку, скарг від сусідів на нього не надходило, постійно допомагає ОСОБА_3 , доглядає його, а під час погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 залишається на ночівлю (а.с.63). 21 серпня 2024 року представниками Виконкому Металургійної районної у місті ради складено акт обстеження матеріально-побутових умов проживання особи, яка потребує опіки та піклування, відповідно до якого ОСОБА_3 мешкає у двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Умови проживання задовільні. У помешканні наявні усі необхідні меблі та предмети побуту. На момент обстеження ОСОБА_3 мав охайний вигляд та доглянутий вигляд. ОСОБА_2 здійснює догляд над недієздатним ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 постійно зайнята доглядом за малолітньою дитиною (а.с.103-104). На виконання ухвали суду, надано медичну документацію, з якої встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги «ДОР» перебуває з 05 грудня 1977 року. У медичній картці амбулаторного хворого стоїть позначка «довготривала неявка станом на 12 лютого 2025 року». Останні записи зроблено 08 травня 2019 року з описом проведення огляду хворого вдома та 23 липня 2019 року з описом направлення хворого на МСЕК. Записи після 2019 року відсутні. З медичних карток стаціонарного хворого, заведених на ім`я ОСОБА_3 встановлено, що остання госпіталізація в плановому порядку відбулася 03 грудня 2014 року з діагнозом шизофренія параноїдної форми, психопатоподібний синдром, помірно виражений змішаний тип дефекту. Рекомендовано ліки та перебувати під диспансерним динамічним спостереженням у ПНД. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення опікуна від опікунських повноважень та призначення нового опікуна ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що заявницею ОСОБА_1 не надано жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування наявності обставин, які вказують на неможливість виконання нею обов`язків опікуна, з огляду на те, що догляд за малолітньою дитиною заявників ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є обов`язком батьків, тобто, у рівній мірі заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не лише матері дитини заявниці ОСОБА_1 . Надана суду медична документація спростовує доводи заявників про те, що ОСОБА_2 займається лікуванням ОСОБА_3 , та він у будь-який час може бути призваний на військову службу під час мобілізації. При цьому, суд, з огляду на зазначені підстави позову та встановлені обставини, дійшов висновку про звернення ОСОБА_2 до суду з вказаною заявою з метою штучного створення умов та обставин, що можуть бути підставою для подальшого звільнення від військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першої, другоїстатті 39 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюєтьсяЦПК України. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина першастатті 40 ЦК України). Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016). Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України). Як зазначено в постанові КЦС ВС від 13.11.2024 у справі №350/375/23 - інститут опіки та піклування має комплексний характер, він створений для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування. Частиною 4 статті 63 ЦК України встановлено, що опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Отже, опікун недієздатного має відповідні обов`язки щодо опіки над такою недієздатною особою (дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням), та не може відмовлятися від їх здійснення без поважних причин. Відповідно до ч. 1 ст. 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22 (провадження № 61-7647св24) зроблено висновок, що «законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання ним своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту». Пунктом 5.1. Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 передбачено, що опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів наявності в ОСОБА_1 об`єктивних причин неможливості повного чи часткового виконання нею обов`язків опікуна. Так, єдиною підставою для звернення до суду з цією заявою в частині звільнення від обов`язків опікуна ОСОБА_1 є те, що остання не має можливості виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_3 , у зв`язку з доглядом за малолітньою дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженою у шлюбі з ОСОБА_2 . Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо. Батьківські права та обов`язки визнаються за особами, відносно яких наявні безспірні відомості, що вони є батьком або матір`ю даних дітей. Сімейне право встановлює принцип рівності прав та обов`язків як батька, так і матері, передбачає здійснення батьківських прав та обов`язків відповідно до інтересів дітей. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Отже, догляд за малолітньою дитиною заявників ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є обов`язком, у рівній мірі, заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а не лише матері дитини заявниці ОСОБА_1 , а тому суд вірно вважав недоведеними підстави для звільнення ОСОБА_1 від обов`язків опікуна, у зв`язку з доглядом за дитиною. Як уже зазначалося вище, згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна, що також указується і в Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88. Таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення у справі не має пріоритетного значення та може бути враховане на розсуд суду. Опіка є особливою формою державної турботи про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їхніх прав та інтересів. Значення опіки полягає в забезпеченні особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється для здійснення замість особи в її інтересах цивільних прав та виконання цивільних обов`язків її представниками. У постановах Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 та від 07.04.2022 у справі № 712/10043/20 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка. Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21 . Відповідно до п. 3.1 Правил опіки та піклування при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Разом з тим, надаючи оцінку поданню Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 20 серпня 2024 року про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_3 , колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними відносно того, що подання не містить обґрунтованих висновків про те, чому саме його, а не іншу особу, необхідно призначити опікуном, при наявності в недієздатного інших близьких родичів, які могли б виконувати обов`язки опікуна, зокрема, ОСОБА_1 , яка є опікуном недієздатного ОСОБА_3 та не надала достатніх та переконливих доказів неможливості виконання нею своїх обов`язків. Посилання в апеляційній скарзі на помилковість висновку суду першої інстанції щодо превалювання інтересів держави над приватними в контексті виконання ОСОБА_2 свого конституційного обов`язку по захисту України, яка перебуває у стані війни, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки суд правильно дійшов висновку з приводу цієї обставини. Згідно із ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається опікунам осіб, визнаних судом недієздатними. Отже, саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань у цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого. При цьому, на переконання суду, конституційний обов`язок оборони незалежності та територіальної цілісності України має перевагу над бажанням заявника бути опікуном недієздатної особи за обставин існування в останньої інших членів сім`ї, які також можуть бути опікунами. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заявниці ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_3 , залишити без задоволення. Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 12 травня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 серпня 2025 року. Головуючий: Судді: